Реконструкція. Про пружини подій, які звалилися на мою голову, я дізнався значно пізніше, причому лише в загальних рисах. Тому я спробую зробити їх реконструкцію. Десь в Німеччині. Двоє. Один верхи, схожий на не надто заможного дворянина. Другий пішки, озброєний не просто до зубів, а по самісінькі вуха. Своїм виглядом чимось нагадує мародера однієї з цих банд, які захопили Німеччину. Щоправда, деякий подив викликає та обставина, що на місце зустрічі кожен прибув поодинці у спустошеній війною країні це небезпечно. Їх могли не просто пограбувати та вбити, якби хтось помітив, а навіть зїсти! Такий був голод! Якби побачили А все-таки побачити таку двійку було нелегко.
Гадаю, що він живий, почав «мародер».
Дворянин кинув здивований погляд.
Пірат повідомив, що він не міг залишитися в живих, але
Дворянин кивнув. Він не гірше за свого співбесідника знав, що у чаклунському звязку передаються не слова, а зміст. Але, оскільки представники різних народів не лише говорять, але й думають по-різному, то важко бути певним, що його помічник та китайський пірат вірно зрозуміли одне одного.
Вибухнув порох. Вибух був такої сили, що вбив навіть дракона, а уламки корабля розкидало навсібіч на велику відстань. Ніхто на борту не міг лишитися живим. Але Мюллер стверджує, що не відчув його смерті. Хоча й не бачить його в камені. Там темрява.
Мюллер міг і помилитися.
Несподівано у вухах обох загуділо, хоча стороння людина абсолютно нічого не почула б. Раптом той, що скидався на дворянина, підняв руку (це означало «Я сам») і вийшов на звязок.
Десь протягом хвилини він стояв, ніби закамянівши, а потім раптом заговорив:
Мюллер повідомляє, що він побачив у камені жіночі груди. Тобто хлопець повісив дорогу каблучку на шию, під сорочкою.
«Мародер» кашлянув.
Ексцеленц, насмілюся запитати А чи недаремно ми злякалися? Що ми знаємо? Що він невразливий
Малося на увазі невразливий для магічних атак. І невидимий для більшості засобів магічного пошуку.
Ну так, невразливих по тридцять-тридцять пять чоловік з кожної сотні, не дивина. Далі, ми знаємо, що небіжчик оплатив його навчання, з упором на володінні зброєю. Але якщо він син покійного (а схоже на те, що так і є) то все сходиться, навіть те, що наукам його по-справжньому не вчили. Купив би йому небіжчик маєток ну й навіщо науки? Вистачить арифметики для розрахунків з орендарями, латини для спілкування та вміння за себе постояти.
Дворянин промовчав, але помовчав так, що в підлеглого й думки не виникло щось сказати.
Можливо. Нарешті вимовив він. Можливо. Але Вбитий
Вони чомусь обидва боялися називати його на ймення. Ходили вперті чутки, що привид потужного чаклуна може зявитися там, де назвали його імя. Ніхто точно не знав, чи це так, але охочих перевіряти не знаходилося.
Він робив над цим хлопчиком якійсь чари. Я нічого не зрозумів, а він ще й посміявся над мною. Мені не подобається існування чоловіка, над яким було зроблено незрозумілі мені обряди. Передайте Мюллерові: якщо можна вбити, нічим не ризикуючи, то вбити. Якщо шмаркач почне проявляти якусь обізнаність з нашими справами, або спробує повернутися до Європи знищити за будь-яку ціну. Якщо ж ні те, ні інше то хай живе.
Повертаємося до мого щоденника.
З морського берега ми змоталися, запідозривши, що іспанці можуть висадитися, бо Нідерланди з Іспанією воюють, та не просто воюють, а й досі упереджено голландців вважають заколотниками. Тож, як сказано в одному непоганому фільмі для підлітків «На Аллаха надійся, а верблюда привязуй».
Отже, ми втекли з берега. Проте пригоди цієї ночі на цьому не закінчилися. Не пройшли ми й двох кілометрів, як піднявся вітер. Мені кілька разів здавалося, що мене відірве від землі і раптом Я побачив людську фігуру, яка летіла на висоті пятдесят-шістдесят метрів. Жінка! І летіла вона, як лялька руки-ноги бовтаються, а голова звішується на груди.
Науковий редактор. У китайських джерелах з посиланням на очевидців зафіксовані сотні випадків, коли вітер переносив людину на велику відстань. Так, наприклад, у 1740-их роках великий китайський поет, видатний прозаїк та історик Юань Мень, який тоді був начальником повіту, розслідував дві справи про перенесення людей вітром. Один раз вихор переніс дівчину на 90 лі (в той час лі складав 490500 метрів). Він прийшов до висновку, що такий випадок скидається на реальність.
