Це все чутки, ваша величносте Лише чутки закудкудакав секретар, від нервування його гладке обличчя взялося дрібними червоними плямами.
Звідки ж вони взялися, месіре? Король без памяті, королева ще останнього розуму не втратила, аби так ганьбити себе Йоланда добіла зчепила свої тонкі, всипані каблучками пальці.
Вуста її збіглись у напружену смужку, як завжди, коли вона шукала відповіді. Усе, що стосується дофіна, безпосередньо стосується також її особисто, її дочки, її майбутніх онуків, а значить продовження її роду.
Як завжди, моя королево, здійняв руки до стелі шамбелан, понизивши голос, присутність дам його все ж таки хвилювала. Коли потрібно розпустити плітки, герцог Бургундський відкриває гаманець. Хіба хтось колись казав хоча б слово про коханців королеви Ізабо? Ви були при королівському дворі у Сен-Поль не раз і не два. Її величність дама, схильна до надмірних розкошів та вигадливих розваг, вона завжди уникає відповідальності, проте зрадити його величність? Хто таке чув? До сьогодні?
Історія Франції, на жаль, знає багато ганебних речей. І безсоромних королев, зітхнула Йоланда. Та зазвичай, коли французька королева і відважувалася взяти коханця, то вже після того, як овдовіла. Я ніколи не чула, щоб були сумніви стосовно законності королівських дітей. Хоча то справді Боже диво, як королеві Ізабо вдалося народити сімох дітей після того, як нещастя в Ле-Мані[3] забрало память та розум у нашого благословенного короля Шарля. Яка шляхетна дівчина не мріє стати королевою, та, крий Боже, бути королевою за ту ціну, що їй доводиться платити! Чи при памяті король зараз?
Важко сказати, у Парижі люд його не бачить. Та коли був би, чи не спробував він тоді викорінити ті огидні речі?
Ті огидні речі? повторила королева, втрачаючи рештки терпіння та стриманості. Я наказую вам, месіре, не ходити манівцями. Дофін Шарль народився 1402[4] року одинадцятою дитиною, після принцеси Катрін. Кого ті безсоромні пліткарі називають його батьком?
Хай пробачить мені ваша величність, що я мушу повторити це неподобство у вашій присутності Покійного герцога Орлеанського.
Ізабелла, яка попри удавання, що старанно гаптує, уважно слухала розмову, аж зойкнула. Старша придворна дама, мадам де Гокур, з обличчя якої ніколи не зникала насупленість, зміряла дівчину суворим поглядом неначе прибила до підлоги. Ізабелла опустила очі й зсутулилась. Мадам де Гокур відповідає за те, щоб дами її величності добре затямили гарні манери. Цій, звісно, лише дванадцять чи тринадцять років, проте спершу мала б навчитись мовчати. То неважко тримати рота на замку. Проте королева, здавалось, навіть не зауважила такої нечемності. Вона завмерла у своєму кріслі. Обличчя її скамяніло. Підлий удар зі спини, що змушує до виправдань. Публічні виправдання завжди схожі на визнання провини. Правду кажучи, бургундські герцоги завше вчиняли так, аби зруйнувати репутацію їхніх ворогів.
Але що ж вдіяти? Що Анжуйський дім може зробити? Ви ж розумієте, ваша величносте, торочив секретар далі, це на руку тільки герцогу Бургундському, який прагне лише помсти за вбивство батька. Мертві не образяться. Герцог Орлеанський уже дванадцять років як мертвий. Можна вигадати будь-яку брехню, її нема кому спростувати. Лишень забули, що герцог хрестив сина королеви, а король сина герцога. Занадто коштовна ціна для безсмертя душі за такий гріх.
Королева лиш іронічно підняла біляву, ледь помітну брову, люди у прагненні влади нехтували ще більшими заборонами та відважувались на страшніші злочини, ніж кровозмішання та зневага до похресних звязків.
Я розумію, що молодий герцог Бургундії нині дихає лише помстою, іншого від нього й не очікують. Проте хіба англійський король не заявив про свої права на корону Франції? Кому, як не йому, вигідно, щоб зявились сумніви у законності походження спадкоємця престолу?
Так, ваша величносте. Англієць не просто заявив. Він хоче руки принцеси Катрін та ще й цілу Нормандію у посаг. І як доповідають наші довірені особи при королівському дворі, скидається на те, що він це отримає найближчим часом. Особливо якщо зможе домовитись із Філіппом Бургундським. Королева Ізабо ніколи не могла діяти самостійно в політиці. Вона пристане до табору найсильнішого. Якщо Англія увійде в союз із Бургундією, можливо, і з Бретанню, королева його підтримає в обмін на спокійну старість. Зрештою і герцог Бретонський, і герцог Бургундський її зяті. А коли принцеса Катрін стане королевою Англії та Франції і король Генрі також стане її зятем, це й забезпечить їй спокій.
Королева лиш іронічно підняла біляву, ледь помітну брову, люди у прагненні влади нехтували ще більшими заборонами та відважувались на страшніші злочини, ніж кровозмішання та зневага до похресних звязків.
