Olya_#2 - Володимир Худенко 5 стр.

Марка налетіла на Олю, і Єва стрімко розвернула її тіло в польоті Мить, і вона відштовхнулась від ребра куба, ковзнувши підошвами по крихкому інію

 під контролем,  докінчила Єва.

Тепер вони летіли вгору між чорних безформних покручів.

 Так тихо  шепнула Оля, немов сама до себе.

 Бо я вимкнула емулятори скафандра,  озвалась Єва.  Нічого суттєвого ви тут не почуєте, якщо коротко усе рипить, тріщить і пашить

 Це ж сектор General Biology?

 Шматок сектора. Патока розірвала його заледве не навпіл.

Олі згадався бризкіт купалень, оголені тіла, пахощі середземноморського літа

 Як ви думаєте, тут хтось іще міг вижити?  спитала вона в десантниці.

 А біс його знає байдуже одповіла та.  Навряд.

Вона раптом стала ногами на якусь тоненьку пологу рею і швидко, немов акробатка, побігла по ній угору, ледь розставивши руки для рівноваги

Далі почалося щось узагалі фантастичне. Єва (чи то пак Оля) пружно відстрибнула вбік і полетіла до якоїсь брили

перевернулась через голову і відштовхнулась уже від тої брили.

Далі вона ухопилась за якийсь ребристий виступ однією рукою, підтягнулась, відштовхнулась іще

Оце так пластика, оце так гнучкість, координація!.. А Оля-бо думала, що володіє всіма можливостями свого модифікованого корпорацією тіла Що таке її оті ледь не щоденні гімнастичні забавки в порівнянні з оцими викрутасами!..

Із потоку даних виплила нова іконка, і Оля почула різкуватий оклик Кайла:

 Мартінес, біс тебе забери!..

 Я тут, сер!  одгукнулась десантниця.  Ми обидві тут

 Олю, ви як?

 Нормально, сер Кайле,  Оля задумливо поморщилась.  Слухайте, що в дідька відбувається?

 Не зараз, потім,  різко одрізав він.  Я вже поруч із вами, зовсім поруч Тут Та ну не матір твою Мартінес!

У цю хвилю щось відбулось. Мартінес тільки-но відштовхнулась від чергової опори і стрімко полетіла геть в інший бік, ударилась спиною об щось, тоді головою ОЛИНОЮ спиною і ОЛИНОЮ головою!.. Індикація знов поплила, скаламутилась у товщі води і талого льоду.

 Чорт розгерметизація,  пирхнула Мартінес.  Ця бляшанка урешті тріснула! Та що за напасть?

Вона нарешті вловила потрібний ритм і почала чіплятись за виступи, тим самим коректуючи свій карколомний політ крізь пруття та штирі Проте її (тобто Олю) стрімко кудись несло!

 Ти летиш на цунамі!  гримнув Кайл.

 Я бачу, сер,  одгукнулась Мартінес.

По забралу пропливли якісь схеми і мапи, незрозумілі позначки

 О, отут!  верескнула вона.  Спробую вскочити до венули, тутечки є кластер

 Добре, я вас веду, виконуй.

Сержант різко розвернулась і шмигнула в плетиво понівеченого пруття, чи що то воно таке було Вона шмигала між уламків подібно до граційної рибини чи вертливої змії, скручувалась, звивалася, пролазила в такі вузькі отвори, що годі й мріяти, ухилялась од кристаликів лиховісного інію

Мутно-зелений, водяний і льодяний світ тільки й мотався перед Олиним взором уперемішку з пульсуючою індикацією, і вона врешті перестала щось у ньому розрізняти, окрім коротких полисків штучної мускулатури на своєму скафандрі малинових, янтарних, голубих

Ну чиста тобі люмінесцентна риба!..

Серед мертвої талої води.

6

Венулами в просторіччі йменувались численні канали, секції та перемички між шинами гомеостазу корабля. Зазвичай вони мали подвійне або й потрійне призначення всередині каналу з однієї секції судна до іншої безперервним щільним потоком транспортувались електроліти і мулька, живильні суміші біогелю та концентрована бурда корозійної пасти яких тільки хочеш марок, відпрацьована органіка, фризи, утилітарний туман сервісних мотів і мутна димка імунних систем А по напівпрозорих стінках каналу в цей же час в одному й іншому напрямі у мільйони, мільярди, секстильйони разів швидше проносились то більш насичені, то ледь тьмяніші зірниці інформаційного трафіку.

