Зізнаюсь, я хотів за тобою поспостерігати, Максим почухав кінчик великого носа. Чесно кажучи, я хотів пасти тебе довго й обережно. Якби не ситуація навколо «Балу». Там гостро пахне смаленим, Арсене.
Це гра, сказав Арсен непевно.
Усе гра. Політика, бізнес. Ти виграв партію в шахи а виявилося, що все відбувається на ринзі. Чи на бойні. Залежить од калібру гравця.
І що тепер?
Питання вирвалось раніше, ніж Арсен устиг придержати язика. Вийшло якось жалюгідно, ніяково вийшло, наче він просить допомоги.
Максим усміхнувся.
Тепер я тебе прикрию. Я своїх людей не кидаю, навіть якщо вони банк пограбують.
Своїх людей? А я твій?
Будеш, якщо захочеш. Але, в принципі, я все одно тебе прикрию, погодишся ти зі мною працювати чи ні Занадто далеко все зайшло. Варягові, кажуть, усі пальці на правій руці переламали. Добували на тебе компромат.
Арсен закашлявся. Максим схилив голову до плеча:
А ти думав, усе жартома?
Думав, придушено зізнався Арсен. Це гра. Варяг персонаж. Ніякий не менеджер з Херсона, а просто столичний крамар, розбагатів, купив собі місце серед друзів Темного Блазня
Як ти знаєш, що він менеджер з Херсона?
Мишка на хвості принесла, Арсен перевів дух.
Що вона ще тобі принесла? Арештоване майно? Трибунал? Знаєш?
Максим усміхнувся самими очима близько посадженими очима кольору диму. Арсен раптом злякався так, що аж живіт заболів. Ні вчора, на темній вулиці, ні сьогодні, зустрівши коло фонтана рибалку, він не відчував такого жаху.
Не треба. Нервуватися, роздільно промовив Максим. Я ж сказав: прикрию.
А ти можеш?
Я можу.
А що зажадаєш взамін?
Максим вишкірив зуби:
Що за постановка питання: взамін Роботу тобі хочу запропонувати. Дуже цікаву. За гроші. Щось вийде буду радий. Не вийде розійдемось друзями.
Жах відпустив, як, буває, відпускає судома. Максим говорив легко, погойдував ногою в кросівці, і Арсен раптом відчув до нього довіру, таку довіру, що хоч яблуко клади на тімя і вручай Максимові пістолет.
Наша контора, Максим потягся, наче кіт, працює над дуже цікавими, дуже перспективними розробками. Повязаними з психологією, соціологією, інформатикою, а також Ой, ні-і-і!
Арсен підстрибнув од цього крику.
Трохи не перекинувши стільця, Максим метнувся до дверей. Арсен теж підхопився і тільки тоді побачив білявку років двадцяти, котра заплуталася, схоже, у своїх височенних каблуках і зараз падала, мов газель або дуже струнка корова зі звязаними ногами. Максим підлетів саме вчасно: дещо приголомшена падінням, вона легко дозволила себе підняти.
Ой-ой, воркотав Максим, обнімаючи білявку за плечі. Обережніше Тут сходинка, бачите? Обурливо, не можуть зробити рівну підлогу Ви не забилися? Ноги, руки?
Блондинка вражено дивилася на небритого галантного залицяльника й не квапилася вивільнятись. З-за дальнього столика вже спішив студент в окулярах, на вигляд типовий відмінник, навіть дивно, що білявка зявилась на побачення до такого «ботана». Максим випустив жертву, наостанок ніжно стиснувши її в обіймах, і повернувся за столик, дуже задоволений:
Ти бачив? Ох, яка киця дісталася дурникові Слухай, я скажу тобі неприємну й важливу штуку. Міністрові кінець.
Арсен кліпнув. Він завжди пишався швидкістю реакції, однак тепер події вирвалися з-під контролю, він відчував, як зісковзує з крижаного схилу і не має за що зачепитися. Жах, довіра, падіння дівулі, «ботан», Міністрові кінець
Ти ж сказав, що мене прикриєш!
Тебе, але не Міністра. Його вже зїли. Твій Міністр зараз оголений провід, не займай його. Не займай свій акаунт. Не заходь на «Королівський бал» ні під яким приводом.
Арсен знову впявся очима в зімятий паперовий кораблик.
У кабінеті Міністра сонячно, і мозаїка грає під промінням, палає червоним, синім і бірюзовим. Ніде більше не знайдеш таких чистих фарб, таких сутінків, таких ночей, палаців та шинків, майданів та вулиць таких можливостей. Такої влади.
Ти мене чуєш? Не ходи в мережу. Це моя умова якщо ти хочеш, щоб я тобі допоміг.
Арсен схилився над захололим чаєм:
А як ти мене знайшов? Як довідався, що я саме в цей день прийду в «Магніт»? У цей єдиний падлючий «Магніт», а ти ж сам сказав, що то дупа? Що ти там робив?
За дальнім столиком істерично розреготалася білявка. Ліниво, як у фільмі жаху, оберталися два вентилятори над головами, і труп зеленої мошки в щілині між стіною та рамою ледь ворушив крильцями. Життя після життя.