Я розумію, що молодий герцог Бургундії нині дихає лише помстою, іншого від нього й не очікують. Проте хіба англійський король не заявив про свої права на корону Франції? Кому, як не йому, вигідно, щоб зявились сумніви у законності походження спадкоємця престолу?
Так, ваша величносте. Англієць не просто заявив. Він хоче руки принцеси Катрін та ще й цілу Нормандію у посаг. І як доповідають наші довірені особи при королівському дворі, скидається на те, що він це отримає найближчим часом. Особливо якщо зможе домовитись із Філіппом Бургундським. Королева Ізабо ніколи не могла діяти самостійно в політиці. Вона пристане до табору найсильнішого. Якщо Англія увійде в союз із Бургундією, можливо, і з Бретанню, королева його підтримає в обмін на спокійну старість. Зрештою і герцог Бретонський, і герцог Бургундський її зяті. А коли принцеса Катрін стане королевою Англії та Франції і король Генрі також стане її зятем, це й забезпечить їй спокій.
Нехай і так. Проте ці огидні теревені про незаконне походження стосуються принцеси Катрін так само, як і всіх дітей королеви. Сам герцог Бургундський одружений із сестрою дофіна, принцесою Мішель. Якщо вже ганьбити честь королеви, то хто тримав свічку? Хто може із певністю сказати, котрий із королівських дітей бастард? Яка у тій хворобливій низці дитина короля, а яка ні? Огидна безчесна гра, бургундець удався до неї з відчаю та через бажання негайної помсти за батька. Це я можу зрозуміти. Однак герцогу не пятнадцять років, його поведінка та наміри ганебні для принца крові та пера Франції. Він має усвідомлювати наслідки. Передовсім для цілого королівства.
Аж тут королева Йоланда помітила, що її пустотливі, вбрані у синьо-червоний оксамит дами, що рідко мали серйозніші розмови про щось інше, окрім вибору вбрання, танців та пліток щодо придворних романів, сидять тихо, як миші, навіть тканка не шелесне в руках, самісінька пильна уважність. Королева лише поглядом зробила знак мадам де Гокур, і та насупилась іще дужче, як стара сова, негайно підвелася з подушки і, тричі плеснувши у долоні, промовила:
Усі до меси та сповіді!
Дами із зітханням підводилися, розправляючи спідниці, подавали одна одній шлейфи, присідали у реверансах і парами рушили до замкової каплиці. Ізабелла, як завжди, йшла останньою із мадемуазель де Буассі, яку змалечку було заручено із найстаршим сином графа де Вандома.
Чи ви зрозуміли, дамуазель, запитала не надто метикована де Буассі, хапаючи Ізабеллу за обидві руки, що казав месір шамбелан про те, що королева Ізабо мала коханця? Невже його високість дофін бастард?
Які дурниці, дамуазель! Не смійте такого повторювати ледь чутно прошелестіла Ізабелла, тримаючи легку посмішку на вустах. Вона вже два місяці жила при дворі й цілком уторопала, що й кому можна казати, а що ні. Анна де Буассі, попри те, що вже рік була дамою її величності, кмітливістю та розсудливістю не вирізнялась.
«Отже, якщо дофін бастард, якого королева Ізабо прижила від коханця, міркувала Ізабелла, то в короля більше не залишилося живих синів. А тоді Тоді мій брат, герцог Орлеанський, законний спадкоємець престолу. У його законності сумнівів ніколи не було. А потім мій брат, граф де Вертю. А після нього мій брат, граф Ангулемський»
Ізабелла, попри непосидючість, добре зналася на двох науках історії Франції та латині. Коли Валуа сто років тому потрібно було відсторонити спадкоємців англійської королеви Ізабелли, дочки залізного короля, вони вчасно згадали приписи, які нагадували, що Франція занадто шляхетне королівство, аби ним управляла жінка. Отож коронували племінника залізного короля, а графи Валуа з гілки королівських братів самі стали королями. Зміна династії дорого коштувала Франції, бо англійський король негайно розпочав війну за престол, який вважав своїм законним спадком. І та війна почалася того самого року, як народився король Шарль, пятий із цим іменем, дід Ізабелли, і тривала вже вісімдесят років. Сама Ізабелла засвоїла ті уроки історії дуже добре. Вона була тоді маленькою дівчинкою, яка мала супроводжувати свою зведену сестру Маргариту й брата Жана, отож мовчки слухала оповіді вчителів. Однак старанність у вивченні латини дозволила їй швидко й самостійно читати манускрипти та хроніки з герцогської бібліотеки. Молода герцогиня Орлеанська, що мала б опікуватись вихованням дівчинки, геть не зауважувала, що саме та читає. Зрештою, нехай читає хроніки, аніж романи. Оті лицарські романи про кохання ні до чого доброго шляхетну дівчину не доведуть. Життя шляхетної дами дуже відрізняється від того, про що пишуть куртуазні твори. Обовязків у житті набагато більше, ніж імовірності зустріти кохання. Отож хроніки від них для розуму та памяті більше користі.