Побачивши, хто саме до нього завітав, ліфтер насупився.
Що ти тут робиш?
Я прийшов у місце, про яке моя тітка відгукувалася якнайкраще.
Ти ніколи не заходив до багатоповерхівок? Мешкаєш у нетрях Дхараві?
Я хотів подивитися на славнозвісний ліфт
Про який Лалі також тобі розповіла.
Здається, він неймовірний, і треба бути справжнім майстром, аби керувати ним.
Це правда, піддався на лестощі Діпак.
Діпак роззирнувся, аби переконатися: вони були самі. Він схопив картуз і примостив його на голові. Санджай визнав, що в цій гарній формі названий дядько скидався на командира бойового літака.
Гаразд, пробурмотів він, у цей час ліфтера ніхто не викликає, тож іди за мною, влаштуємо екскурсію, але таємно, второпав?
Санджай погодився. Він почувався так, ніби йому дозволили зайти до музею після закриття. Діпак відчинив дверцята ліфта і запросив небожа до кабіни. Поклавши долоню на руківя, він зачекав кілька секунд, ніби для того, щоб сповнити коротку мандрівку, в яку вони вирушають, більшої урочистості.
Слухай, мовив він. Кожен звук має значення.
Санджай відрізнив електричний тріск, потім гудіння мотора, що прокидається, і шум, з яким повільно піднімалася кабіна.
Бачиш, додав Діпак, він розігрує партитуру. Між різними поверхами різні ноти. Я впізнаю їх навіть із заплющеними очима. Вони вказують, де я перебуваю і якої миті маю опустити важіль, щоб повільно спинити кабіну.
Ліфт доїхав до шостого поверху. Діпак завмер, очікуючи на вияв захоплення. Здавалося, він ставився до цього дуже серйозно, тож Санджаю довелося вдати, ніби він надзвичайно вражений.
Спуск іще кращий і вимагає значної вправності через противагу, яка важча за нас. Розумієш?
Санджай знову кивнув. Але щойно кабіна рушила, задзеленчав мобільний Діпака. Ліфтер ворухнув руківя і зупинив ліфт.
Ми зламалися? запитав Санджай.
Замовкни, я міркую. Мене викликають на девятий, повідомив він, запускаючи важіль.
Кабіна піднялася значно швидше, ніж раніше.
Ви можете навіть швидкістю керувати?
Певно, це містер Бронштейн. Але час трохи незвичний. Стій за мною і нічого не кажи. Якщо він привітається з тобою, привітайся у відповідь, ніби ти звичайний гість.
На сходовому майданчику девятого поверху чекала молода жінка в інвалідному візку. Вона повернулися спиною до ліфта, щоб заїхати заднім ходом.
Доброго дня, міс, ввічливо мовив Діпак.
Доброго дня, Діпаку, але ми вже двічі віталися сьогодні зранку, відповіла вона, задкуючи.
Санджай притиснувся до стіни позаду неї.
А ви не зупинитеся, щоб висадити пана? запитала Хлоя, коли вони проминали другий поверх.
Діпаку не довелося виправдовуватися, адже ліфт уже спинявся на першому. Старий відчинив дверцята і рішуче зупинив Санджая, який хотів допомогти Хлої виїхати. Діпак поквапився у вестибюль, аби відчинити дівчині двері.
Вам потрібне таксі, міс?
Так, будь ласка, відповіла вона.
І саме тоді події по-справжньому закрутилися. Звідкілясь вигулькнув курєр із пакунком, а з-за бюрка долинуло три дзвінки. Діпак попросив посильного зачекати, що тому страшенно не сподобалося.
Три дзвінки, це містер Моррісон, буркнув Діпак. Гаразд, спершу я подбаю про ваше таксі.
А хто подбає про мій пакунок? обурився курєр, крокуючи за ними тротуаром.
Хлоя взяла згорток, поклала собі на коліна й підписала квитанцію про доставку.
О, це для Клерків. Що ж тут може бути? хитро вигукнула вона.
Діпак кинув важкий погляд на Санджая, що чекав під дашком. Молодик підійшов до Хлої й забрав пакунок.
Я покладу це на бюрко. Чи ви спершу хочете зазирнути, що всередині? запитав він.
Виконавши сказане, він знову повернувся на вулицю. Діпак стояв посеред авеню, дмухаючи у свисток і простягаючи вперед руки, щоб упіймати таксі. Однак три жовті «кеби» з увімкненими лампочками промчали повз.
Я не хочу втручатися у справу, яка мене не стосується, але дзвоник не змовкає, повідомив Санджай.
Діпаку, ідіть до містера Моррісона, я і сама впораюся, втрутилася Хлоя.
Я займуся таксі, запропонував Санджай, підійшовши до дядька.
Будь уважний, будь-що не підійде, прошепотів Діпак. Потрібна лише така машина, в якій відсуваються бічні двері
Я зрозумів! Не знаю, хто цей містер Моррісон, але він видається нетерплячим.
