Друг мій і син мого друга, ага починав мову здалеку, і цей зачин був також частиною церемонії. Щойно ти обдарував мене несподіваною радістю своєю візитівкою. А зараз ти прикрасив своєю присутністю мій сьогоднішній день.
Ґабріель знав етикет і знайшов для відповіді правильну форму в дусі антифону[21]:
Покійні мої батьки покинули мене дуже рано, але ти для мене живе нагадування, що відтворює їхні образи та любов. Який я щасливий, що знайшов у тобі другого батька!
Я твій боржник, старий підвів гостя до тапчана. Сьогодні ти втретє удостоїв мене своїми відвідинами. Я давно мав би провідати тебе у твоєму домі. Але ти бачиш, що я старий і немічний. Шлях до Йогонолука далекий і важкий. І без того мене чекає невідкладна та довга поїздка, для якої я маю поберегти своє слабке тіло. Тому даруй мені!
На цьому ритуал прийому гостя закінчився. Сіли. Хлопчик приніс каву та цигарки. Господар будинку сьорбав свій напій і мовчки курив. Звичай наказував, аби молодший роками відвідувач дочекався, поки старший надасть бесіді таке спрямування, що дозволить гостю викласти своє прохання. Але ага, мабуть, не був на таке налаштований, відмовившись від свого затемненого світу, зануритись у суєту буднів. Він подав слузі знак, і той вручив своєму панові шкіряну скриньку, яку тримав напоготові. Ріфат Берекет натиснув на ґудзик, кришка відкинулася, і той погладив своїми одухотвореними старечими пальцями оксамит, на якому лежали дві старовинні монети срібна та золота.
Ти дуже вчений чоловік, учився в паризькому університеті, вмієш читати письмена і вмієш тлумачити їх. Я ж тільки неосвічений любитель старожитностей, то чи мені з тобою рівнятися? І все ж я кілька днів тому приготував для зустрічі з тобою ось ці дві дрібнички. Одну монету срібну тисячу років тому наказав викарбувати вірменський цар, його імя звучить схоже на твоє: Ашот Багратуні. Знайшли її в околицях Ванського озера, це велика рідкість. Інша ж золота монета еллінського походження. Ти і без лупи прочитаєш напис на ній: «Незбагненним у нас і над нами».
Ґабріель прийняв дарунок стоячи.
Ти присоромив мене, батьку! Не знаю навіть, як висловити свою подяку. Ми завжди пишалися співзвучністю нашого імені з тим, стародавнім. До чого ж пластична ця голова! І риси обличчя настільки вірменські. А грецьку монету краще носити на шиї як амулет, заповідний дар. «Незбагненним у нас і над нами»! І як, либонь, по-філософськи мислили люди, котрі платили цими монетами. До чого ж низько ми опустилися!
Ага кивнув, йому до душі був такий консерватизм.
Маєш рацію. До чого ж низько ми впали!
Ґабріель поклав монети назад на оксамит. Однак було б нечемно занадто швидко перейти від розмови про подарунки до іншої теми.
Від щирого серця хотілося б просити тебе прийняти у відповідь дар із моєї колекції старожитностей. Але я знаю, що твоя віра забороняє ставити у себе скульптури, бо вони відкидають тінь.
На цьому пункті старий зупинився з явним задоволенням:
Так, саме через цей мудрий закон ви, європейці, не поважаєте наш священний Коран. Але хіба в забороні, накладеній на ті витвори мистецтва, що відкидають тінь, не криється високий сенс? З наслідування Творцеві та Його творінню і починається та несамовита зарозумілість людини, що веде її до безодні.
Так виглядає, що час і ця війна підтверджують слушність пророка і твою рацію, ага.
Тепер місток бесіди перекинувся до старого. І той вступив на нього:
Істинно так! Людина, ставши ревним наслідувачем Бога, оволодівши технікою, підпадає під владу атеїзму. Така справжня причина війни, в яку втягнули нас люди Заходу. Нам на біду. Бо що ми від цього виграємо?
Багратян зробив ще одну спробу:
І вони заразили Туреччину своєї небезпечною недугою ненавистю до народів іншої крові.
Ріфат Берекет трохи відкинув голову. Тонкі пальці втомлено перебирали намистини бурштинової вервечки. Здавалося, від рук старого ллється слабке сяйво.
Немає згубного за таке вчення, що вчить приписувати сусідам власні гріхи.
Благослови тебе Боже! Приписувати сусідам власні гріхи ось вчення, що володіє умами в Європі. Але сьогодні я, на жаль, дізнався, що прихильники його є і серед мусульман і турків.
Яких турків ти маєш на увазі? пальці аги завмерли на вервиці. Ти маєш на увазі цю зграю смішних імітаторів у Стамбулі? І наслідувачів цих наслідувачів? Мавп у фраках і смокінгах? Цих зрадників, цих атеїстів, котрі руйнують Божий світ заради влади та грошей? Це не турки і не мусульмани, це жалюгідні нечестивці та жадібні до грошей вимагачі!
