Тепер треба усунути дівчину.
Вона єдина, хто знала, що їхня з Андрієм дружба досі тривала, ба більше, що вони разом працювали над грошовитою справою. Якщо бовкне в поліції проблем не уникнути.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 15:10
То що, склали Курилович з таксистом фоторобот? поцікавився Скляр.
Єгор відкусив сушку й запив кавою, яку кілька днів тому сам приніс на роботу. Пити каву його привчила колишня наречена. Дівчина випивала по кілька горняток на день, тож йому не лишалося нічого, окрім як перейняти цю традицію. Рік тому вони розійшлися, й увесь цей час Єгор намагався відучити себе від звички, що нагадувала про Таню. Та врешті місяць тому здався.
Войтюк похитав головою й теж відкусив сушку, простягнув довгі ноги й зручніше вмостився. Молодий оперативник всівся на стілець навпроти Скляра, куди зазвичай сідають запрошені свідки чи поняті. На столі поміж купою документів поліцейські спромоглися акуратно розставити дві чашки кави та пакет з гірчичними сушками. Кабінетом ширився божественний аромат, що врешті роздражнив Гусейнова та Гочмановського вони відволіклися від роботи й теж приготували собі кави. Єгор з Льошею тільки усміхнулися.
Склали. Тільки в базі такого нема. Відбитків ми не виявили. Шукатимемо довго, коротше кажучи.
Вкрадений мобільний, звісно, вимкнений.
Вимкнений, підтакнув Войтюк. Хлопці намагаються вирахувати його місцеперебування, та поки марно, зітхнув і відмахнувся. Кирях сьогодні відсипається після чергування? гигикнув молодий оперативник.
Льоша до них перевівся майже рік тому й дуже швидко завоював довіру Скляра. Цим здивував чимало своїх колег мало хто міг догодити слідчому. Єгор і сам здивувався своєму відкриттю. Новий оперативник, майже два метри на зріст, виявився доволі працьовитим, на диво мовчазним (як і сам Скляр) і доброзичливим. А ще тактовним ніколи не ставив Склярові (та й взагалі нікому) особистих запитань. За рік співпраці Скляр не раз впевнився, що на хлопця можна покластися. Інколи він нагадував йому Ромку, найкращого приятеля та колегу, якого вбили при виконанні. Він теж був набагато молодшим від Скляра й дуже скрупульозним у роботі.
Поїхав додому відразу після того, як розібралися з трупом, мовив Єгор і відкинувся на спинку стільця. То які результати експертизи? запитав слідчий справа про вбивство його цікавила набагато більше, ніж розбій. Особу вбитого встановили?
Поки ні, заперечно похитав головою Льоша. Жодних документів, свідків і ніяких відбитків чи слідів ДНК на місці не виявлено. Тіло туди привезли, як ти й думав. Смерть настала від численних ножових поранень в області живота та грудної клітини приблизно опівночі. Плюс-мінус година.
Єгор ненадовго замислився.
Ну так, місце вбивця обрав непогане, нарешті мовив. Переконаний, заздалегідь продумав. Треба якомога швидше встановити особу жертви. Перші двадцять чотири години після скоєння злочину найкритичніші. За гарячими слідами легше вирахувати вбивцю. Чим більше минатиме часу, тим більше сліди «вистигатимуть».
Льоша захоплено дивився на Єгора. Колись, наслухавшись всякого про цього слідчого, боявся з ним працювати. Та потім збагнув, що більшість із того, що розповідають, наслідок заздрощів. Так, Скляр інколи був нестримним та жахливо впертим, та це не заважало йому мати найвищий відсоток розкритих справ серед усіх колег. Спершу Войтюк почувався поряд із ним невпевнено, чекаючи будь-якої миті спалахів гніву чи повних зневаги слів через будь-які дрібниці. Та з часом збагнув: Єгор ставиться до всіх взаємно тож якщо хочеш мати від нього повагу, мусиш ставитися й до нього відповідно.
А ще пахати, як віл.
Бо за Єгоровою філософією найбільший гріх не віддаватися роботі на двісті відсотків. Особливо коли ти поліцейський, від якого залежить життя й здоровя людей. Саме цим, на думку Скляра, грішила більшість його колег. А ті, своєю чергою, ненавиділи його, оскільки й близько не дотягувалися до планки, яку ставив перед собою та іншими Єгор Скляр.
Подали інформацію про нього та його фото в пресу, скоро мають поширити серед населення. Якщо місцевий матимемо результат.
Результат, Льош, мені потрібен тут і зараз, спохмурнів Єгор. Хтозна, скільки мине часу, поки хтось впізнає
Скляр, інколи таке буває, уявляєш: не все можливо тут і зараз. Льоша тобі не раб, озвався зі свого місця Гусейнов.
