Сатирикон. Поезії - Іван Федорович Драч 6 стр.

І нічого на світі не сталося
Над поверженими хмарочосами
Над румовищем скла і бетону
Два білі як світ метелики
Один одного перепурхують

Кия більярдного ти чіпко брав у руку,
Мов велетенську ручку так тримав,
І бив прицільно в лузу, як в розпуку,
Бив переможно пальцями трьома.

Дворукі піднімали вгору руки,
Аплодували за хльосткий удар.
І ти собі плескав, тепер дворукий,
Рука ж поранена. То ж не більярд кошмар.

О Дон Кіхоте кролевецький! Де ти нині,
Наш доміношнику, спілчанський бомже наш.
Бомжує півкраїни на Вкраїні,
Тепер ти був би звичний наш типаж.

На тому світі що пєте з Війоном,
Із Лоркою на що ти тратиш свій запал?..
Ти Моцартом в нас був. Не був куйоном.
Режим поволі трутки підсипав.

Прийду довчитись. Бо навчався мало.
Та все ж твоїм ударом часом бю.
А скільки нині в тебе друзів стало,
Не можу дотовпитись на краю

Вероніці Маковій

Середній клас в перукарні слухає клавесин
І черги своєї чекає грає як сукин син
Товпляться всі до майстра добре він завиває
А дурному простолюду сучка хай завиває
Краще Бах чи Гендель а може таки
Скарлатті
Дами і дамські угодники музику слухати раді
Це вам не футбол з телевізора
чи всяка майбутня бридня
Клавесини стоять в перукарнях
виховують їх щодня
По струнах гусяче пірячко ніжно так до душі
Як взявся уже обіймати то сучий сину души
Дами виходять завиті в любові несамовиті
Кавалери за ними полюють кігтями сойку
на вітті
Клавесини у перукарнях оргáни гудуть
у соборах
Хори які розгойдані хори у хмарах на хорах
Старовинний світ козириться і не подає
виду
Що він порадить нашому світові-інваліду

Сіра чапля прилетіла в гості
Звідки ти чаплице моя сіра
Прямо в душу впала з високості
На моє озеречко присіла

Вже ніхто до мене не літає
Всіх бульдозер одчахнув навіки
Тільки ти сповита в сотні таєн
Ще несеш для серця щемні ліки

Як без тебе тужно і вдовино
Смертно просто і безсмертно важко
Сіра чапле славна чапелино
Не кидай нас не цурайся пташко

Любили Кучму по-французьки
А по-англійськи NО Катма
Він показав їм матір Кузьки
Бо в нього іншої нема
Любили Кучму по-французьки
По камасутрі і навспак
А він їм каже: Суки дзуськи
Я у кольчузі вже закляк
Любили Кучму без любові
Без нього НАТа возлягла
У Празькім золотім алькові
Де Балтія вся догола
А Україна посмітюха
Хотіла з ними возлягти
Та відтягли її за вуха
Ти ще мала тобі рости
А Берлусконі дон в законі
Як цьмокне Кучму у чоло
Зареготали люди й коні
Й від серця трохи відлягло
Бо Буш і Блер по дупі били
Саддам судомився в диму
Любили Все ж не долюбили
А в нас оскома
Це ж чому?!

Славні мої діти
Ми гермафродити
А наш вождь-бухгалтер
Все ж носить бюстгальтер
Любить міфи-міфчики
І міняє ліфчики
Любить мані-маники
І міняє станики
Станики-нацицники
Дістає поличники
Від Юлі-мужчини
Часто й без причини
А Юля штаниною
За народ стіною
А Юля-мільярдерша
У народі перша
Коли ж наш бухгалтер
Скине свій бюстгальтер.

Чи кучмовоз піде у юшку
І чи розварить все вона
Чи Кучма всіх візьме на мушку
Всім язики поприпина

Чи Ющенко усіх подужа
В благословенну Божу мить
Чи лиш обіцянок калюжа
Із тої юшки задимить

Бо благовірні юшкостяги
Вже повсідались за столи
Ще так далеко до звитяги
Вони ж всі крісла загребли

На запах кропу і петрушки
Усілась загребуща рать
Бо ще ж нема отої юшки
Вони ж ложками торохтять.

Пив славу, гроші, владу пив.
Його Господь сам покропив.
Та по великому рахунку
Чогось забракло в тому трунку.

Тоді здригнувся весь народ,
Коли змія вповзла у рот.
Коли прийшла найбільша скрута,

Сил додала йому отрута.
Й епоха подала мужчину
Для честі, слави і для чину

Пив славу, гроші, владу пив.
Його Господь сам покропив.
Та по великому рахунку
Чогось забракло в тому трунку.

