Мисливські усмішки - Остап Вишня 8 стр.

Що снігу на вулицях цілі гори, що, коли їдеш візником, так тебе піряє згори наниз і знову нагору, що шлунок твій зскакує кудись до сліпої кишки, а сліпа кишка з горла визирає, так то нічого Колись же воно розтане І тоді рівно буде і не пірятиме

Кияни народ хароший і зразу, не встигли ви вийти з вокзалу, знайомлять вас з дрібницями свого київського життя

 На Тургенєвську!

 75!

 Та

 Пуд вівса сто!

Чого він гадає, що вас якраз саме цікавить київський овес, це вже його справа.

Але ви вже знаєте, що пуд вівса не пятдесят, а сто

Київ білий тепер. Більше білий і мякий «Мякості», мабуть, не менше, як аршин завтовшки

І слизький, і блискучий Київ І під ногами рипить

А ще тижнів зо два і Київ буде сірий, а потім бурий, а потім мокрий, аж ось поки!

 Што будіть? Што тольки будіть?!  казав мені хазяїн препаскудної столовки на Подолі, чоловічина пудів так на сім з гаком.  Власть невозможная, ви ж таки самі подумайте! Што будіть?! Ви ж тольки посмотріть, как линьоть, как двиніть! Потому Бог видіть! Бог усьо видіть!

І я думаю, що таки «Бог усьо видіть». Крім того, якою халерою він мене нагодував у своїй їдальні.

Київ пишний Вулицею Воровського (б. Хрещатик) до приїжджих усміхається й парфумами, та модними черевиками, та сукнями, та брилями-капелюхами й золотими годинниками та ланцюжками вихваляється

І все блистить, і все хвилями сукняними на вітринах спадає Так важно, так приваблююче

«Отрез на брюки пять пятдесят»

І крамарі в Києві хароші, і всі вони йдуть «навстречу населению»

«Согласно постановлению СТО и идя навстречу населению, цены понижены на 25 процентов!..»

Щасливе населення!

Київ строкатий!

Афішами заліплений! І чорними, й червоними, і зеленими! І отакусенькими, і отакими, і отакенними!

І всі афіші змістовні, афіші цікаві, афіші для художнього розвитку київського населення конче й конче потрібні!..

Трест «дайош весельє»

НЕП ТАНГО

Маринеточка Жанеточка і т. ін., і т. ін.

Це, мабуть, спеціально для березневих днів

«Маринеточка Жанеточка»

Айседора Дункан

Ну це загальновизнане, непохитне, традиціями прибите й певне!..

Тут нічого не заперечиш

Не сказано тільки, за який ніс приз дається: чи за пролетарський, чи за буржуазний.

Сказано тільки, що це робиться в «Домі пролетарського мистецтва».

БИМ-БОМ! «Дєйствительно настоящіє».

СОНЬКА ЗОЛОТАЯ РУЧКА! «Дєйствительно настоящая!»

ІАМО! Угадує! Вгадує, що було, що й не було! «Дєйствительно настоящий».

І на всіх стовпах, і на всіх парканах, і на всіх тумбах доводиться до відома київського населення, що цими днями відбудеться

І Абрам Львович ласкаво посилає з афіші привітну усмішку, оздоблену чорнявими кучерями, дорогому київському населенню

«Та заходьте ж!..»

Опанас Карпович Саксаганський «орудує» трупою в театрі імені Заньковецької.

Ставить пєсу з незаможницького життя, що яскраво малює побут бідної вдови і її єдиної доньки «Наталка Полтавка» та пєса зветься. Письменника Івана Котляревського.

Постановник Саксаганський.

Лаборанти Северин Паньківський і Чичерський.

Масове дійство після

Рухи виключно ногами, з вихилясами й викрутасами

Далі йде гостра сатира на сільську власть «По ревізії» драматурга Кропивницького, де змальовується голова сільради, незаможник Гарасько і делегатка жінвідділу Риндичка!

Цілком нова пєса!

Іде в сукнах (свитка, чумарка, пояс і очіпок).

Анонсуються: антирелігійна пєса «Вій», пєса з життя спілки мисливців і рибалок «За двома зайцями», індустріальна комедія «Крути, та не перекручуй», драма з життя профспілки деревообробників «Бондарівна», астрономічна пєса з життя космосу «Доки сонце зійде, роса очі виїсть» і т. ін.

Самому не довелося побувати, а цікаво все-таки Нове все й досить-таки оригінальне

«Думка» в Києві співає Співає не «за страх, а за совість». Підряд щось одинадцять концертів! Був на однім в Будинку освіти. Народу тиск! Багацько пішло додому, бо не вмістилося. Концерт присвячений Шевченкові. Прекрасне виконання. Великий художній успіх. «Думка» киян повоювала Скоро виїздить до Харкова завойовувати харківян Харківяни хай уші прошурують, бо є що слухати і є кого слухати

«Думка» в Києві співає Співає не «за страх, а за совість». Підряд щось одинадцять концертів! Був на однім в Будинку освіти. Народу тиск! Багацько пішло додому, бо не вмістилося. Концерт присвячений Шевченкові. Прекрасне виконання. Великий художній успіх. «Думка» киян повоювала Скоро виїздить до Харкова завойовувати харківян Харківяни хай уші прошурують, бо є що слухати і є кого слухати

Кияни,  ще раз кажу,  народ хароший! Тільки їм усім дуже ніколи. Ну до того ніколи, що я навіть не знаю, коли вони, бідолашні, й обідають!