Я серйозна людина, мяко сказав Максим. Ось Міністр він у грі серйозна людина, а я в іншій сфері. Дурний адмін дзенькнув своєму шефові, похвалився здобиччю, а дехто відразу попередив мене. Це як павутина: муха торкнеться ниточки, і дзвіночок задзвенить.
Арсен подивився на нього через стіл. Отак стоїш, з яблуком на голові, довірливий, відкритий, навіть веселий. А людина піднімає пістолет цілком незнайома людина, цілком чужа, якщо чесно.
Чому я повинен тобі вірити? пробурмотів Арсен. Ти просто хочеш видавити мене з гри!
Твоє вбивство має здаватися прозорим, побутовим, не повязаним з грою, мяко сказав Максим. Інсценують напад маніяка, наприклад, це значить, що твоє тіло знайдуть у лісі у відповідній кондиції Розумієш, так?
Ти мене залякуєш, сказав Арсен, і голос його неприємно здригнувся.
Так, Максим кивнув. Я тобою зараз маніпулюю. І водночас я кажу правду.
Надворі, за вікнами, визирнуло крізь хмари сонце, і Максимові очі стали медово-жовті, наче в кота. Арсен похнюпився.
Кинути все. Грошей він іще заробить. Якщо працювати тільки з собаками року вистачить, щоб покрити збитки. Поміняти лоґін, усі паролі, деінсталювати гру на диску. Якщо він зараз зникне трибунал пройде, як по нотах, його засудять, але не знайдуть. Це ж тільки гра, гра та й годі, хай навіть на гроші. Схоже, мама свого домоглася він ходитиме до школи, він учитиметься, як бджілка
Максим ворухнувся. Арсен швидко підняв очі й побачив, як той лізе в кишеню куртки. Арсен очікував побачити мишу на обрізаному проводі однак Максим дістав усього-на-всього мяту сигарету. Нерівно, уривчасто закурив. Арсен недоречно згадав Квіні: якщо Руда, закурюючи, демонструвала статус, то Максим просто забув у цю мить, що покинув курити. Щось турбувало його в цю мить, щось важливе. Він ворушив губами, наче подумки рахував.
Білявка на височенних каблуках процокала до виходу, червона, з надутими губами. Нещасний «ботан» залишився, похнюпившись, сидіти за столиком.
Ні, сказав Максим. Не вистачить.
Чого?
Потужностей, щоб відмити твого Міністра й залишити в грі. Зрозумій, моя контора з цим не працює. Нас цей «Бал» зачіпає бортиком, тільки тому, що в ньому знайшовся ти. По ідеї, якщо всі ресурси перекинути на «Бал» Усе одно буде пізно. Крім того Ну, пограєш ще місяців два. І заради цього довічний страх, що тебе от-от убють? Ходити з охоронцем, озиратися й здригатися від кожного стукоту, нікому не вірити? Га?
Він говорив, затягуючись, затишно попихкуючи, насупивши брови. Потім раптом усвідомив, що в нього в руках сигарета, поморщився й погасив недопалок. Ця деталь сказала Арсенові більше, ніж слова.
Я тобі не ворог, Максим помахав рукою, розвіюючи дим перед очима. Тобі не можна в мережу.
У мене захист
Не сміши мої капці. Я можу зламати твій захист прямо зараз, звідси, з ноута.
У мене собаки
От-от, собаки. Якщо я вирахував Доктора Ветті, то й вони знайдуть.
Я не можу їх кинути просто так, Арсен ковтнув слину.
Кого?
Собак. У мене зараз двоє щенят на вихованні, вони вмруть, якщо я не прийду!
Максим подивився уважно:
Дурнику, немає ніяких щенят. Ніхто не вмре, бо ніколи не народжувався. Вони намальовані!
Арсен похитав головою:
Я їх повинен хоч передати комусь.
Втратиш гроші? Багато втратиш?
Це ж малесенькі щенята. Вони сьогодні сидять цілий день самі в темряві. Чекають, поки я прийду.
Максим перестав усміхатися.
У темряві, повторив він замислено. Чому в темряві?
* * *На девятій хвилині після того, як Арсен залоґінився, в приймальні Доктора Ветті зявився незнайомий відвідувач. Максим, що скоса поглядав через Арсенову руку на екран ноутбука, ледь чутно гмикнув.
Це пастка? запитав Арсен.
На екрані перед ним була його приймальня, знайома до останньої складки на портьєрах. Щенята вовтузилися, відбираючи одне в одного гутаперчеву кістку. Відвідувач сидів, закинувши ногу на ногу, і лице його було незворушне.
Безперечно, Максим говорив пошепки, хоч відвідувач не міг його чути. Він хоче, щоб ти дав йому реквізити рахунку, адреси для листування, щоб засвітив свої контакти в собачих клубах
Та це ж складно, сказав Арсен. Таких контактів повно, адреси весь час змінюються, що він може довідатися?
Варяга знайшли менше ніж за добу, Максим вставив у автомобільний програвач новий диск.