Вирішила зробити тобі сюрприз, стенула плечима Власта. Її обличчям пробігла тінь підозри. Врешті не завжди ж снідати позбавленою смаку вівсянкою.
Вона приготувала чай у двох невеличких горнятках й взялася за сироп.
Мені не потрібно, Артем затулив свою порцію долонею.
«Так і є, прокинувся не в гуморі».
Власта кивнула й додала сиропу тільки до своїх млинців. Мовчки поставила на стіл пляшечку їй здалося, надто гучно в несподіваній тиші.
Багато борошна додавала? ніби ненароком поцікавився він.
Не дуже. Намагалася по мінімуму, збрехала.
Власта відчула себе дурепою. «Ну які панкейки, якщо він худне?» Власта пригадала, як кілька днів тому в гостях він відмовився від десерту. Патрульна ледь помітно почервоніла. Але ж зрештою, він їх любить. Їй лише хотілося зробити йому приємне.
Ммм, як смачно, відкусив перший млинець, поцілував її в скроню.
«Второпав, що образив», зрозуміла Власта.
Він ніжно стиснув її запястя, і тілу відразу передалося тепло чоловічої міцної руки.
Артем завжди так робив, коли хотів показати, як йому сподобалося щось, що зробила Власта. Всі проблеми враз відступили. Вона усміхнулася.
Давай поїдемо за місто, несподівано спало на думку. Так хочеться побачити нові картинки. Вже бозна-скільки часу не виїжджала за межі Рівного.
Власта підвелася, щоб налити собі склянку води о цій порі вона завжди пила протизаплідні.
На мобільний Артема надійшло сповіщення у вайбер. Не поспішаючи, він розблокував телефон і переглянув повідомлення. Його карі очі на мить спалахнули цікавістю. Механічно вклав до рота наступний шматочок млинця.
Власто, мені на роботу.
Як на роботу? Ти ж казав, візьмеш сьогодні вихідний, краєм ока вона помітила фото жінки, чиє повідомлення він наразі читав.
«Гарна. Певно, партнерка зі Львова, що вони разом втілюють у життя новий проєкт, вона звикла, що Артем багато часу приділяв роботі. Навіть на вихідних не втомлювався працювати. Але ж сьогодні він обіцяв провести час разом».
Власто, ну як я візьму вихідний? Хто за мене працюватиме? Хто за мене гроші зароблятиме й робитиме тобі подарунки? усміхаючись, він кивнув головою на коробку з парфумами. Як запах? Подобається?
Власта розгублено кивнула ну й що їй тепер робити увесь цей день самій?
Дуже дорогі, до речі.
Очі його світилися на смаглявому обличчі на відміну від Власти, яка після зими завжди була блідою. Чоловік отримав таку шкіру від матері-грузинки. На його скронях виразно виділялася сивина, та це лише додавало шарму. Решта волосся ще лишалося чорним. Нещодавно Артемові виповнився сорок один рік.
Вони ще перекинулися кількома фразами, відтак продовжили снідати мовчки. Після неприємного повідомлення розмова вже не клеїлася. Власта засумувала, апетит пропав. Артем натомість, не поспішаючи, проглянув повідомлення у вайбері. Власта здогадалася, що це чат із хлопцями, коли Артем показав їй кілька мемів з оголеними жінками вони з друзями переважно тільки таким і ділилися в цій групі. Врешті Артем нашвидкуруч доїв панкейк, зробив кілька ковтків чаю й підвівся.
Ти хоч наївся? здивувалася Власта.
Вона ж бо думала, що порадує його.
Дуже смачно. Дуже! поцілував її міцно в губи.
А тоді відразу побіг збиратися.
На тарілці лишилося повно млинців. Артем зїв лише один.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 09:03
Скляр поторсав свою руду борідку. Минулого тижня він був у барбершопі[6] й привів нарешті її до ладу. А вчора пробігся магазинами й придбав новенький светр, який вже сьогодні вдягнув на службу. Єгор ненавидів неакуратність у всьому: від зовнішності до робочих моментів. Женя часто кепкував із його педантичності, хоч насправді ця риса йому подобалася. Останнім часом оперативник все більше тягнувся в цій звичці до молодшого колеги. Схвальна реакція від дружини не забарилася.
Єгор похмуро роздивився документи, складені високою купою на столі. За годину до нього почнуть приходити свідки, та зараз він мав намір хоч трішки передивитися нові справи, яке керівництво передало йому для розслідування. Подумки він пригадав скільки має ще старих, і в голові в нього запаморочилося.
За сусіднім столом Гочмановський голосно балакав з кимось телефоном, обговорюючи знахідку великої партії наркотиків. А Гусейнов зі знудьгованим виразом обличчя друкував звіт на старенькому компютері. Часто Скляр пригадував кабінет Леоніда Бовтуна, свого приятеля й колеги з Харкова. Там, у значно більшому та світлішому приміщенні, працювало двоє, а не троє слідчих.
