Якоб посміхнувся їй у дзеркалі.
Ти ж справді нічого не забула
Владислава затріпотіла, коли його гарячі руки торкнулися її оголених сукнею плечей, впікаючи, наче вогнем.
Справді.
Одним стрімким та швидким порухом Якоб обернув Владиславу до себе обличчям, обпалив незрозумілим полумяним поглядом й, нахиливши темноволосу голову, впявся в ніжні, повновиді вуста пристрасним поцілунком. Владислава заплющила блакитні очі й потонулася в потужній, темній пристрасті цього чоловіка, котрий мав над нею абсолютну владу, ніжними пальчиками торкнулася грубої тканини його сутани й відчула, як слабшає
Якоб відхилився, поглянув похмуро.
Сьогодні я віддам тебе іншому.
Владислава похитала головою.
Не кажи так.
Чернець засміявся й знову хотів було поцілувати її, але за зачиненими ним дверима почулися голоси, й гарячі руки, що тримали Владиславу в обіймах, відсторонилися, він відійшов, і, коли до покоїв, образливо навіть не постукавшись, увійшла сестра графа з покоївками, Якоб уже читав над Владиславою молитву, й вона, смиренно опустивши голову, слухала його, й нахилена голова її приховувала вогонь пристрасті, що вирувався в блакитних очах її, й румянець збудження, котрий почервонив переважно бліде панське личко. Заради того, аби заробитися графинею, вона навернулася у православне віросповідання з йменням Варвари, але виключно для того, аби її вінчання зі Смотрицьким мало силу. Віру ж для себе вона збереже католицьку.
Сестра Ростислава позиркнула засудливо.
Ви забулися, що тепер є православною.
Владислава гордовито випрямилася.
Ні, я не забулася. Але панотець Якоб декілька років є моїм духовним наставником і його молитва для мене дуже важлива.
Пані Власович ледь не вороже поглянула на високу постать панотця Якоба, котрий стояв, опустивши очі, й геть не нагадував того пристрасного коханця, котрий лиш декілька хвилин тому в цих же покоях хапав чужу наречену в палкі обійми, й лиш тільки байдужлива срібляста поверхня великого, ледь не на повний зріст люстра зберігала все те гріховне, що діялося між майбутньою дружиною графа Смотрицького та її духовником у чернечій сутані. Й Владислава сховала усмішку Ця розкабаніла Анастасія ледь не луснула була від злості, коли брат сповістив її, що одружується, а чоловік її взагалі сполотнів так, що мало не зомлів. Гадали, що великі графські статки тепер уже належні виключно їм, але Владислава мала їх дещо розчарувати Й ця недоброзичливість майбутньої родички якою ж байдужою вона була для молодої нареченої, й вона з погордливим виглядом пройшлася повз Анастасію до дверей, а потім також погордливо, високо піднявши округле підборіддя, крокувала повільно та велично під руку з графом до святково вбраної коляски, котра мала відвезти їх до Миколаївської церкви біля гори Пивихи, де мала вона повінчатися зі Смотрицьким і виповнити нарешті свою мрію.
Бачила, як дивилися на неї пани та панії з чисельного зібрання, запрошеного на весілля, бачила й сторожкі, острашливі погляди кріпаків, що зібралися дорогою, котра велася від дворища графського до церкви Миколаївської. Й коли на панів вона ще кидала гордовиті погляди, зовсім як сестра її колись, узрівши бідну молодшу родичку, то на кріпаків тих й уваги щонайменшої не звернула, навіть не кинула жодного позирку, бо ким же були вони для неї майже графині.
Вінчання за православним обрядом видалося Владиславі нецікавим та незрозумілим, і незатишно почувалася вона в стінах старої церкви, котра була їй чужою за вірою й викликала лиш страх та тремтіння у тілі, й зітхнула вона полегшено, коли нарешті вийшли з церкви, білі стіни якої ледь не тулилися до гори Пивихи, й перед очима постався сонячний та гожий день над українським селом, і було видко вдалині стрічку сіру Дніпра. Гарно так було навкруги, але графиню молоду не так краєвиди зрадували, як знання пянке того, що є вона тепер графинею Смотрицькою, господинею усіх цих красот, і заробиться вона тут панею, не гіршою від сестри своєї, на зазадрощі усім цим панам-сусідам, котрі роздивлялися її, мов ту рідкісну тваринку, а панії ще й оцінююче вирячалися, певне що гадаючи та виважуючи, чи ж справді вона таки варта того, що заради неї граф Смотрицький відмовився від своєї давньої й непорушної обітниці ніколи не одружуватися.
По вінчанні граф улаштував розкішний прийом.
За задумом самої Владислави, святкуваня мало розтягнутися на три дні, й у перший день, відразу ж по поверненню з церкви, на наречених та гостей-панів чекали в садку біля озера щедро прикрашені наїдками та питвом столи, вбрані святковими, мереживом шитими скатертинами. Й чого лишень на столах тих не було Й поросята та кабани печені та нашпиговані різноманітним начинням, й печеня з телятини та баранини, й риби декілька видів, що вареної та пареної, а що печеної та смаженої, й птиця щонайрізноманітніша, а вже десертів усяких та напеченого з тіста й злічити було неможливо. Й вино лилося, мов то ріками, й жалкувала чарівна молода графиня в ту мить, коли стояла поряд чоловіка свого графа, що не бачить її сестриця, в які розкоші вона потрапила, якою вельможною панею заробилася.