Результат, Льош, мені потрібен тут і зараз, спохмурнів Єгор. Хтозна, скільки мине часу, поки хтось впізнає
Скляр, інколи таке буває, уявляєш: не все можливо тут і зараз. Льоша тобі не раб, озвався зі свого місця Гусейнов.
Антоне, пий каву, яку придбав я, і не втручайся, підморгнув Скляр Гусейнову й із викликом посміхнувся.
На мить у кабінеті запанувала мовчанка. Гочмановський відволікся від перечитування показів свідків. Льоша безшумно прокусив сушку й так само обережно проковтнув. Скляр та Гусейнов вороже дивилися один на одного. Аж ось Войтюк наважився знизити напругу ніби нічого не трапилося, продовжив обговорювати роботу:
У нього на плечі є татуха лева, промовив спершу обережно, потім впевненіше. Така, знаєш, дуже примітна. Розіслав приватним майстрам тату та салонам. Якщо раптом робив у Рівному за годину чи дві матимемо результат.
Єгор звів німий погляд на Войтюка щось сказати йому забракло слів. Кмітливість та бажання працювати ось за що він найбільше любив цього оперативника. Слідчий радісно усміхнувся, чим знову неабияк здивував, як Гусейнова, так і Гочмановського.
Скляр рідко радісно посміхається.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 15:20
Він вкотре подумав про те, щоб зателефонувати. Спиняло небажання залишитися останнім додзвонювачем на її мобільний. З іншого боку, вона запізнилася вже на двадцять хвилин. Може, взагалі не прийде? Таке від неї запросто можна чекати. Ще раніше він попередив, що телефонувати йому буде марно мовляв, збирається віддати смартфон на перепрошивку. Отож вона не зможе попередити, якщо раптом змінилися плани.
Напруга зростала, він нервово крутив у руці мобільний, судомно намагаючись збагнути, як діяти.
Пянички й досі стовбичили перед магазином, час від часу кидаючи зацікавлені погляди на його машину. Ще б пак! На цій безлюдній вулиці більше немає на що дивитися. А скоро прийде вона, і стане ще гірше. Ці чоловіки точно не втратять нагоди роздивитися красиву молоду жінку.
Він відчував, як обличчя починає пашіти його бездоганний план летів шкереберть. Знову майже торкнувся позначки «Виклик», та вчасно спинив себе. Врешті він зачекав ще пять хвилин і поїхав.
Дівчина зявилася рівно за хвилину.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 18:34
Десять хвилин тому Войтюк забіг до кабінету Скляра з результатами запитів до майстрів татуювання.
Довготелесий оперативник просунув голову у двері, посміхнувся на всі тридцять два, гучно шмигнув носом і видав одне коротке слово:
Є.
Відтак швидко зайшов до кабінету, обережно минув свідка Гочмановського, з яким саме завершував допит слідчий, і поклав перед Єгором аркуш А4 з усією новою інформацією. Гочмановський з цікавістю спостерігав за сценою, забувши про свого гостя.
Робив у приватного майстра кілька місяців тому, випалив Льоша. Чувак веде облік усіх клієнтів, тож зміг надати імя та прізвище. Нашого жмуріка[8] звати Андрій Павелків. У місті проживає шість чоловіків з цим іменем. Двоє підходять по віку. Одному двадцять шість, іншому тридцять два. У базі фото немає, тож я заглянув до фейсбуку. Обидва там зареєстровані. Фото одного ідентично нашому трупу, протараторив Войтюк.
То ти хочеш сказати, він і за життя так жахливо виглядав? усміхаючись, зіронізував Єгор і кліпнув почервонілими від довгого читання очима.
Скляр виглядав змученим увесь день він тільки те й робив, що вивчав інформацію з різних справ, спілкувався зі свідками та понятими, а ввечері вкотре за місяць звітувався про виконану роботу.
За життя він виглядав трохи краще. У нього не було ножових поранень на тілі, Льоша показав чорно-біле роздруковане з фейсбуку фото померлого, яке до цього часу тримав у руках, приховуючи зображення.
Єгор мовчки роздивився світлину, намагаючись збагнути, якою людиною був Павелків за життя. На мить його відволік дзвінок мобільного хтось телефонував Войтюку.
Танюш, зачекай, будь ласка, зараз тебе наберу, оперативник сховав телефон назад до кишені.
Дружина? запитав Єгор, хоч прекрасно знав відповідь. Серце знову болісно тьохнуло й забракло повітря: імя Таня надто багато значило для нього. Біжи додому, вже й без того засидівся.
Я там записав адресу, імя, паспортні дані й всю іншу відому інформацію, вказав поспіхом на листок, а тоді пояснив: У нас Златка захворіла. З гландами проблеми. Залишили в батьків, треба зараз забрати.