На численних китайських малюнках явно зображені два різних види гомінідів, причому в обох випадках деталі, крім дрібних, співпадають на малюнках, автори яких відділені один від одного сотнями років та сотнями кілометрів.
Я простягнув руку до рушниці але зрозумів, що вони обидві ґнотові! А жодний вогонь ніде не горить. На щастя, не горить, бо ці невідомі потвори могли б побачити відблиски, або почути потріскування, або навіть відчути запах. Але якщо ми почнемо бити кременем по кресалу, то вистрелити вже не встигнемо. Тобто у нас є один постріл (якщо не буде осічки), причому стріляти з пістоля можна лише з кількох кроків. А вдвох порубати таких двох було неможливим, не смішить мої босі ноги.
Я подумки вилаяв Клауса він, як і більшість голландських колоніальних офіцерів, був певен, що ґнотова рушниця краща за кремяну, бо не дає осічок та унеможливлює випадковий постріл. Я, правда, підняв пращу, яку поклав поряд з собою але не факт, що влучу в голову, та й знову ж, не факт, що проломлю череп. Несподівано пролунав крик птаха. Ден здивувався. З-за скелі виїхало пятеро вершників. І вони звернулися до цих троглодитів!!!
Говорили вони явно китайською, але отаман офіційним північним діалектом, якого я не розумів, а той, хто перекладав на місцеву говірку говорив тихо. Власне кажучи, я міг би і столичний діалект вивчити, і місцевим оволодіти краще мені завжди легко даються мови. Проте я не збираюся залишатися у Китаї я твердо вирішив повернутися додому. Мені було страшно, як ніколи до того у житті. Вершники розмовляли з йеті, чи як його, в біса, там. Хвилини тяглися годинами, мені здавалося, що ніч давно повинна скінчитися.
Насправді ж пройшло хвилин пятнадцять-двадцять. Потім обидві сторони розвернулися та пішли геть. Але один з вершників поїхав разом із Ну, з цими. Ден знову затиснув мені рота боїться, що я заговорю, поки ворог ще близько. Але я не збирався такого робити. Нарешті, він сам порушив мовчанку.
Не знаю, що робити. Погано навіть не те, що во- ни намовляли фейфеїв когось вбити. Погано те, що це ханці
Тобто китайці. До речі, я далі всюди, де він казав Хань, ханьці міняю на Китай, китайці.
Китайці, які служать чжурчженям-маньчжоу, причому або я з ними не бився, або вони із прапорних військ.
Зрозумівши мою необізнаність, він пояснив:
Далеко на півночі є народ раніше вони називалися чжурчженями. Колись вони обєдналися та захопили північний Китай. Потім і їх, і нас розбили татари. Зараз вони знову об`єдналися під владою племені манчжоу
Ага, маньчжури.
В них є війська трьох народів. Свої власні, татарські (тобто монгольські) та з тих китайців, що перейшли на їх бік. Або вже й виросли під їх владою, в їх державі. І в кожному з трьох військ є кілька загонів найкращих. Які мають особливі прапори.
Науковий редактор. По вісім, проте в ті часи, про які розповідає Ден, ще не всі монгольські та китайські «прапори» завершили своє формування.
Ден зітхнув і продовжив:
Ми билися з ними. Татарська частина війська робить набіги й жене людей у рабство. З ними і деякі загони китайців. І одного разу вони наштовхнулися на нас.
Це на молодців Лі Цзичена? назвав я селянського вождя, про якого читав ще в першому житті.
Ден спочатку не зрозумів чи вдав, що не зрозумів але потім
Ні, Лі Цзичен він вимовив це імя зовсім інакше в китайський мові один, здається, звук можна вимовити різними тонами. Ні, Лі Цзичен тоді лише одним загоном командував. Спочатку з нами билися звичайні татари і звичайні зрадники. Їх ми розбили, але тоді на нас вдарили прапороносці. Татарська кіннота і китайська піхота. І, хоча їх було менше, вони відкинули нас. Як розповів один сотник зі звичайних військ якого силою змусили служити манчжоу, і він перебіг до нас китайські прапорні, головним чином, піхота. Але вона рухається верхи, та перед боєм спішується. Так от. Оці вони були дуже схожі. І говорили тією ж говіркою. І сидять на конях, і озброєння Але якщо вони вже тут!
Ми помовчали.
Взагалі я давно не вояк. Кілька років тому наш загін здався за умов, що тих, хто схоче візьмуть у військо, а хто не схоче відпустять. Я вибрав друге, і, оскільки сам з півдня і моя рідна говірка схожа на тутешню, то подався на Тайвань. Навоювався я. Майже вісім років.
Але ти освічена людина.
Китаєць гірко посміхнувся.
Мій батько був військовим чиновником.
Але ти освічена людина.
Китаєць гірко посміхнувся.
Мій батько був військовим чиновником.
Що? Ага, офіцером.