По вінчанні граф улаштував розкішний прийом.
За задумом самої Владислави, святкуваня мало розтягнутися на три дні, й у перший день, відразу ж по поверненню з церкви, на наречених та гостей-панів чекали в садку біля озера щедро прикрашені наїдками та питвом столи, вбрані святковими, мереживом шитими скатертинами. Й чого лишень на столах тих не було Й поросята та кабани печені та нашпиговані різноманітним начинням, й печеня з телятини та баранини, й риби декілька видів, що вареної та пареної, а що печеної та смаженої, й птиця щонайрізноманітніша, а вже десертів усяких та напеченого з тіста й злічити було неможливо. Й вино лилося, мов то ріками, й жалкувала чарівна молода графиня в ту мить, коли стояла поряд чоловіка свого графа, що не бачить її сестриця, в які розкоші вона потрапила, якою вельможною панею заробилася.
Стримано й досить прохолодно посміхаючись, величною й гордовитою приймала вона поздоровлення від чисельного панства незнайомого й, лишень коли почало вечорітися, пішла до покоїв своїх, аби змінити весільну сукню на бальну мав розпочатися бал, котрий за бажанням самої Владислави закінчиться ледь не під ранок, принаймні коли стомиться сама наречена. Й бальна сукня її не поступалася в розкішності весільній синій оксамит у сяйві коштовного каміння робив її диво якою вже гарною, а блакитний колір очей на тлі того оксамиту видавався особливо глибоким та принадним. Надзвичайно вдоволена собою, вона вийшла з покоїв своїх і вже в коридорі натрапила на новопридбаного родича пана Власовича. Засоловілий погляд його досить гарних очей указував на те, що пан цей перебував уже добре напідпитку, й Владислава лише поморщилася, коли він із рішучим виглядом перегородив їй шлях, полискнувши очима.
Прошу у вас хвилинку, люба родичко, мовив наполегливо, дихнувши Владиславі в лице винним духом і підійшовши так недозволенно близько, що Владислава була змушена відступитися назад й торкнутися спиною твердої поверхні стіни.
Позиркнула холодко, призро.
Я поспішаюся до панів гостей.
Власович покривив лице.
Можна подумати, що вони вам такі вже потрібні ті нудні нікчеми, котрі лиш тим і займаються, що марнують життя на плітки. Він зіщулився, нахилився до Владислави, ухопивши її міцно, навіть боляче за руки. Я спостерігав за вами увесь цей час, люба родичко й почав з того дня, як прибули ви до нашого маєтку, аби зробитися графинею Смотрицькою й коханою дружиною для нещасного Ростислава. Він же геть закохався в вас, закохався настільки, що зрікся власної ж обітниці ніколи не одружуватися. Але ви його не кохаєте, геть не кохаєте. Єдине, що приваблює вас у ньому, то є його положення та великі статки
Владислава напружилася, дослухаючись до слів цього лінькуватого нікчеми й вражаючись тому, як же то зміг він настільки вірно зрозуміти її почуття. Й мовчала лиш якусь хвилину, а потім обурено й різко сіпнулася в його руках.
Як смієтеся ви ображати мене подібними вигадками!
Власович вишкірився.
Ви добре знаєте, що це зовсім не вигадки.
Владислава спалахнула очима.
Вигадки!
Геть ні. Власович знову наблизив до неї своє лице й поглянув гостро й пронизливо. Ви жадаєте легких грошей, чарівна пані графине, й гадаєте їх отримати. Але все не так просто, як ви собі міркуєте, і я вже звикся до думки, що спадок Смотрицьких буде належати лише мені одному. І я буду боротися, чуєте, люба родичко, я буду яро та безжалісно боротися за те, що має бути належним лише мені
Владислава покривила вродливе личко своє.
Геть упитий божевільний Я поскаржуся на вас мужу
Власович напружився.
А ось цього робити зовсім не раджу.
Я Владислава не договорила, тому що з боку східців зачулися дзвінкі дівочі голоси покоївок і Власович, хоч який не був упитий, але все ж швидко та стрімко відхилився від неї й з приязною, навіть ласкавою усмішкою запропонував їй лікоть.
Прошу, люба Владиславо Любомирівно дозвольте провести вас до бальної зали, притримати вас.
Воліла б учепитися нігтями в це нахабливо всміхнене лице, але стрималася, посміхнулася прохолодно.
Дякую.
Продовжуючи всміхатися, Власович провів Владиславу до першого поверху, й хто бачив їх, то не міг і подумати, що між ними відбулася напружена та далека від приємності розмова. Й Владислава, котру всередині так і жерло зло на цього нахабливого панка, пішла шукати свого духовника, аби пожалітися, але ніяк не могла його відшукати, аж поки хтось не сказав, що бачили його в садку.