Курячий бульйон для душі. 101 найкраща історія - Марк Виктор Хансен 8 стр.

Здається, у Вортонській школі бізнесу я обійняла кожну людину. Всі мої вранішні негаразди, зокрема фізичний біль, безслідно зникли. Вибачте, що цей лист такий довгий, але я справді в захваті. Найприємніше, що якоїсь миті перед моїм столом стояло близько десяти людей, обіймаючи одне одного. Я не могла повірити в те, що відбувається.

З любовю

P. S. Дорогою додому я обійняла поліціянта на Тридцять сьомій вулиці. «Ого,  сказав він.  Поліціантів ніколи не обіймають. Ви впевнені, що не хочете в мене чимось кинути?»

Ще один учасник семінару Чарлз Фараоне надіслав нам такий нарис про обійми:

Обійми це

Обійми корисні для здоровя. Вони зміцнюють імунну систему, лікують депресію, згладжують стрес і поліпшують сон. А також наснажують, омолоджують і не мають неприємних побічних ефектів. Обійми це воістину чудодійні ліки.

Обійми цілком природні. Вони органічні, мають натуральний солодкий смак, не містять штучних складників, не забруднюють повітря, не становлять загрози для довкілля. Це абсолютно нешкідливий продукт.

Обійми ідеальний подарунок. На всі випадки життя. Вони виявляють вашу турботу, їх весело роздавати й діставати, не треба загортати в подарунковий папір і, звісно, завжди можна повернути.

Обійми практично бездоганні. Не треба змінювати батарейки, на них не впливає інфляція, вони не містять жирів, не потребують щомісячних внесків чи сплати податків, а ще їх годі вкрасти.

Обійми найбільш недооцінений ресурс із магічними властивостями. Коли ми розкриваємо свої серця й обійми, то заохочуємо інших чинити так само.

Подумайте про важливих людей у своєму житті. Хіба ви не хочете їм щось сказати? Хіба не хочете їх обійняти? Можливо, ви чекаєте і сподіваєтеся, що хтось інший зробить перший крок? Будь ласка, не вагайтеся! Почніть самі!

Те, хто ти, має значення

Якось нью-йоркська вчителька вирішила потішити своїх випускників, розказавши їм про їхні чесноти. Скориставшись методом Гіліс Бріджес із Дель-Мара, що в Каліфорнії, вона поодинці викликала учнів до дошки. Спершу наставниця розповідала їм, чому кожен з них такий важливий для неї та однокласників, а тоді вручала блакитну стрічку з написом золотими літерами: «Те, хто я, має значення».

Після нагородження вчителька запропонувала учням не спиняти цього шкільного проекту, а подивитись, як визнання чеснот інших вплине на спільноту. Вона дала кожному з учнів ще по три стрічки й доручила продовжити цю церемонію вдячності поза школою. Згодом вони мали підбити підсумки, поглянути, хто кого вшанував, і доповісти про це приблизно за тиждень у класі.

Один з учнів пішов до молодшого керівника з компанії неподалік і подякував за допомогу в плануванні карєри. Хлопець вийняв блакитну стрічку й почепив керівникові на сорочку. А тоді дістав ще дві стрічки й промовив:

 Учні нашого класу беруть участь у проекті вдячності, тому я хотів би попросити вас знайти людину, яка заслуговує на визнання, вручити їй блакитну стрічку і дати ще одну, щоб вона подякувала третьому й таким чином продовжила цю церемонію. Потім розкажіть мені, будь ласка, про все, що станеться.

Того ж дня молодший керівник зайшов до свого директора (треба сказати, досить дратівливого), сів навпроти і заявив, що щиро захоплюється його творчим даром. Директора це дуже вразило. Молодший керівник поцікавився, чи той візьме в подарунок блакитну стрічку, і попросив дозволу почепити її на груди свого візаві.

 Звісно,  погодився збентежений директор.

Молодший керівник почепив стрічку на піджак директора біля серця. І, давши йому останню стрічку, запитав:

 Чи не могли б ви зробити мені послугу? Візьміть цю стрічку й передайте її людині, яку хочете вшанувати. Хлопчик, що дав мені її, бере участь у шкільному проекті, і ми хочемо продовжити церемонію вдячності, щоб побачити, як вона вплине на людей навколо.

Увечері директор повернувся додому і підступив до свого чотирнадцятирічного сина:

 Сьогодні зі мною сталося щось неймовірне. Я сидів у кабінеті, коли один з молодших керівників зайшов і сказав, що захоплюється моїми чеснотами, вручивши мені блакитну стрічку за творчий дар. Тільки уяви собі: він уважає, що я маю творчий дар! Він прикріпив стрічку з написом «Те, хто я, має значення» на мій піджак просто біля серця і дав мені ще одну, попросивши, щоб я вшанував нею якусь важливу для мене людину. Дорогою додому я думав, кого б хотів ушанувати, і обрав тебе. Хочу подякувати тобі. У мене божевільна робота, і коли я приходжу додому, то не приділяю тобі достатньої уваги. Інколи я кричу на тебе через погані оцінки чи безлад у твоїй кімнаті, але сьогодні мені забажалося просто сісти поруч і розповісти тобі, як я тебе ціную. Крім того, твоя мама і ти найважливіші люди в моєму житті. Ти чудовий син, і я дуже люблю тебе!