Невисокого рангу. Але я готувався до екзаменів, у нас же без здачі екзаменів нікуди. Якщо ти військовий а обрати мирний фах сину військового майже що неможливо то іспит на знання канонічних[10] книг, військових книг, та на володіння зброєю. Я рано підготувався, ще зовсім підлітком але якраз тоді «віроломні» вбили Сина Неба, та почали страчувати всіх порядних людей.
Науковий редактор. «Віроломні» так в народі прозвали корумповану придворну клику, ядро якої складали євнухи. У 1620р. вони отруїли (через два місяці після воцаріння) розумного та енергійного імператора Чанло та розвязали нечуваний навіть для Китаю терор не лише проти своїх противників, але й проти тих, ким вони самі були незадоволені, або чиї посади бажали передати своїм людям. Зокрема, були страчені майже всі воєводи, популярні серед солдат. Діяльність «віроломних» стала останнім поштовхом для жахливої селянської війни, та спричинила завоювання Китаю маньчжурами. Особливо катастрофічні наслідки мало скасування «віроломними» служби кінних гінців (1627р), яке привело до фактичного розвалу управління державою та забезпечило повстанців кіннотою.
Коли стратили батьківського начальника, якій був до нас дуже добрим, батько схопився за серце й помер. Навіть якби я здав екзамен а такого не буває, аби невгодний начальству екзамен здав, то ніхто б мене нікуди не призначив. На щастя, у батька був один справжній друг, він влаштував мене Ден знову вжив незнайоме мені слово.
Я перепитав. До речі, більшість випадків, коли мені доводилося перепитувати, я не позначаю на письмі їх було багато.
Ну, коли начальству треба було послати листа, я брав його, скакав, потім було місто, де мене чекав іншій, він брав листи, а я повертався з тими листами, що йшли назустріч. Але через кілька років «віроломні» скасували цю службу і ми подалися до повстанців, а куди діватися?
Ці маньчжури Манчжоу Вони мають вихід до моря?
Так. Гадаєш, приплили морем, а коней купили вже тут? Досить мати двох-трьох зрадників, в яких тут є знайомі Але, якщо я спробую попередити владу, то хто мені повірить? Пане Ма Тин, будить свою наложницю я бажав тут переднювати, а йти ночами, але якщо тут фейфеї
То краще йти вдень.
Ми ще раз попоїли грибів, взяли з собою бо невідомо, коли ще щось знайдемо, і, перед виходом, я запалив люльку у випадку чого запалю ґніт від люльки. Китаєць кивнув. Ми пройшли кілька кілометрів, причому в мене склалося тверде враження, що Ден вже бував у цих краях і веде нас, обминаючи місця, де можна зустріти людей. Несподівано Ден зупинився та пішов дуже обережно, тримаючись так, що сонце було у нас за спиною. Потім він, зробивши мені жест, який міг означати лише «залишайся на місці», взяв у Філіпи спис (вона сама взяла бамбуковий спис та шпагу, ще й пожартувала «буду твоїм зброєносцем»), відчепив від поясу піхви, абордажну шаблю узяв у зуби, обережно піднявся на пагорб, який поріс чагарником. Щез в кущах.
Зявився знову, показав мені рукою давай сюди. Ми підійшли. Здавалося б, ніде нічого. Не даючи нам й слова сказати, Ден забрав в мене свою рушницю, та запалив ґніт від моєї люльки. Я витяг з піхов шпагу, увіткнув вістря в землю, поклав ствол рушниці на перехрестя і також підпалив ґніт.
Моя шпага на ефесі не має дужок лише чашку, контр-чашку (сталеву пластину в середині чашки) та під нею перехрестя, кінці яких загнуті уперед, вбік вістря, що дуже добре, коли доводиться відбивати рублячи удари. Від перехрестя до контр-чашки відходять дві перемички, утворюючи два кільця, в які можна вставити великий та вказівний пальці. А рушниця в мене китайська. З китайськими рушницями відбувається те ж, що з багатьма китайськими речами середній рівень нижчій, аніж у Європі.
Проте кращі китайські майстри вміють робити таке А оскільки Китай великий, то кращих чимало. Ось і ця рушниця, яка називається «няочун» тобто «рушниця для полювання на птахів». Тобто з неї можна кулею влучити у птаха, який сидить на гілці дерева. Не вражає? Усього-на-всього нерухомий птах, а не підкинута монета?
Тоді почитайте «Три мушкетери» те місце, де дАртаньян дивується влучності пострілу, що збив з нього капелюха (зважте не в нього влучив, а капелюха збив, хоча хотіли вбити!) й приходить до висновку, що з мушкету таке неможливо. Справа в тому, що майже в усіх європейських рушницяї приклади прямі, і цілитися, притиснувши приклад до плеча майже що неможливо. У няочун приклад вигнутий, щоправда, не так, як у сучасних рушниць, але, коли я поклав ствол на перехрестя шпаги, опустився на одне коліно, то мушка опинилася на одній лінії з оком. (Взагалі китайці обходяться без мушок, однак Клаус відніс куплену для мене рушницю до голландського майстра, і той мушку приладив).