Тоді здригнувся весь народ,
Коли змія вповзла у рот.
Коли прийшла найбільша скрута,

Сил додала йому отрута.
Й епоха подала мужчину
Для честі, слави і для чину

Політичний метр як метр
Йде він зростом в кілометр
Чуба кинувши назад
На посаду без посад
Бо така у нього вада
Що він більший ніж посада.

Він з народом тет-а-тет
Піддає всім жару
Іван Заєць моджахед
З Холодного Яру
Командири польові
Воюють Хрещатик
А у нього в голові
Черкаський Хрещатик
Тут він партію кує
В підкови крицеві
Хто вождя лише вдає
Він у нас взірцевий
На Черкащині зерно
Сіє дивовижне
А кому зросте воно
Може чорт і вижне
Він в режимі бачить гандж
Вовк біжить від Зайця
Київ родить помаранч
А Карпати яйця
Пустодзвоном обзива
Бандерша Мавроді
Але це ще не жнива
У нас на вгороді
Час ще ставить наперед
Усяку почвару
Не здається моджахед
З Холодного Яру

Говорила баба діду
Я поїду в Алькаїду
Там куплю собі тюрбан
І запишусь в талібан
Попаду я у гарем
Буду там собі хурем
Будуть там мене товкти
З ясности до темноти
А то видихався ти
Може трапиться Бен Ладен
Сяду зверху будь неладен
Залоскочу затовчу
Нарегочусь досхочу
Потім здам його я Бушу
Нагородить він ібушу
Говорив до баби дід
Ну й дурна ти дам одвіт
Ти лиш в дзеркало поглянь
А вже потім тарабань
Я чого од тебе схуд
Бо ти баба-с грахопуд
Тебе Путіну я здам
Не поможе вже Саддам
Як замочить у сортірі
То ти зробиш харакірі
Він тебе отямить суку
І твою дурну базуку
Він не кида слів на вітер
Він тобі обріже й клітор

Чи Галицька вона, а чи Луганська?
Донецька, може?! Слобожанська теж!
Чи Київська Сарматська і Поганська
Повстала з дна і клекоту пожеж?

В лісах Волинських, в схронах Тернопілля
Ось так сказала: вийди і бери
З Дністра й Нічлави потойбічне зілля
І напувай охлялі прапори!

Дивись на зорі не здавайся зморі.
Де клекіт мук, там і любов до дна.
Молись на Матір. В неї очі хворі.
Вона сидить самотня край вікна.

І дожидає, дожидає зміни
Крізь кляту кукурудзяну судьбу
І дожидає тої України
Десь Син пішов. На хрест? Чи на ганьбу?!

Десь Син пішов. Вона чекає Сина.
Крізь сторч століть все та ж самотина,
Їй вибирає очі хуртовина
У кожній хаті з кожного вікна

Памяті брата Андрея

Іменини у брата чи дата
Але брат було їде до брата
Чи зненацька вигулькне літом
Брат не вміє їздити ліфтом

Візьми кнопку мені натисни
Краще б таке було восени
А то літом така запарка
В тебе шо ото іномарка

А я краще люблю підводою
Бо коли дорожиш свободою
Топай брат як Сковорода
Але то вже твоя біда

Він писав мені хлопчику з фронту
Та не міг позбутись афронту
Уже в літні і старші літа
Супротивився неспроста

Дав би я вам обом з Петром
Слухаєш все шо отам за бугром
Хай згорить він Будь він не ладен
Як зрадів би що є Бен Ладен

Вас за яйця повісять китайці
А я буду собі на тарадайці
Провірять як іде культиватор
Ех пропав у мені губернатор

А мати казала Чуй ти мене чи не чуй
А з ним в одній комнаті не ночуй
Чув ти мені оце чи не чув
А то не зварю я тобі борщу

Що ті види лихі зненавиди
Вже на жодну з дурних твоїх дат
Не приїде вже не приїде
Не приїде вже брат

Вячеславе, ти прийшов до мене колосом
Колоском із поля Чорновола,
Хлібом ти сказав, пшеничним голосом:
«В вас ще й досі чорна своєволя»
Чорне поле, мов шиття по-чорному
Щойно лиш зерном твоїм засіяне,
Кровю ополощене в потворному
Суперінциденті професійному
Вбитий ти, щоб памятником стати.
Памятники то безпечні монстри.
А живий ти був, як дзвін ротатий,
Всюдисущий і безтямно гострий.
Ти за всіх батожив, всім розчовпував,
Надривався і уперто гріб ти
Із Луганська гріб туди до Чопа
Азіатські Сцілли всі й Харибди.
Твоя доля горда й необачна,
Твого поля золота хустина.
А за все лихе, то ти пробач нам,
А за все дурне, то ти прости нам
Тож розсійся тим пшеничним колосом,
Розщедрись нам з поля Чорновола.
Збудься нам своїм пшеничним голосом,
Збудься нам хай буде Божа воля!..