Увечері директор повернувся додому і підступив до свого чотирнадцятирічного сина:

 Сьогодні зі мною сталося щось неймовірне. Я сидів у кабінеті, коли один з молодших керівників зайшов і сказав, що захоплюється моїми чеснотами, вручивши мені блакитну стрічку за творчий дар. Тільки уяви собі: він уважає, що я маю творчий дар! Він прикріпив стрічку з написом «Те, хто я, має значення» на мій піджак просто біля серця і дав мені ще одну, попросивши, щоб я вшанував нею якусь важливу для мене людину. Дорогою додому я думав, кого б хотів ушанувати, і обрав тебе. Хочу подякувати тобі. У мене божевільна робота, і коли я приходжу додому, то не приділяю тобі достатньої уваги. Інколи я кричу на тебе через погані оцінки чи безлад у твоїй кімнаті, але сьогодні мені забажалося просто сісти поруч і розповісти тобі, як я тебе ціную. Крім того, твоя мама і ти найважливіші люди в моєму житті. Ти чудовий син, і я дуже люблю тебе!

Ошелешений хлопчик почав схлипувати й просто не міг стримати сліз. Усе його тіло здригалося від ридання. Він поглянув на батька крізь сльози і промовив:

 Тату, я збирався накласти завтра на себе руки, бо гадав, ніби ти мене не любиш. Але тепер я цього не зроблю.

Крок

Один наш приятель ішов якось на заході сонця безлюдним мексиканським пляжем. Невдовзі він помітив неподалік ще одного чоловіка. А наблизившись, зауважив, що той повсякчас нахиляється, піднімає щось і кидає у воду. Знов і знов шпурляє чимось в океан.

Коли наш приятель підступив ще ближче, то розгледів, що чоловік підбирає морських зірок, яких прибило до берега, і одну за одною кидає назад у воду.

Це спантеличило нашого товариша. Він зупинився поруч із чоловіком і сказав:

 Добрий вечір, друже. А що це ти таке робиш?

 Повертаю морських зірок в океан. Бачиш, тепер відплив, тому їх винесло на берег. Якщо їх не кинути у воду, то вони помруть від нестачі кисню.

 Розумію,  відповів наш приятель,  але на цьому пляжі, мабуть, тисячі таких зірок. Тобі не вдасться врятувати кожну. Їх надто багато. І ти ж усвідомлюєш, що таке відбувається на сотнях пляжів уздовж усього узбережжя? Що нічого не можеш змінити?

Чоловік усміхнувся, підняв ще одну морську зірку й закинув її у воду зі словами:

 Щойно змінив долю цієї!

Подарунок

Цю зворушливу історію про автобус, що стрибав дорогами Півдня, розповів нам Беннетт Керф.

На одному сидінні вмостився старенький сивочолий чоловік з букетом свіжих квітів. Через прохід сиділа дівчинка, яка не могла відірвати очей від букета сусіда. Коли настав час виходити, старий імпульсивно поклав квіти на коліна дівчинки.

 Бачу, що вони тобі сподобалися,  пояснив він.  Гадаю, моя дружина зрадіє, коли я розповім, що вони дісталися тобі.

Дівчинка, взявши квіти, дивилася вслід старому, який вийшов з автобуса й попрямував до воріт маленького цвинтаря.

Стати таким братом

Брат подарував моєму другові Полу на Різдво автомобіль. Напередодні свята, коли Пол вийшов із офісу, навколо його нової блискучої машини замилувано ходив вуличний хлопчак.

 Пане, це ваша автівка?  спитав він.

 Так,  кивнув Пол.  Мій брат подарував мені її на Різдво.

Малий був приголомшений.

 Тобто брат дав її просто так, і вона вам нічого не коштувала? Ого, хотів би я  повів був він і затнувся.

Звісно, Пол здогадувався, чого хотілося цьому малому. Мати такого брата. Але те, що сказав хлопчик далі, вразило Пола просто в серце.

 Хотів би я,  провадив малий,  стати таким братом.

Пол зачудовано глянув на хлопчика, а тоді зненацька спитав:

 Бажаєш покататися?

 Так, це було б чудово.

Після короткої поїздки хлопчик обернувся до Пола і з блиском в очах попрохав:

 Пане, чи не могли б ви проїхати біля мого дому?

Пол злегка всміхнувся. Він думав, що зрозумів бажання хлопчика. Мабуть, малий хоче, щоб сусіди побачили, як він приїде додому на великому автомобілі. Але наш друг знову помилився.