Так.
А ще я була у психіатра.
В Алекс за цих слів відпала щелепа:
Неочікувано.
Ні, серйозно, підтвердила подруга. Я була в психіатра. Щоправда, це мій колишній ще зі школи, так би мовити, але він відомий психіатр. Чи психолог Один чорт. Так що можна сказати, що я була у психіатра.
Ти записалася до нього на консультацію? Чи як?
Та ні Ну до такого я ще не додумалася. Хоча, можливо, було б варто Варто?.. перепитала Марічка.
Ну, я не знаю Залежить від того, як тобі болить.
Мені болить. Ще і як. Та до біса. Я знаю чувака всього якихось чотири місяці, а вже так побиваюся. Це нормально? Нє, це ненормально
Ладно, вирішила змінити тему Алекс, то що сказав твій колишній? Ну тобто психолог-психіатр?
Ну, насправді він сказав, що ми завжди шукаємо стосунків, схожих на стосунки наших батьків, щоб їх відтворити. Зробити, так би мовити, кращу їхню копію. Це наше заповітне, приховане бажання з дитинства. Якими б ті стосунки в наших батьків не були Навіть якщо ми усвідомлюємо, що вони жахливі.
Це зрозуміло І що він думає про Бориса?
Він сказав, що не може навести його психологічний портрет, бо того не було поруч, однак, схоже, що він психопат. Ну що нарцис це точно. І він навмисне зник на місяць, і немає нічого такого в його житті, аби не відповісти мені на всі мої смс і так мучити. А, найголовніше, що він це робитиме ще й ще
Слухай, добре, що ти пішла до психолога. Я тобі скажу, психологи вони такі, все дуже чітко розставляють на свої місця, і потім ми не бачимо свою ситуацію з боку. Її можна побачити, тільки спостерігаючи ззовні. А психологи вони ще й справжні фахівці
Так, проказала Марічка, поклавши руку поверх Алексиної, аби її мяко зупинити, годі вже сипати дифірамби моєму колишньому шкільному коханню, і посміхнулася.
Ну так, погодилась Алекс, тим паче, скажу тобі, ти також дуже влучно даєш правильні поради.
Ти про що?
От вчора мій психолог порадила мені купити вібратор. А ти мені цю пораду дала ще пів року тому. Ось так! Так що ти дуже мудра жінка. І сильна, трохи подумавши, невпевнено додала Алекс.
Серйозно? Я, доросла й виважена жінка, яка має все, що їй заманеться, разом із красенем-чоловіком, постійно думає про якогось приїжджого айтишника. Ти гадаєш, я справді мудра? підморгнула Марічка.
Так. Хоча б тому, що можеш сама із себе сміятися. Як ось тепер.
Але Ти справді вважаєш, що я сильна? І що це нормально, що я думаю про нього весь час і весь час тільки про нього говорю?
Ураховуючи, що із цих чотирьох місяців ти не бачила його цілий місяць, то не дуже. Могла б вже хоч трохи й почати забувати свого Бориса, скривилась Алекс. Але ж Ти це ти. Творча натура, і я знаю, що ти віддаєшся повністю. Якщо ти хочеш побиватися побивайся. Якщо тобі це треба, аби творити
Марічка кивнула. Вона розуміла, що Алекс не порадить поганого. Вона знала, що її подруга переживає за неї. Рівень емпатії зашкалював. Тим паче що в Алекс також не клеїлося з чоловіками. І Марічка все більше впевнювалася, що це траплялося не через Алекс.
Це був якийсь рок сучасних чоловіків поводитися вкрай дивно. По-жіночому. Не знати, що робити із жінкою. Просто не знати. Або вони обирали таких Алекс не була впевненою, що всі чуваки світу такі, які зустрічаються на її шляху: кволі й немічні, олігофренічно-побутово-тупі. Вона ще вірила, що десь у всесвіті, на безлюдних, досі не відкритих островах океану, в іншому просторі, закинутих пустелях, на автозаправках посеред Невади ще існують справжні чоловіки. І вони всі без винятку обовязково красені-блондини в картатих сорочках і з посмішкою білосніжних айсбергів замість зубів Але, ось питання: як їх знайти?
Де знайти чувака з «Аватару», що здатен змінити своє єство на єство коханої?[5] Де знайти Майстра, аби стати йому Маргаритою?[6] Де знайти Ромео?[7]
Чи варто шукати такого чувака?
Ось питання.
Ліричний відступПро кабалістичну методику інтегрального виховання[8]Якщо спиратися на методику інтегрального виховання, що задає постулатно твердження: основа природи бажання насолоджуватися і наповнюватися, та й, досліджуючи розвиток людства, стає зрозумілим, що до нашого часу цивілізація розвивалась завдяки розвитку ЕГОЇЗМУ і під впливом бажання насолоди. Людський егоїзм примушував нас розвиватися, створювати нові світи, крім індивідуально замкнених на собі: освоювати нове, розкривати світ, створювати суспільства. Однак на сьогодні ситуація з людським егоїзмом досягла своєї максими, вичерпала свою позитивну здатність продукувати нове. На новому етапі історії ми розвиваємося не кількісно, а якісно. Наш егоїзм замикається й стає глобальним та інтегральним. Ми мимоволі віднаходимо себе дедалі більше у складі єдиної й повністю повязаної системи, тому наш світ усе більше стає непередбачуваним через те, що нас створили егоїстами, і зненацька ми опиняємося в тому самому місці, де діють інші закони.
