«Гм не надто багато».
Павелків Андрій Віталійович. Дата народження: 20 лютого 1994 року. Народився в м. Нетішин. З 2011 року проживає в Рівному за адресою: вулиця Олени Теліги, 11, кв. 23. За офіційними даними, співмешканців не має. Місце роботи: супермаркет «Вопак» (Київська, 10). Посада: охоронець. Авто: сірий Daewoo Lanos ВК 1276 ВІ. Місцеперебування машини наразі невідоме.
Єгор енергійно тер скроні: починалася мігрень. Попри це слідчий поволі вибудовував хід дій. Спершу він мав намір відвідати помешкання вбитого. «Щоправда, якщо там і справді ніхто не живе, доведеться чекати завтрашнього офіційного обшуку».
Ваша піца, молода офіціантка поставила перед Єгором замовлення.
Слідчий відсахнувся. Він настільки занурився в розмірковування, що начисто забув не тільки про свій голод, а і де він. Поліцейський вийняв з лівого вуха навушник і подякував. Відтак мовчки спостерігав, як дівчина (скоріше за все ще студентка) поставила поряд з піцою замовлений томатний сік, серветки та прибори. Запаморочливий аромат гарячої піци з сиром швидко роздражнив і примусив шлунок бурчати.
Ви з поліції, правильно? несподівано поцікавилася офіціантка й усміхнулася.
«Завзята дівка», скривився Єгор.
На правій ніздрі в неї виблискувала крихітна сережка, а на лівій руці Єгор помітив старий шрам.
А що? обережно поцікавився.
Та ні, нічого, стенула плечима дівчина. Просто не раз бачила, як ви прямуєте до міськвідділу. Вас насправді дуже легко запамятати.
Гм То он воно що, ви мене там бачили. І легко запамятали, Єгор відчув, як його дратування зростає: тепер ще й про його особливу зовнішність нагадали. Ну, якщо бачили й самі все зрозуміли, навіщо уточнювати? уїдливо поцікавився.
У молодших класах його постійно дражнили через насичений мідний колір волосся, вій та велику кількість веснянок. А ще, через надто бліду шкіру. Тож навіть тепер його пересмикувало від будь-яких зауважень стосовно зовнішності.
«Єгоре, заспокойся. Вона не винна у твоїх проблемах».
Вибачте, я просто так запитала, для розмови, дівча знітилося. Щось ще бажаєте замовити?
Єгор заперечно похитав головою.
На сьогодні мені вистачить з головою, дратуючись, відповів Єгор і вдруге поспіль пошкодував про сказане. «Єгоре, вона просто хотіла познайомитися. Ти ж це бачив».
Офіціантка зашарілася й, уникаючи погляду в очі, швидко пішла.
«Ну, принаймні вона від мене відчепилася», вирішив, проводячи поглядом. І тільки коли дівчина опинилася достатньо далеко, згадав про намір замовити американо.
А хай тобі! не втримався від коментаря вголос.
Двоє дівчат за сусіднім столиком (перед ними лише дві склянки з лате) повернули голови й витріщилися на нього. І кожна подивилася оцінювальним поглядом. Відтак в однієї з них оцінювання змінилося зацікавленістю. Брюнетка усміхнулася, показуючи свої рівні білі зуби. Дівчина ніби між іншим провела рукою по красивому довгому волоссю, тим самим сподіваючись зацікавити Єгора.
«На Таню схожа, вирішив слідчий і важко зітхнув. Хоча ні. Таня значно худіша»
Єгор змучено взявся за свою вечерю.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 20:30
Двері ніхто не відчинив. Єгор оглянув поверх і, не надто довго розмірковуючи, натиснув на ґудзик дзвінка дверей сусіднього помешкання. З квартири долинало незрозуміле шарудіння, Єгор почув, як коридором з вереском пробігла дитина (скоріше за все, років трьох). А ще ніс його вловив неймовірно апетитний запах домашніх відбивних. Та перш ніж він встигнув пригадати вечері, що часто готувала йому Таня, двері відчинилися, і перед ним зявилася молода худенька дівчина, до якої тулився хлопчик. Жінка глянула на нього зляканими очима й невпевнено привіталася.
Мене звати Єгор Скляр, тицьнув в обличчя своє посвідчення. Я слідчий.
Дівчина ще більше стривожилася (так завжди буває, коли люди дізнаються, хто до них прийшов) і тільки після короткої мовчанки врешті поцікавилася, чим вона може бути корисною.
Ви знайомі з вашим сусідом? махнув головою в бік квартири Павелківа.
Єгор не без задоволення вдихав аромат смаженого мяса, що відчувся з новою силою, коли йому відчинили двері. Подумки він вже не раз подякував собі, що встигнув повечеряти. Навіть ситим Єгор би не відмовився скуштувати шматочок. Рот його наповнився зрадливою слиною.