Зайдеш потихеньку так, спитаєш:

 Чи не можна б чого так дізнатися?

Чекаєш. І бачиш, що ніколи людині. Ну й ідеш собі геть. Одного тільки й зустрів такого, що йому не було ніколи.

 Приїхав?

 Приїхав!

 Сідай! Їдемо на завод молочарського приладдя «Добробут». Це ми («Сільський господар») тут, брат, заладнали! Посуд поза конкуренцією! Полуда нема ніде такої. З руками молочарські спілки одривають! От би трохи грошей!.. Ось тобі механічний цех, ось деревяний, тут лудять, тут маслобойки роблять! Бачив?! Ніби й непоказний, а справу робимо! З нічого почали! Їдемо на контракти!

 Їдьмо!  кажу, а сам думаю, чого це йому не ніколи. І киянин, а не ніколи і виявилось, що до Харкова виїздить, у Харкові вже працюватиме А був справжнім киянином, навіть правобережною філією «Сільського господаря» завідував.

От що значить харківяни

Найбільша, найважливіша й найгучніша подія в Києві це вихід із «Гарту» аспанфутів Варуського й Щербини.

Газети повнісінькі сенсаційних звісток про безідейність «Гарту» і черезверхідейність аспанфутів.

Населення в паніці. Чекають великої повені. Серед літературних кіл жах! На Трухановім острові баба корову продала. «Все одно,  каже,  водою занесе!»

Говорять про утворення якогось обєднання з таємничою назвою «Літературні скакуни».

Одна старенька бабуся, що має вісімдесят чотири роки й каже, що до самої смерті не визнає Радянської влади, прочувши про «Літературних скакунів», перехрестилась і лякливо промовила:

 Невже ж і в літературі появились?

Але в неї замість «скакунів» таке вимовилось, що не доведи Царице Небесна.

Отакий Київ! Славний Київ, хароший Київ!

Стоїть собі на золотих горах, над сивим Дніпром, а святі та преподобні Антоній та Тодосій з іншими чудотворцями печерськими молять Бога за його.

І молять ретельно, молять добре, бо їм же більше робить нічого: на те й поставлені

А в Харкові хоч би тобі поганенький святий був

Ну годі!

Хто хоче більше про Київ, хай сам приїде й подивиться.

Ага, будеш?!

 І не пив, і не наїдався багато, тільки ваганку{53} затірки й ізїв, а отаке наснилося Що вже попокричав, що попостогнав уві сні, так бодай і не згадувати

 А що скоїлось, Кіндрате Йвановичу?

 Та таке скоїлося, таке зчинилося, що як ізгадаю, так млію Під серцем тільки тріп! тріп! тріп! У голові туманіє, й за одвірок, щоб не впасти, хапаюсь. Помолився Богу та й ліг У коморі на кожушині Недовго й ворочавсь І от, хай Бог простить, сниться мені, ніби я моя ж таки Мура корова, не до себе рівняючи, ніби я А моя Мура так ніби не Мура, а ніби я, Кіндрат Стерня Йде до хліва, бере налигача, налигує мене й веде напувати. А воно січень, холодище так птиця падає.

Іду я до колодязя, реву Змерз, як березова брунька Реву:

 Не напувай мене холодною водою, бо заклякну

А вона не розуміє Тика мордою моєю в корито, а там не вода, а крига

Напивсь, реву, бо, чую, замерзаю, зовсім замерзаю

Веде вона мене до хліва привязала до ясел, кинула січки, дала коліном у черево:

 Їж, чорти б тебе були взяли

А в хліві вітер аж гуде Як дуне, так ніби в тебе яка чортяка сто голок устромила Тупцююсь я на місці та:

 Ата-та-та! Ата-та-та!

А потім як зареву:

 Ой рятуйте! Ой хто в Бога вірує!

Іде моя Мура у моїй кожушині, у повстяках та в кролячій капелюсі:

 Чого ревеш?

 Та помилуйте,  кажу,  хіба ж можна скотину в такім хліві в такі люті морози держати? Пропаду! Їй-бо, пропаду!

 А я,  каже,  пропала? Я три роки, бодай тебе були вовки зїли, мучусь у цім хліві! Я три роки дрижу, як у пропасниці! Приймись! Бариня яка

Та по клубах держалном трісь!

 Стій, стерво! Змерзла? А закалялась Й-и-и! Неоковирна.