Ми подумаємо про це Прохання. Чого ще хоче ваш герцог? промовив король, зіпершись обличчям на стиснуті долоні рук.
Щоби ваші брати, ваша величносте, якщо на те буде ваша воля, звичайно, квапливо додав Ролен, продовжуючи гру у покірного прохача, одружились із незаміжніми сестрами герцога.
А скільки ж у герцога сестер, месіре Ролен?
Три, ваша величносте. Мадам Маргарита, вдова дофіна Луї. Дамуазель Анна пятнадцяти років та дамуазель Аньєс дванадцяти років. За кожною монсеньйор герцог дасть гідний посаг. А мадам Маргарита, як старша сестра, до того ж спадкоємиця герцога, позаяк у його високості досі немає законного сина. Інші сестри вже заміжні.
А скільки років мадам Маргариті?
Безперечно, з усього виводку бургундських дівок Маргарита була найцікавішою для шлюбу. Проте канцлер недарма не назвав віку Маргарити, сподіваючись титулами та посагом уникнути цієї дражливої теми.
Двадцять шість, ваша величносте
Гм, не юна діва, звичайно, однак ще може народити синів. Вона може із чоловіком успадкувати всі бургундські володіння, дбайливо зібрані докупи двома попередніми герцогами. Хто ж тут зважатиме на її вік, зовнішність чи вдачу? З королівських братів одружений був лише Кларенс із жінкою, старшою за себе, в якої було шестеро дітей від першого шлюбу. Кларенс без вагань узяв політичний шлюб, який сім років тому був потрібен його батькові. Попри вигадливі ревнощі дружини та уїдливе бажання знати все про кожен рух чоловіка, Кларенс продовжував поводитись так, наче досі був вільний: звертав увагу на кожну привабливу жінку й тримав у своєму домі своїх позашлюбних дітей. Бедфорд колись замолоду, зневажаючи заборону батька-короля, таємно одружився зі шляхетною леді, яка народила йому багато дітей. Та коли король дізнався, він оголосив той шлюб незаконним, а дітей бастардами. А сам тоді ще юний принц отримав від батька добрячого прочухана. Леді померла за рік до того, як сам Генрі став королем і міг визнати шлюб брата й узаконити його нащадків. Нездатність Бедфорда, тоді ще занадто молодого та недосвідченого, протистояти волі батька дорого коштувала. Його син Річард, якого він любив безмірно, хоч і виховувався як принц і був джурою у почті Кларенса, ніколи не зможе успадкувати володіння герцога. Глостер, хоч і мав уже двадцять девять років, досі не був заручений. Тож можна серйозно розглядати можливість союзу із бургундськими сестрами, якщо це принесе вигоду короні.
Месір Ролен зауважив, що його величність уже роздумує над матримоніальними планами, тож він наважився продовжити, бо мав ще одну, вкрай важливу для Філіппа Бургундського вимогу:
І ще мій володар, великий герцог Бургундії, хоче цілковитої підтримки та союзництва вашої величності у питанні правосуддя та справедливості. І якщо до ваших рук або до рук ваших васалів потрапить бодай хтось, хто вбив його батька, хай упокоїть Господь його праведну душу, або той, хто був на мосту Монтеро того проклятого дня, чи той, хто бодай чимось допомагав у вчиненні того жахливого злочину, то мій герцог вимагає, канцлер відважився вжити досить різке слово, аби підкреслити важливість цього пункту угоди, мій герцог вимагає негайної видачі цього зрадника його владі.
Генрі похмуро вислухав Ролена, проте не через гнів на вимоги бургундця, а тому, що почав складати подумки непросту мозаїку ймовірних шлюбів та їхні наслідки. Вимагають видати злочинців? Ця вимога хвилювала його величність найменше. Він справедливий король. Чинити правосуддя його прямий обовязок. Попри власну прямоту та звичку швидко ухвалювати рішення, король знав, що надто кваплива відповідь дозволить бургундським посланцям висунути ще більше вимог, які вони тримали за пазухою. Тому він промовив:
Ми дамо вам відповідь завтра до вечірньої меси, месіре. Наразі можете відпочити, вас проведуть у підготовлені покої. А я мушу обговорити із братами та радою ваші пропозиції.
Ніколя Ролен тричі низько та запопадливо вклонився, намагаючись помякшити ті різкі слова, які за наказом свого пана та задля інтересів Бургундії мусив промовити. Король махнув рукою, даючи знак мовчазному пажу відчинити двері. Канцлер позадкував обличчям до короля, як того вимагали звичаї у присутності монаршої особи.
Лише коли паж вийшов із покою, а двері зачинилися з того боку, король звернувся до братів просто, як було властиво їх спілкуванню без свідків:
Ми дамо вам відповідь завтра до вечірньої меси, месіре. Наразі можете відпочити, вас проведуть у підготовлені покої. А я мушу обговорити із братами та радою ваші пропозиції.
Ніколя Ролен тричі низько та запопадливо вклонився, намагаючись помякшити ті різкі слова, які за наказом свого пана та задля інтересів Бургундії мусив промовити. Король махнув рукою, даючи знак мовчазному пажу відчинити двері. Канцлер позадкував обличчям до короля, як того вимагали звичаї у присутності монаршої особи.
Лише коли паж вийшов із покою, а двері зачинилися з того боку, король звернувся до братів просто, як було властиво їх спілкуванню без свідків:
То що скажете? Чи подати руку бургундцю? Чи потрібні нам ті шлюби?