Єгор приречено зітхнув і розгорнув першу папку. Йшлося про розбій[7], скоєний вночі неподалік дискобару «Лагуна».
«Знову ця ''Лагуна''», пригадав вранішніх хлопців, що поверталися звідти через усе місто додому.
На дівчину напали неподалік дискотеки й відібрали особисті речі. Скляр уважно перечитав наявні відомості. Молода жінка бачила нападника й заявила, що могла б скласти фоторобот. Те саме сказав і таксист, який саме приїхав за клієнтами, коли неподалік стався напад. Єгор потягнувся до телефону й набрав вказаний номер жертви. За першим разом ніхто не відповів, тож Єгор зателефонував вдруге. Відтак втретє. Нарешті на протилежному боці почув заспаний жіночий голос.
Мені потрібна Лариса Курилович.
Це я. Хто ви?
Майор Єгор Скляр вас турбує. Я слідчий, займаюся вашою справою. Мені потрібно, щоб ви сьогодні підійшли до мене, Єгор глянув на робочий графік, щоб зрозуміти, коли буде вільний, на дванадцяту тридцять. Міськвідділ на Пушкіна. Знаєте, де це?
У телефоні запанувала мовчанка. Дівчина намагалася «переварити» інформацію.
Ви мене зрозуміли? безцеремонно продовжив Скляр.
У нього катастрофічно бракувало часу будь з ким панькатися.
На дванадцяту тридцять прийти до вас у міськвідділ, захриплим від сну голосом мовила дівчина.
Тут вказано, ваш мобільний викрали. Ви зараз з якого балакаєте?
Мені брат дав свій старий.
Чудово. Отже, зателефонуйте мені на цей номер, я спущуся за вами.
Ви щось знай
Та Скляр не дослухав він швидко торкнувся на мобільному червоного зображення слухавки, відтак відразу перетелефонував таксистові й безапеляційно наказав прийти на той самий час. А вже за кілька хвилин зосередився на наступній справі. Подумки визначив для себе, що справу Лариси Курилович довірить Киряху або Войтюку.
До десятої він передивився більшість справ, розставивши для себе пріоритети. Два розбої, три грабежі й одне побутове вбивство розподілить між оперативниками. Особисто він займеться вбивством невідомого, якого знайшли сьогодні вранці.
«Скидається на те, що справа має бути вартісна. Принаймні цікавіша за всі ті, що маю наразі».
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 15:07
Широкоплечий брюнет акуратно припаркувався в тихому безлюдному провулку. Знервовано роздивився навколо. Раніше йому здавалося гарною ідеєю домовитися про зустріч саме тут: менше свідків. Тепер засумнівався. Людей тут хоч і мало, та вони все ж є.
І саме через брак натовпу його машина тут, як на долоні.
А ще, отой злиденний продуктовий магазинчик, перед входом до якого троє вже пяненьких чоловіків розпивають дешеве пиво. Хоч вони й продовжували затято щось обговорювати, та авто точно помітили.
Ба більше, зовсім скоро прийде вона як завжди, розкішна й, як завжди, привертатиме увагу самою лише своєю зовніш- ністю.
Хтось обовязково запамятає, що вона сідала в синій Ford. Звісно, номер машини навряд хтось навмисне запамятовуватиме, але марки, кольору та моделі машини цілком може виявитися достатньо.
Погляд його впав на своє відображення в дзеркалі заднього огляду: синці під почервонілими очима й бліде обличчя.
«Необхідно сходити в солярій», подумав.
Чоловік роззирнувся, все більше нервуючи й переймаючись, коли ж нарешті зявиться дівчина. Знаючи, що пунктуальність їй не притаманна, він навмисне запізнився але марно. Її й досі немає.
А раптом не прийде?
Йому вартувало чималих зусиль переконати її зустрітися саме тут. Мовляв, якщо підїжджати під саме місце роботи, можна витратити чимало часу в заторі (у цій частині міста й справді забагато автівок). Тож швидше буде, якщо вона сама пройдеться до сусіднього провулку (не більше пяти хвилин).
Вона думає, що вони поїдуть за місто відвідати новий ресторан з багатим інтерєром та найсмачнішою в околиці кухнею.
Таким був його план. Ще кілька днів тому він здавався йому ідеальним. Нині ж чоловік мало не божеволів навіть не уявляв, що втілити задумане в життя буде так складно. Страшенно хотілося відпочити усю ніч він провозився спершу з тілом Андрія, потім з його машиною. Вранці викинув з дому всі речі, які могли б вказати на їхнє знайомство. Навіть позбувся склянки, з якої той вчора пив пиво.
Тепер треба усунути дівчину.
Вона єдина, хто знала, що їхня з Андрієм дружба досі тривала, ба більше, що вони разом працювали над грошовитою справою. Якщо бовкне в поліції проблем не уникнути.