Благослови тебе Боже! Приписувати сусідам власні гріхи ось вчення, що володіє умами в Європі. Але сьогодні я, на жаль, дізнався, що прихильники його є і серед мусульман і турків.
Яких турків ти маєш на увазі? пальці аги завмерли на вервиці. Ти маєш на увазі цю зграю смішних імітаторів у Стамбулі? І наслідувачів цих наслідувачів? Мавп у фраках і смокінгах? Цих зрадників, цих атеїстів, котрі руйнують Божий світ заради влади та грошей? Це не турки і не мусульмани, це жалюгідні нечестивці та жадібні до грошей вимагачі!
Ґабріель узяв крихітну філіжанку, в якій було більше гущі, ніж кави. Збентеженно повів плечем і сказав:
Зізнаюся, що багато років тому я сидів за одним столом із цими людьми, бо чекав від них добра. Я вважав їх ідеалістами, і, можливо, вони такими тоді й були. Молодості властиво вірити всьому новому. Але сьогодні я, на жаль, змушений поглянути правді у вічі, побачити її такою, якою бачиш її ти. Нині в хамі я випадково був присутній при розмові, яка мене глибоко стривожила. Саме вона і спонукала мене зявитися до тебе такої неналежної для відвідин години.
Ага схоплював на льоту, подальші пояснення не знадобилися.
Чи не йшла мова про таємний наказ по армії, що принижує вірменів, зводить їх на щабель вантажників і будівничих доріг?
Багратян вдивлявся у квітковий візерунок на килимі, намагаючись розгадати його зміст.
Ще до сьогоднішнього дня я чекав виклику в полк Але в хамі розповідали про Зейтун Допоможи мені! Що, власне, відбувається? Що трапилося?
Бурштинові намистини вервечки безпристрасно заковзали крізь пальці аги.
Щодо Зейтуна, то я добре знаю, що там сталося. Те, що в горах відбувається щодня. Якась історія зі зграєю розбійників і заптіями. Серед дезертирів були один чи два вірмени. Ніхто раніше не звертав уваги на такі речі
І він трохи повільніше продовжив:
Але що таке події? Лише те, на що перетворюють їх тлумачі.
Ґабріель ледь не схопився з місця:
У тому-то й справа! У моїй самоті я нічого не міг про це знати. Але ж є спроби дати підле тлумачення цих подій. Які наміри уряду?
Втомленим рухом руки мудрець відмахнувся від гнівних слів гостя.
Дещо я скажу тобі, друже мій і син мого друга. Над вами тяжіє грізний, зумовлений кармою фатум, бо частина вашого народу живе в Російській імперії, а інша у нас. Війна вас розколює. Ви розсіяні по різних державах Але все в цьому світі взаємоповязане, тому і ми підвладні фатуму, що володіє вами.
А чи не краще було б, якби ми знову спробували, як і 1908 року, прагнути компромісу й умиротворення?
Умиротворення? Це також лише порожній звук для мудрагелів світу цього. Немає на Землі умиротворення. Ми живемо тут серед розпаду та самозвеличення.
І щоб підкріпити це судження, ага вимовив з модуляціями в голосі, як наказано законом, вірш із шістнадцятої сури[22]: «І знай: все, що створив Він на Землі, розрізняється за кольором, це воістину знак для того, хто дослухається до застережень».
Ґабріелю вже несила було сидіти на дивані, тому він встав. Але погляд аги, здивований та осудливий, повернув гостя на місце.
Ти хочеш знати наміри уряду? Я знаю тільки те, що стамбульські атеїсти використовують національну ворожнечу задля власних інтересів. Бо приховані двигуни безбожництва страх і передчуття поразки. Ось вони і відчиняють у кожному містечку читальні зали і вивішують там листки з останніми новинами, які розповсюджують злісні наклепи Це добре, що ти до мене прийшов
Рука Багратяна судомно стисла шкатулку з монетами.
Якби справа була тільки в мені! Але, як тобі відомо, я не один. Мій брат Аветіс помер, не залишивши спадкоємців. Таким чином, мій тринадцятирічний син останній у нашій родині. Крім цього, я одружений із чужоземкою, вона належить французькому народові і не повинна безвинно страждати за те, до чого зовсім не причетна.
Ага не без строгості заперечив:
Якщо ти з нею одружився, відтепер вона належить і твоєму народові і не уникне його карми[23].
Не варто було й намагатися пояснювати цьому закостенілому прихильникові Сходу характер і волю до самоствердження жінки Заходу. І Ґабріель пропустив повз вуха його випад.
Я мав відвезти родину за кордон або хоча б у Стамбул. Але сьогодні у нас відібрали паспорти, а від каймакама я добра не чекаю.
Турок поклав свою легку руку на коліно гостя.