Якщо герцог дає посаг, а старша сестра досі його спадкоємиця, чом би й ні, брате? посміхнувся Глостер. Перспектива одруження із багатою нареченою його тішила.
Коли ви думаєте про мадам Маргариту, мій брате, втрутився розважливий Бедфорд, вам краще забути про неї та її спадкові права.
Чому б це? здивувася Глостер, що вже подумки приміряв титули бездітного герцога Бургундського.
По-перше, вона має нестерпний характер і щиро вважає, що після дофіна жоден чоловік не гідний стати із нею до шлюбу чи лягти до її ліжка. А по-друге, в неї до нестями закоханий азенкурський вязень, син нашої мачухи Артюр де Рішмон. І якщо ви хочете міцно тримати звязками з Англією Рішмона, а ще краще його старшого брата, герцога Бретонського, то для нас буде надзвичайно вигідним і далекоглядним домовитись та зробити мадам Маргариту графинею де Рішмон, як би це не було нестерпно для її гордощів. Що ж до її молодших сестер, то я вчиню, як накаже наш брат король задля блага королівства.
Глостер скривився, далекоглядність це не про нього. Проте від аргументів Бедфорда повітряний замок із маєтностей колишньої дофіни, який герцог уже намалював у своїй уяві, зник, як ранковий туманець від сонця.
То й добре. Із бургундськими дівками все просто. А що робити із небажанням герцога приносити омаж? запитав Кларенс. Якби помисли його були чесні та відкриті, хіба ж готував би собі бургундець шляхи до відступу? Як довіряти його словам?
Я не вірю Філіппу, як не вірив його батькові. Герцог то не геть схиблений на лицарському кодексі бовдур, як Шарль Орлеанський. Я не повірю жодній присязі бургундця. Я знаю, що він відступить та відмовиться за першої ж кращої нагоди, відказав король Генрі. Його обличчя досі не втратило замисленого, дещо нахмуреного виразу. Бургундія хоче лише власної могутності. Та нам не впоратись без цього союзу, як не шкода.
Наступного дня, саме перед вечірньою месою, змусивши месіра Ролена довго чекати та навіть почати хвилюватися, герцог Бедфорд з наказу його величності повідомив посланців, що король Англії погоджується на умови Бургундії. І хоча джура повіз зашифрованого листа герцогу Філіппу, що досі перебував у Генті, вже до Різдва і в Труа, де зупинився королівський двір, і в бретонському Ренні, і в Анжері королеви Йоланди усі знали, що Бургундія домовилась із Англією.
* * *Наприкінці грудня після Різдва в Анжері знову зявився граф де Вертю та Вандоми. З самого виразу обличчя старшого брата замисленого, насупленого та важкого, як камінь, Ізабелла зрозуміла, що нічого доброго їй чекати не варто. Стара графиня де Вандом, вбрана у глибоку жалобу від панчох і до оксамитових рукавичок та густого серпанку на обличчі, повідомила, що її син Шарль помер від поранень.
Рауль добре памятав, як привіз матері лиху звістку. Приголомшена, оглушена новиною, графиня не заплакала. Натомість квапливо заговорила скоромовкою, повторюючи декілька разів, щоб саму себе впевнити:
Мусите тепер одружитися із вашою кузиною, дамуазель Луїзою, замість вашого старшого брата Мусите тепер одружитися із вашою кузиною замість вашого брата
Вона ж ще замала, матінко. Коли я від неї дочекаюся сина? Ми ж хотіли отримати Ла-Ферте та Шато-Мілон від Орлеанського дому
Ви маєте рацію, Раулю. Ми повинні зберегти обидва шлюбних контракти, які нам такі потрібні. Добре, що ми запросили дозвіл Папи Римського на шлюб між сином графа де Вандома та сестрою герцога Орлеанського без вказання імені. Запит нового дозволу затримав би нас іще на півроку.
Звідки в його залізної матінки взялися сили думати про шлюбні угоди та папські дозволи у такий момент? У Рауля було ще два брати, які померли у малому віці від гарячки, проте тоді це не справило на нього, пятирічного хлопчика, жодного враження. Тепер перед його очима досі стояла картина неприродно жовтого тіла старшого брата, порубаного бойовими сокирами, яке на камяному столі обмивали та перевдягали ченці. Його покривлений у передсмертному зойку рот із посинілими вустами, який марно намагались вирівняти щільною повязкою. Його розтерзаний живіт, з якого прибрали нутрощі, а потім замотали сірим грубим сукном Приголомшлива порожнеча, яку Рауль відчував довкола себе. Його брат Шарль, лише на рік старший, товариш усіх ігор, витівок та бешкетів, брат, такий схожий на нього, що при дворі їх весь час плутали. Шарль, який за життя і хвилини не міг всидіти на місці, лежав нерухомо третій день у домовині, обставленій запаленими восковими свічками Як мало він устиг, думав Рауль, згадуючи усі плани, мрії, бажання, якими брат ділився із ним. Згадуючи переляк надто юної нареченої брата та задавлений жах у світлому погляді дівчини, яку він кохав, її скамянілий у грудях крик, що не насмілився вирватись прилюдно. Шарль, його брат, кожне слово якого, кожен вчинок, кожен порух здавався досконалим. «Хто я? Лише його бліда подоба, думав Рауль. А що я сам устигну? Що я встигну, коли чинитиму щоразу, як від мене хочуть того інші?»