-Так, ти подолав перше випробування. Я вітаю тебе. (Вигукнула жінка). Перше випробування - пiзнати свою розсудливicть та вміння приймати рішення та роздiляти їх. Двi стежини представляють собою "протидіючi сили", які керують світом (добро і зло). Людина вільно може обрати будь-який шлях. Якщо людина обере правильну стежину, - вона буде освітлена ангелами протягом всього свого життя. Це шлях, який ви обрали. Проте, це непростий шлях. Часто, у вас будуть виникати сумніви, і ви замислитеся: чи був цей шлях взагалi того вартий. Миряни завжди будуть робити вам боляче та користуватися вашою добротою. Більше того, довіра, яку ви маєте до інших, майже завжди буде приносити вам розчарування.
Коли ти засмучений, пам'ятай: твiй Бог сильний, і він ніколи тебе не залишить. Ніколи не дозволяй багатству чи хтивості розбещувати своє серце. Ти особливий, і через твою цінність Бог вважає тебе своїм сином. Вiн ніколи не вiдступає вiд цієї благодаті. Шлях ліворуч належить кожному, хто повстав проти Господнього заклику. Всі ми народжені з божественною місією. Проте де-які відхиляються від неї матеріалізмом, поганими нахилами та корумпуваннями серця. Ті, хто вибирає шлях лiворуч, - не мають приємного майбутнього, повчав нас Ісус.
Кожне дерево, що не дає добрих плодів, буде зрублене і кинуте у зовнішню темряву. Це доля поганих людей, тому що Господь справедливий. Того часу, коли ти виявив водяний отвір і тих жалюгідних тварин, - твоє серце проговорило голосніше. Слухайся його завжди, і ти підеш далеко. У цей момент в вас засяяв дар обмiну, і ваш духовний ріст був дивовижним. Розсудливiсть - це те, що допомогло тобі знайти їжу. Найпростіший спосіб не завжди є правильним. Я вважаю, що тепер ти готовий до другого випробування. Через три дні ти вийдеш з хатинки і шукатимеш iстину. Дій згідно зi cвоєю совістю. Якщо пройдеш це випробування, - тодi перейдеш до третього і останього випробування.
- Дякую за те, що ви супроводжуєте мене весь цей час. Я не знаю, що чекає мене в печері, і я не знаю, що станеться зі мною. Ваш внесок дуже важливий для мене. З того часу, як я піднявся на гору, я відчуваю, що моє життя змінилося. Я став більш спокійний і впевнений у тому, що хочу. Я пройду друге випробування.
-Дуже добре. Побачимося через три дні.
Сказавши це, дама знову зникла. Вона залишила мене в тишi ввечерi разом з цвiркунами, комарами та іншими комахами.
Привид гори
Ніч опускається на гори. Я запалюю вогонь, і його потрiскування заспокоює моє серце. Пройшло два дні, як я піднявся на гору, і це все ж таки здається таким незнайомим для мене. Мої думки блукають і зупиняються на моєму дитинстві: жарти, страхи, трагедії. Я добре пам'ятаю той день, коли я одягнувся як індієць: з луком, стрілою і томагавком. Зараз я знаходжуся на горі, яка стала священною, саме через смерть таємничої мiсцевої людини (шамана племені). Я повинен думати про щось інше, бо страх cковує мою душу. Заглушливi звуки лунають бiля моєї хатинки, і я не маю уявлення що або хто вони. Як хтось може подолати свій страх у такiй ситуацiї? Відповідьте мені, читаче, бо я не знаю. Гора досі мені невідома.
Шум наближається все ближче, і мені нікуди не втекти. Залишити хатинку, було б безглуздим, тому що мене можуть проглотити люти звірi. Мені доведеться зіткнутися з тим, щоб це не було. Шум припиняється i з'являється світло. Це все більше мене лякає. Насмiлившись, я вигукую:
-В ім'я Бога, хто там?
