Тепер сюди, китаєць вказав на темну пляму на земляний долівці. Це кров. Пролита день або два назад. Людина, з якої витекло стільки крові, залишитися жива не могла. Тобто або господаря вбили і прибрали тіло, чи то він сам когось вбив, але такого, що кинувся втікати, навіть не забравши свою запасну зброю.
Важко сказати.
Чужого брати не будемо.
Аякже.
* * *На цей раз першим на варту став я. Точніше сів, бо переконався, що коли я сиджу за кущем, то мені через його гілки все видно, а от з-ззовні за кущем нічого не розібрати. Поряд поклав арбалет та увіткнув у землю шаблю та шпагу. А між пальцями ноги приладив ренчонг. Це такий суматранський ніж для ноги, серед малайських найманців були й суматранці. Він виглядає як літера L, нижня паличка рукоять, затиснута пальцями. Ходити з ренчонгом, як справжні суматранці, я майже не можу, а от так
Не пройшло й години, як з двері хатинки висковзнула Анхеліка та
Tu as compris-moi?
Тобто «ти мене розумієш?».
Погано відповів я нею ж.
Власне моя дисертація була з французької, але з тієї пори я десять років не чув французького слова. Так що
Мабуть, в мене якесь слово проскочило
Не вбивай мене
Я онімів. Відверто кажучи, і не думав.
Я єдиний свідок. Барони, вважай, вже мертві. Я була поряд, коли вітер підхопив Філіпу. Це були чари мене ж не підхопив. І приніс її до тебе. Якщо ви повернетеся до християн і про це дізнаються, то спалять вас обох.
А це правда.
Якщо ти про це ще не думав, то додумаєшся або вона підкаже. Не вбивай! Я нікому, нічого! Навіть на сповіді. Ніколи! Не вбивай! Я
Вона не сказала, що ладна заплатити будь-яку ціну, але це було видно неозброєним оком. Вона боялася. А з баронами не пішла, бо Бо це дійсно вірна смерть.
Всіх нас мало не згубила моя дурість я порушив правило «Вартовому не можна розмовляти».
Для пояснення, а не у виправдання скажу, що в XVII столітті це правило ще не винайшли. Вартові розмовляли, палили та й не тільки це. Але ж я його вже знав!
Несподівано Анхеліка здригнулася та подивилася за мою спину. Як же я вдячний Клаусові, який не просто вчив мене володіти зброєю, але й ганяв за сценарієм «Несподіваний напад». Я вирвав з землі шаблю і ледве встиг підставити голомень під рубячий удар довгого кривого кинджалу. Брязнуло куди тому дзвону. Одночасно почувся інший тріск я спробував вистрелити зі спареного пістоля, проте вічне прокляття колісних замків лопнула пружина. Я вдарив ногою, точніше ренчонгом, і зворотний удар перетворив мене на мяч (від переломів знову порятував колет) і ляснула тятива Анхеліка зуміла вистрелити з арбалету. Нападник заволав диким, нелюдським голосом.
Оскільки відстань була нікчемною, то стріла пройшла наскрізь. Він міг би встигнути вбити іспанку, а, можливо, і мене проте, як часто буває з жорстокими людьми, погано переносив біль. І кричав. Я, підскочивши, зробив випад шаблею. В горлянку. Анхеліка тряслася, її зуби стукали. Вона вбивала лише дичину на полюванні.
Нічого, Анхеліка, все добре. Головне, що ми живі.
Філіпа, що вибігла з будинку, обпекла нас поглядом вона що, ревнує? Тільки хай не каже, що закохалася з першого погляду. А от що дивиться на молодого, як на свою власність то це так.
А це таки даос. Точніше, той, хто жив тут під видом даоса, я його раз бачив.
Це Ден вніс ясність.
Тепер, гадаю, ми можемо взяти деякі з його речей. Перевдягнути їх дійсно, сукні жінок в жахливому стані і там я знайшов аж сто лян срібла.
Так, китайці розплачуються, головним чином, сріблом на вагу. Лян це більше, як тридцять грамів срібла.
Коли Ден замінив мне, а я ліг рядом з Філіппою (даос спав на циновках), та щось пробурчала про «твою віконтесу», але, коли я просунув плече під її голову та почав гладити волосся, заспокоїлася. А мені знову наснився той самий сон.
Наш взвод снідає, хлопці кепкують з мене, бо вночі я стріляв на шум, а там нікого не виявилося, лейтенант мляво захищав мене, мовляв, краще підняти зайву тривогу, аніж всім загинути.
І раптом ми почули шум танків. З півночі. Займаємо оборону! І виходить колона танків Всі під триколорами. Це останнє, що я памятаю
* * *Вранці Ден вже був готовий до походу, причому кінь був осідланий, за поясом в нього була сокира стара, щербата та заіржавлена, лжедаос дрова нею рубав, а в руці шматок бамбуку, один кінець зрізаний навкоси.