Діпак завагався і, заскочений зненацька, повернувся в будинок, залишивши Санджая в товаристві Хлої.
Усе гаразд? запитав Санджай.
А чому щось має бути не так? холодно запитала вона.
Та нічого, мені просто здалося, ніби ви щось прошепотіли.
Я мала поїхати раніше й тепер спізнюся.
Важлива зустріч?
Так, дуже Принаймні я на це сподіваюся.
Він вискочив на дорогу й зупинив таксі зовсім не таке, як йому наказав дядько.
Дуже мило з вашого боку мало не потрапити під машину, не стрималася Хлоя, виїхавши наперед. Я не хочу здатися невдячною, але я сюди не залізу.
Ви ж спізнюєтеся, так?
Не чекаючи на відповідь, Санджай нахилився до дівчини, підняв її й пересадив на заднє сидіння авто. Потім він склав візок, сховав його в багажник і повернувся зачинити двері.
Ось так, задоволено повідомив Санджай.
Хлоя пильно поглянула на нього.
Можна поставити вам маленьке запитання?
Звісно, відповів він, схилившись над дверима.
І що мені робити, коли я приїду?
Санджай збентежено завмер.
О котрій годині ваша зустріч?
За пятнадцять хвилин. Саме стільки потрібно часу, аби дістатися туди, якщо дорога не буде перевантажена.
Санджай поглянув на годинник, обійшов таксі й сів біля Хлої.
Поїхали, сказав він.
Куди поїхали? захвилювалася Хлоя.
Залежить від того, куди вам потрібно.
Ріг Парк-авеню та 28-ї вулиці.
Мені також десь туди, відповів він, коли таксі рушило.
Запанувала тиша. Хлоя повернула голову до вікна, так само вчинив і Санджай.
Немає чого соромитися, зрештою промовив він. Я вас висаджу і
Насправді я думала про свій недавній жарт у парку. Сподіваюся, ви не зрозуміли мене хибно. Мені шкода. Я не думала, що ми знову перетнемося в такому великому місті, ще й того самого дня. Що ви робили в моєму ліфті?
Піднімався і спускався.
Це одна з ваших улюблених розваг?
А що у вас за важлива зустріч? Якщо не таємниця.
Кастинг. Хочу отримати роль. А що чекає на вас на 28-й вулиці?
Також кастинг, але перед інвесторами.
Ви займаєтеся фінансами?
А ваша роль для телебачення чи для кіно?
Я й не знала, що у нас є дещо спільне з індійцями.
У нас?
Я єврейка. Атеїстка, але єврейка.
І що ж у нас спільного?
Звичай відповідати запитанням на запитання.
А не можна бути індійцем і євреєм водночас?
Тут я з вами згодна.
Машина пригальмувала біля тротуару.
Саме вчасно! Я поясню вам, чим займаюся в житті, якщо доля знову зведе нас, відповів Санджай, виходячи з авто.
Він відчинив багажник, розклав інвалідний візок і посадив туди Хлою.
А навіщо нам бачитися?
Успіхів із роллю, відповів він, сідаючи в таксі.
Хлоя побачила, як машина розвернулася на перехресті й поїхала до центру міста.
* * *Мобільний Санджая не змовкав усю дорогу, але він не відповідав. Певно, Сем у своєму офісі вже пританцьовував від нетерпіння.
Санджай прибув, але так і не зміг виправдатися за своє спізнення чи за безжурний вираз обличчя. Сем прийняв його прохолодно. Вислухавши презентацію друга, індієць подумав, що тій бракує поетичності, але в контексті ситуації не наважився про це сказати.
Рішення прийнято: завтра зранку Сем представить проект одному з великих клієнтів, а Санджай, якщо його величність згодна, просто посидить поруч.
Вони повечеряли у Китайському кварталі. Перш ніж поїхати, Сем запропонував підкинути Санджая до готелю.
Це дуже мило, але я ночую у Східному Гарлемі, відповів він.
Що ти робиш у Східному Гарлемі? захвилювався Сем.
Санджай розповів про непорозуміння, через яке йому довелося оселитися в тітки.
А чому ти не попросив цього листа в мене?
Я й так досить тебе навантажив.
Та ти хворий! Пожертвувати комфортом номера в «Плазі», з обслуговуванням і сніданком у ліжко, аби оселитися в чужих людей, це не сміливість, а божевілля.
Вони не чужі, виправив його Санджай, залазячи в таксі.
* * *Пружини дивана тиснули йому в спину. Санджай підвівся й відсунув штори. Барвистий галас вулиць Східного Гарлема знову повернув його до Мумбаї. Санджай вірив, що життя подає нам знаки, тож тепер запитував сам себе, який збіг обставин привів його до незнайомої тітки, в цю кімнатку з видом на пуерто-риканську крамничку. Його, що з такою лютою впертістю тікав від родини!