Голос, гуняво та тихенько, відповідає:
- Я хоробрий воїн, який знищив печеру розпачу. Відмовся від своєї мрії, або ти матимеш ту саму долю. Я був маленьким, мiсцевим жителем села, що належить племенi Ксукуру (Xukuru). Я прагнув бути головою свого племені і бути сильнiшим за лева. Тому я звернувся до священної гори, щоб досягти своїх цілей. Я пройшов три випробування, які змусила мене пройти хранитель гори. Однак, увійшовши в печеру, я був поглинений її вогнем, який розбив моє серце і мої цілі. Сьогодні мiй дух страждає і безнадійно застряг на цiй горi. Послухай мене або ти матимеш таку саму долю.
На хвилину, мій голос застряг в горлі, і я не міг відповісти духу мученника. Він залишив притулок, їжу, теплу сімейну обстановку. Менi залишилося два випробування в печерi, печера, яка могла б зробити неможливе можливим. Я так просто не вiдступлю вiд своєї мрії.
-Послухай мене, хоробрий воїне. Печера не виконує дрібних чудес. Якщо я тут, то це з поважної причини. Я не передбачаю матеріальних благ. Моя мрія виходить за рамки цього. Я хотів би розвиватися професійно і духовно. Словом, я хочу працювати над тим, що мені подобається, заробляти гроші відповідально і сприяти своїм талантом для покращення всесвіту. Я так просто не вiдступлю вiд своєї мрії.
-Послухай мене, хоробрий воїне. Печера не виконує дрібних чудес. Якщо я тут, то це з поважної причини. Я не передбачаю матеріальних благ. Моя мрія виходить за рамки цього. Я хотів би розвиватися професійно і духовно. Словом, я хочу працювати над тим, що мені подобається, заробляти гроші відповідально і сприяти своїм талантом для покращення всесвіту. Я так просто не вiдступлю вiд своєї мрії.
Привид відповів:
- Ти знаєш печеру та її пастки? Ти є ніхто інший, як бідний молодий чоловiк, яка не знає про крайню небезпеку в межах того шляху, яким він йде. Хранитель - це шарлатан, який тебе обманює. Вона хоче згубити тебе.
Наполегливiсть примари мене дратувала. Чи, випадком, він знав мене? Бог, у своїй милості, не допустить мого провалу. Бог і Діви Марія завжди були бiля мене. Свідченням цього було різні появи Діви протягом усього мого життя. У " Баченнi медiуму " (книга, яку я ще не опублікував), описана сцена, де я сиджу на лавці на площі, птахи та вітер хвилюють мене, і я глибоко замислююcm про світ і життя вцiлому. Раптом з'явилася фігура жінки, яка, побачивши мене, запитала:
-Чи віриш ти в Бога, сину мій?
Я швидко відповів:
Безумовно усім своїм єством.
Миттєво, вона поклала руку на мою голову і почала молитися: нехай слава Божа охопить тебе світлом та надiлить тебе багатьмя дарами.
Кажучи це, вона пішла, і коли я зрозумів, що це, вона вже не поруч мене. Вона просто зникла.
Це було перше явлiння Діви в моєму житті. Знову ж таки, видаючи себе за жебрачку, вона підійшла до мене, питаючи дрiбних грошей. Вона сказала, що вона була фермером але ще не вмйшла на пенсiю. З легкicтю, я дав їй де-кiлька монет, що мав у кишені. Отримавши грошi, вона подякувала менi, і коли я це зрозумів, - вона зникла. Перебуваючи у той момнет на горi, я не мав нi найменшого сумніву, що Бог любить мене, і що Вiн зi мною. Таким чином, я відповів привиду з певнрю грубістю.
Я не будуть слухати твоїх порад. Я знаю свої межi і свою віру. Iди геть! Йди знайди будинок або ще щось. Залиш мене у спокої!
Світло згасло і я почув шум крокiв, залишаючих мою занедбану хатинку. Я був вільним від привiда.