Раніше людина йшла второваним шляхом із повним розумінням того, як вона житиме. Все було відомо заздалегідь. І одруження з дочкою сусіда, і те, що тут буде його дім тощо. Сьогодні зі зростанням мобільності пересування й глобалізації, покоління повністю відірване одне від одного, й наші батьки не знають, про що ми думаємо й чого прагнемо, і не можуть осягнути нашого ставлення до життя загалом. Чим більш розвинуте в сучасному сенсі (більш техногенне й агломератне) суспільство, у якому ми народилися, тим більше поглиблюється цей геп між нами й ними, предками. Тому що ми не просто більш розвинуті, як це було між поколіннями в минулому, ми якісно інші підготовані природою до існування в інтегральному суспільстві. Наші бажання вищі й менш предметні, за прагнення наших предків й у їхніх устремліннях ми вбачаємо пустоту.
Особистість розвивається під дією двох імперативів: своїх внутрішніх якостей і навколишнього середовища. Все залежить від гармонії внутрішнього світу із зовнішнім, бо коли та виросте, вона являтиме собою квінтесенцію вроджених якостей і того, що вона отримала в батьківському домі до 34 років, тобто до того, як почала сприймати вплив суспільства. І потім жодний талмуд (кодова назва нашого поведінкового Я, використовувана нлпішниками) не вдасться переписати.
Ви, жінки, або так: ми, ЖІНКИ, не навчимо свого обраного мити посуд, якщо до чотирьох своїх рочків йому цього не заклали, не навчимо відкривати перед жінкою двері, не навчимо розуміння того, що жінка також працює восьмигодинний робочий день і хатні обовязки це ще години чотири. Тож часто жінка працює на півтори ставки щоденно, і, отже, вона може розраховувати на те, що чоловік утримуватиме її, бо це паритетно; розраховувати на те, що він купить шубу на зиму, бо вона працює понаднормово. Бо рівні стосунки це не тільки роздільний рахунок у ресторані.
Виходить, ми боролися за рівні стосунки, але здебільшого отримали ще нерівніші.
Я навіть не хочу розвивати цю тему й розмірковувати щодо того, до чого можна прирівняти виношування дитинчати девять місяців. Його вигодовування й виховання (до якого чоловік часто-густо також майже непричетний). І нехай мені заперечить більша частина моїх сестер (бо в інтегральному світі всі поєднані, і кожна жінка, я так відчуваю, частина мене, моя сестра по народженню), що це сакральна функція жінки і все таке Але ж ми за рівність? І потім, хто сказав, що чоловіки не отримують задоволення від своєї роботи? Але вона оплачується. Ось у чому різниця.
Тому так важливо показати, особливо дитинчаті чоловічої статі, як важливо й логічно в житті поєднатися з іншими людьми, щоб досягнути гармонії з усією природою. ВЗАЄМОДІЯ. Поняття «вищої сили», що керує всіма нами й обєднує в сучасному, інтегральному суспільстві.
Поступово ми пізнаємо спільну природу, розкриваємо, що керує нею одна сила вища. Та, котру так прагнув розкрити Альберт Ейнштейн. Та, котру так важливо осягнути й відчути чуваку, що у фертильному віці зіткнеться зі спільним побутом і дітонародженням і не знатиме, що із цим робити.
Наразі нам відомі чотири сили природи: електромагнетизм, гравітація, сильні й слабкі ядерні звязки. І ми вже стоїмо на порозі відкриття пятої сили, що проявляється в нашому світі як «материнська». Саме її властивість домінує наразі в природі властивість загальної світобудови, якою керує сила віддачі й повної взаємодії. Взаємодія усього з усім. Саме її для нашого добробуту й правильного виховання дітей і їхньої адаптації до нової реальності зєднання в інтегральній природі нам важливо зрозуміти цю, нову силу, що розкриває нам природу речей. Дослідити й зрозуміти її розумом без фанатизму, містицизму й релігійності.
Якщо всі внутрішні якості, вроджені здібності й виховання формуються з трьох до чотирьох років, то все майбутнє індивіда закладається в ньому із шести до девяти років. Саме тоді, коли він починає сприймати вплив суспільства й максимально доповнює в собі набуте попереднє виховання. Дитина як губка. Кожна хвилина дитинства на вагу золота й прирівнюється до року постпубертатного періоду. Після девяти індивід може тільки розвивати свої враження про світ та максимум за умови гнучкої психіки доповнювати їх.
Придивіться: яка особина чоловічої статі краще створює сімю та, що народилася й зростала в патріархальному суспільстві, чи в сучасно-динамічному?; на природі, чи в агломерації мегаполісу?; в родині з кількома дітьми, чи сам-один у сімї?