Я поїду, куплю коней, ага, все правильно, у ці смутні часи людина, яка взяла з собою сокиру та бамбуковий посох, яким, до речі, й колоти можна вона не викличе великих підозр. На відміну від чоловіка зі справжньою зброєю.
Залишайся тут. Рудій наложниці дай маленький арбалет, повинна стріляти влучно.
Руда не моя, слово «наложниця» я вимовити не зміг.
Якщо ти схочеш, нікуди не подінеться.
Коли він поскакав, я розбудив жінок.
Швидше збирайтеся! Перевдягайтеся в ось це!
Сам, все-таки вийшов, бо, якщо Анхеліка не буде мене проганяти, то Філіпа приревнує. Обійшовши будинок, підійшов до того місця, куди Ден відтягнув труп господаря. Сам не знаю, що я бажав знайти, але не знайшов нічого, крім Корпус та шия мерця були вкриті жахливими рубцями, не схожими на сліди зброї. Ще вчора я б сказав, що після таких ран людина не виживе.
Ну, може, його магією підлікували.
Чим він точно не був, так це зомбі мене заділи краплини крові, і вона була тепла. Повернувся і зайшов до хижі.
Ні, чесно не подумав.
Не такий багатий мій досвід був щодо жінок, я просто не подумав, що за десять хвилин вони не встигнуть
Ні, галасу не було.
Анхель посміхнулася, Філіпа обпекла поглядом, головним чином тому, що та посміхнулася на цьому все й закінчилося. Довелося просто рявкнути:
Швидше!
Ти йому не довіряєш? несподівано спитала віконтеса.
Віконтеса!
Не звертай уваги, що їй не більше двадцяти двох.
Вона брала участь у придворних інтригах.
Чи довіряю я Дену? У його розповіді в одному випадку кінці не зійшлися з кінцями, мабуть, він теж вважав мене молодим. Що правда, те правда кілька років тому здавалося, що повстання придушене. Одні загони були розбиті, їх рештки ховалися у горах. Інші здалися на тих умовах, про які сказав Ден. Проте й року не пройшло, як недобитки спустилися з гір і кістки швидко обросли мясом, а загони, що, начебто, здалися, повстали знову. Але Ким міг бути у повстанський армії чоловік, який пройшов курс підготовки на офіцера, і воював кілька років? Командир, причому скоріше за все не сотник, а підіймай вище. І такий найнявся слугою до капітана корабля? Що він може почистити і одяг і зброю вірю. Що він переконав капітана, що в бою прикриє спину вірю тим більше. А навіщо йому це? Та будь-який багатий китаєць такого охоронця засипле золотом
Сто проти одного Ден агент, направлений на Тайвань, аби зясувати, з чим їдять європейців та чого від них чекати? До речі, він міг з самого початку бути у повстанців лазутчиком. Бо служба кінним курєром вимагає великої спостережливості. І розбійники можуть напасти, особливо в голодний рік, і хижаки, і допитливі до того, що там в рапорті до Пекіну? знайдуться охочі перехопити гінця. Щоправда, зараз я його майже що не підозрював. Якщо в нього завдання бути агентом на Тайвані, то йому вигідно повернутися з нами. Але ось ця хата дуже схожа на явку якоїсь спецслужби, і один Бог знає, хто сюди може завітати.
Я заправив за пояс японський кинджал замість своєї сокирки, яка з поломкою пістолю втратила сенс. А довгим власне китайським кинджалом заволоділа Анхель. Ми відійшли метрів на двісті, і піднялися на скелю, на яку можна було піднятися лише з одного боку.
Залишайтеся, поки що, тут а сам повернувся, почав знищувати наші сліди. Зокрема, скатав їхні сукні у кулю, в центр помістивши невеликий камінь. Треба буде втопити.
Я не міг зрозуміти, що саме мені не подобалося, коли
Я виміряв пальцями зовнішню стіну шафи, потім внутрішню. Ні, відстань однакова. Але щось мені не давало спокою. Щось десь не те. Несподівано я де й сили взялися здвинув з місця шафу. Так і є! Під нею яма! Навіть без кришки. У ямі рушниця. Короткий карабін японського типу, який роблять не лише в Японії, але й на китайському узбережжі. Ці карабіни «вочун» популярні, бо легкі, зручні та відносно дешеві. Тут же боєприпаси, хоча порох не в порохівниці, а в лантушку, порохова мірка у вигляді ложки примітивно. Поряд скринька. Я намагався бути обережним, але жодних таємних голок не вилетіло. Ден казав про сто лянів срібла? А лянів пятнадцять золота він не бажає? Десь приблизно так з півкіло золота.
* * *Жінки сиділи, і явно щойно полаялися. Добре, хоч не повбивали одна одну. Ясна річ, не через мою, досить сумнівну, красу. Просто союз зі мною дає трохи більше шансів вижити.
Або
Вона здогадалася, що я можу згубити вас.