А до того всього оцей самий канал ще й міг мати власну моторику, його волокна могли скорочуватись і, як наслідок, канал, скажімо, міняв своє розташування в просторі відривався від одного системного вузла і присмоктувався до іншого або скручувався і різко випрямлявся, мов батіг, несучись вертлявою пявкою до місця розгерметизації, зони вірусного ураження або чого завгодно

Про те все Олі колись детально й розлого повідав Макс, але ті його лекції стосувались в основному венульної системи «Руанди», а там подібні канальці були заледве не мікроскопічні зате чисельні і сильно розгалужені. Поміж іншого така їх конструкція мала й оборонне призначення у разі відмови барєрів або чого подібного канальці гомеостазу могли миттєво кристалізуватись, утворюючи під обшивкою такий собі додатковий динамічний шар броні

Але то на «Руанді», а от як на «Independence»?

Чи є тут настільки великі венули, аби Мартінес (тобто Оля) могла б у них «вскочити»?

У всякому либонь же десантниця знала, що робить

Вона (тобто Оля, якою вона нині керувала) продиралась крізь нагромадження вугільно-чорних, обсипаних смертоносним інієм штирів досить-таки довго Але потік, що увесь цей час тягнув її назад, начебто поступово ослаб вона стала рухатись швидше. Швидше і швидше, швидше

Швидше

Швидше

Швидше

Іній і тала вода

Шубовсть!

7

Бридотний зелений спектр одразу якось помутнів і просвітлів картинка стала скоріше сіро-зеленою, у неясних веселкових зблисках. Оля відчула, що остаточно спинилась, і роззирнулась довкруги.

Вона зиркнула на зблиски і все втямила.

Інформаційний потік.

Вони у венулі.

Ага, потоки мультику, біогелю чи чого такого

На кшталт невагомої піни навкруг

І Єва живить ними Олин скафандр.

Але тепер Оля втямила, що вона аж ніяк не спинилась, вона рухається, може, навіть швидше, ніж до того, мчить широчезним каналом венули бозна й куди

Невагома пузириста піна

Малинові та ціанові полиски інформаційного трафіку

Тиша

 Єво, позаду!..

Оля неначе тільки-но почула хриплий окрик лейтенанта, а Мартінес уже гнучко розвернулась і зиркала позад себе тобто позад Олі тобто Словом!..

Словом за ними неслось страшне

Звивиста перламутрова нитка пекельного молока, розпашіла смужка вивільненого енергену,  словом, оте, що Мартінес недавно називала язичком, філаментом патоки, неслось за ними по каналу з неймовірною швидкістю, видовжувалось і тоншало, і тріпотіло в потоці біоти, немовби з усіх сил намагаючись лизнути Євині (чи то пак Олині) підошви!..

Мить і воно виструнчилось вперед, бозна й куди вперед!..

Оля ще не встигла нічого втямити, а Єва вже блискавично ухилилась від нього, відкинувши Олину голову й торс назад, нахиливши все тіло вбік

А філамент дрижав перед нею молочно-перламутровою ниткою, і знов потягся до неї, і

Єва знов ухилилась. Вона повела вправо і немовби сама звилась навкруг філамента, одним філігранним рухом перекинувши все Олине тіло до протилежної стінки венули

Філамент звивався навкруг Олі, а Оля навкруг нього, ухиляючись, і це було схоже на якийсь навіжений танець у тісному каналі венули, що все тоншала і нищилась під ударами молочно-перламутрового батога, батіг все бив і бив, а Єва звивалась із неймовірною пластикою і грацією, і кружляла довкола нього, ухиляючись од ударів, а він все бив і бив по ній і по стінах, і ті стіни репались і відмирали під його ударами, інформаційний потік на них зотлівав

 Єво, спереду кластер!..  донісся з динаміків шолома окрик лейтенанта.

 Бачу, сер,  на диво спокійно одгукнулась сержант.

 Лишень устигни

 Прийнято.

 Ну ж бо!..

Якась пухирчата мякоть, вузли і пульсація

 Ні, не туди!..

Нитка щезла, мигнула десь позаду і згасла.

А Оля летіла-пливла по такому ж тунелю, лише вужчому, і трафік по його стінках нісся якийсь більш тьмяний

 Мартінес, у мене для тебе дві новини хороша й погана, з якої почати?

Лейтенант мовив те абсолютно нейтрально, але Оля інтуїтивно зрозуміла, що, мабуть, за якимось неписаним військовим звичаєм той нейтральний тон мав лише підкреслювати катастрофічність ситуації