Година Ч
Минуло три дні з часу другого випробування. Це був ясний, сонячний i яскравий ранок пятницi.Сьогоднi вранцi, коли я дивився на горизонт, - до мене наблизилася незнайома жінка.
-Ти готовий? Шукай незвичайну подію в лісі і дій відповідно до своїх принципiв. Це твоє друге завдання.
Авжеж, протягом трьох днів я так довго чекав на цей момент. Я думаю, що готовий.
Поспішно, я йду стежинкою, яка веде мене прямо до лісу. Мої кроки слідують в майже музичній каденції. Що фактично було цим другим випробуванням? Тривога охопила мене і мої кроки прискорилися в пошуках невідомої цiлi. Прямо попереду виник осередок на шляху, що розходився і відокремлювався. Але коли я добрався туди, на мій подив, біфуркація зникла, і я побачив таку сцену: хлопчик, якого тягнув дорослий чоловiк, голосно плакав. Емоції захлиснули мене за такої несправедливості, і тому я вигукнув:
Вiдпусти хлопчика! Він менший за тебе і не може захистити себе.
Я вiдаущу! Я вiдношуся до ньйого таким чином, тому що він не хоче працювати.
Ти монстр! Маленькі хлопчики не повинні працювати. Вони повинні вчитися і бути добре освіченими. Відпусти його!
Що ти менi зробиш?
Я повністю проти насильства, але в цей момент моє серце просило мене вiдреагувати на цей шматок лайна. Дитина повинна бути звільнена.
Обережно, я вiдштовхнув хлопчика подалі від грубiяна і потім почав бити чоловiка. Ублюдок відреагував і завдав мене кілька ударів. Один з них влучив менi в соняшне сплiтiння. Світ закрутилося і сильний проникаючий вітер охопив мене: білi і сині хмари разом iз швидкими птахами вторглися в мою голову. У той момент здавалося, все моє тіло пливло по небу. Слабкий голос покликав мене здалеку. В другий момент це було так, нiби я йду крiзь двері: одна за одною, як перешкоди. Двері були добре замкнені, і треба зробити значну кількість зусиль для їх відкриття. Кожні двері приводили до зали або святилища, по черзі. У першому залі я побачив молодих людей, одягнених в білі одежi, що зібралися навколо столу, на якій, в центрі, була відкрита Біблія. Це були дiви, обранi до царювання в майбутньому світi. Сила виштовхнула мене з кімнати, і коли я відкрив другі двері, врешті-решт я потравив в перше святилмше. Біля вівтаря палали ароматичні палички з проханнями бідних Бразилії. Справа стояв священик i голосно молилився; раптом почав повторювати: Провидець! Провидець! Провидець! Поруч iз ним були дві жінки з білих сорочках. На них було написано: Можлива мрія. Все почало темнити, і коли я отримав модживiсть пiдвестися, мене було жорстко виволочено і з такою швидкiстю, що в мене виникло легке запаморочення. Я відкрив третi двері і цього разу побачив зiбрання людей: пастор, священик, буддист, мусульманин, спіритуаліст, єврей і представник африканських вірувань. Вони стояли колом, а в центрі палало вогнище і його полум'ям викладено ім'я, "Обєднання народів і шляхи до Бога. " Врешті-решт, вони обнялися і покликав мене до групи. Вогонь перейшов з центру, остановився на моїй руці і написав слово "навчання " полумя було чистим і не пекло. Група розiйшлася, вогонь погас і мене знову було виштовхано iз кiмнати де я відкрив четвертш двері. Друге святилище було зовсім порожнім, і я підійшов до вівтаря. Я став на коліна в пошані до Благословення Таїнства, взяв папір, що знаходився на підлозі, і я написав своє прохання. Я склав папір і поклав його до ніг зображення. Голос, який був далеко, поступово став яснішим і різким. Я залишив святиню, відкрив двері і, нарешті, прокинувся. Бiля мене була хранитель гори.