Мене всього пронизало бажання, аби вона приземлилася Вона дійсно увійшла в пологе піке Нічого собі! Ніколи не було такого, як фігурально, так і буквально, аби дівчата падали у мої обійми. Я не встояв на ногах. Дівчина виявилася доволі привабливою. Брюнетка, років 20. Мініатюрна. З карими очима. Коли вона прийшла до тями хвилин зо пять, то перші слова були іспанськими, я спробував відповісти португальською, але раптом мені відповіли мовою, яка була чимось схожою на португальську (лише потім втямив, що це галісійська):
Пішов , гидкий для Бога!!!
Трикутниками я замінюю слова, яких не зрозумів. Втім, можна й здогадатися.
Це не я чаклував! Навпаки, я молитву сотворив, щоб ти порятувалася! І ти не загинула! хоча треба сказати, що молитва таки була, мяко кажучи, неканонічною.
Нарешті ми дійшли до імен:
Мартин
Філіпа-Инесса-Марсела-Ізабель.
Тим часом Ден позрізав з дерев гриби, керуючись одному йому відомими ознаками, ми їх підсмажили (китаєць, здається, бажав приготувати їх якось інакше, проте не знайшов, чим замінити традиційний посуд). Після вечері все якось легше пішло. Отже, її чоловік отримав призначення офіцером на Тайвань, на півночі якого є іспанські фортеці. Причому поїхав з новим комендантом та якоюсь інспекцією.
Я дещо здивувався, бо у голландців і офіцерів, і інспекторів на Формозу призначають і посилають не з метрополії, а з острова Ява, де знаходиться центр колоній. І щодо іспанців я щось чув, що, як правило, призначають з Лусону. Тут, до речі, рідко кажуть «Філіппіни», а все більше Лусон, за назвою головного острову. Можливо, про того, хто підписав, кажуть, що він ворог лусонському наміснику.
Вони залишили доньку у родичів, та піднялися на корабель, але чоловік помер у дорозі. Хоча я щось не помітив у її голосі великої скорботи Та й взагалі на кораблі понад двадцять чоловік померло, що тут часто буває холодильників ще не винайшли, отож їжа дуже погана. Мимо Лусону, куди треба було зайти для поповнення припасів, їх пронесло штормом, до того ж, вони не могли визначитися, де точно знаходяться, бо й штурман помер, і його помічника змило за борт, і годинники усі водою залило а тут визначати довготу не вміють без годинника.
Отож капітан як водиться в іспанців, знатний дон[9], який лише командує, куди йти, а веде корабель штурман, вирішив дійти до берега і знайти якесь місце, що точно позначено на мапі і вже від цього танцювати далі.
А от як її підхопив вихор, вона не памятала.
Засипавши вогонь землею та відійшовши десь із півкілометра, Ден знайшов якісь руїни, що, мабуть, були розвалені ще кількасот років тому. Від дощу якщо буде дощ він нас не захистить, проте у випадку чого оборонятися буде легше.
Пане Ма Тин, я покараулю решту ночі.
В моїх вухах калатали церковні дзвони, ноги підкошувалися. У попередньому житті мені не везло з жінками. Ну, бувало, але ті, до кого я відчував щось більше Вони чомусь сміялися просто мені в обличчя. Я так і не втямив, чому.
Зовнішність у мене була звичайнісінька але чомусь інші хлопці зі звичайною зовнішністю рідко надовго залишалися без пари Та що там зовнішність! Одна з тих, що сміялася з моїх залицянь, вийшла заміж за алкоголіка, завідомо знаючи, що він алкоголік. А Філіпа Майнула гидка думка: «Куди вона подінеться?» Якби вона відштовхнула мене, я б не став наполягати. Але вона відповіла на мій поцілунок, і коли я почав розпускати шнурування ліфу, допомогла. І потім відповідала
Я прокинувся від того, що Ден затис мені рота долонею і показав очима на стіну. Я обережно підкрався. Вже був білий день. На галявині знаходилося дві Дві снігові людини! Два волохатих велета кожен більш, як два метри довжини. Проте один озброєний цянем і палицею. А другий кістенем. Через плече в нього камінь на ліані.
Науковий редактор. Стародавні та середньовічні китайські джерела переповнені описами багатьох видів людиноподібних та мавпоподібних істот, причому про синсинів та фейфеїв є свідчення зі слів очевидців, що деяких з них вдавалося навчити розмовляти китайською мовою. Зберігся малюнок, де фейфей озброєний китайською шаблею. Інформація про синсинів дуже подібна, а про фейфеїв абсолютно зівпадає з інформацією про «снігових людей» з Тибету та про аналогічних істот з Монголії, Туркестану, островів Індонезії та Африки.
На численних китайських малюнках явно зображені два різних види гомінідів, причому в обох випадках деталі, крім дрібних, співпадають на малюнках, автори яких відділені один від одного сотнями років та сотнями кілометрів.