Не дуже, чесно кажучи, тихим голосом промовила дівчина.
Не дуже, чесно кажучи, тихим голосом промовила дівчина.
Та ви не хвилюйтеся, я вас не зїм, спробував усміхнутися Скляр, проте вийшло в нього це якось криво.
Він навіть захвилювався, чи, бува, не налякав дівчину ще більше своєю мармизою. На диво, та усміхнулася й навіть випрямила спину.
«Цікаво, скільки їй років і коли вона його народила?» Єгор кинув погляд на кучеряве маля, що з цікавістю роздивлялося гостя, всунувши пальця до рота. Слідчий вкляк, коли помітив, що той йому усміхається. За все своє життя він не памятав, щоб йому коли-небудь усміхалися малі діти.
Ми з ним не були знайомі, продовжувала тим часом молода матуся. Ми тільки недавно сюди переїхали. Я тут майже нікого не знаю.
Гм ясно, зітхнув Єгор. А скажіть, жив він сам? Не в курсі? вирішив про всяк випадок уточнити.
Офіційні дані не завжди збігаються з фактами.
Думаю, так. Ніколи не бачила, щоб сюди ще хтось крім нього заходив.
Що, навіть друзі чи дівчина не приходили?
Жінка стенула плечима.
Дівчини точно не бачила. Друзі до нього інколи приходили, не часто.
Хлопак нетерпляче шарпнув матір за руку й сказав щось нерозбірливе. Жінка нахилилася, і син тепер прошепотів щось на вухо.
Тільки недовго, вголос промовила жінка, і хлопця мов вітром здуло.
То він так мультики на планшеті біжить дивитися, пояснила вона.
Єгор усміхнувся задля ввічливості (діти його завжди мало цікавили) й поставив наступне запитання:
Можливо, ви чули сварки з цієї квартири?
Жінка ненадовго замислилася, відтак заперечно похитала головою.
Ні, ніколи не чула. Не пригадую, стенула плечима.
А давно ви тут проживаєте?
З однієї з кімнат донеслися дивні незрозумілі голоси, Єгорові знадобився певний час, щоб збагнути, що він чує персонажів якогось мультфільму.
Два місяці мине за тиждень. А що трапилося?
Та ні, нічого, все гаразд, збрехав.
Дівчина подивилася на нього з підозрою не повірила.
«Єгоре, все одно вона завтра дізнається».
А хто з сусідів його добре знає? З ким, можливо, він спілкується?
На жаль, я не знаю, знизала плечима.
«Переконаний, вона вважає, що її сусід щось накоїв. Люди завжди найперше думають погано про інших і лише потім, що з цією людиною могло трапитися щось лихе».
Скляр завершив розмову, ввічливо подякувавши. Двері перед ним зачинилися, і Єгор знову залишився сам. Аромат відбивних досі дражнив ніс.
«Певно, чекає чоловіка з роботи. І сядуть вони всі троє вечеряти. Такий собі тихий сімейний вечір», зітхнув.
Відганяючи меланхолійний настрій, подзвонив до ще однієї квартири. Чоловік у старому домашньому одязі, рясно «оздобленому» пірям з подушок («Скільки років він носить ці брюки та кофтину???») підтвердив слова першого свідка: Андрій Павелків жив сам, інколи до нього приходили друзі, жінок тут не бачив давно.
«Може, хлопець нетрадиційної орієнтації? розмірковував Скляр, поки чекав, щоб йому відчинили в третій квартирі на поверсі. Це навіть цілком може бути мотивом до вбивства. У нас не надто люблять таких людей».
У наступній квартирі слідчий отримав ідентичну інформацію.
«Ну, принаймні я тепер точно знаю, що він жив сам. І, скоріше за все, дівчини в нього не було».
Єгор роздивився. Одна-єдина на весь поверх лампа розжарювання силкувалася дати якомога більше світла, проте її старань однозначно було недостатньо. Відсутність хорошого освітлення діяло на Єгора депресивно.
Десь угорі чулися нерозбірливі голоси сусідів. Можна було б поспілкуватися з іншими людьми в підїзді, проте він прекрасно знав, що завтра цим займатиметься ціла група поліцейських. Спершу допитають усіх у цьому будинку. Якщо не вдасться встановити особу злочинця, спілкуватимуться з людьми в сусідніх. Поліція збере сотні свідчень, зіставить і пробуватиме визначити, чи хтось бреше. Також поспілкуються з колегами жертви, встановлять коло спілкування Павелківа. Зазвичай це все допомагає. Вбивця, як правило, хтось із близьких друзів чи знайомих.
Ножа в спину часто встромляють ті, кому людина довіряє.
* * *Рівне. Понеділок, 16 березня 2020 року. 20:41
Пошукайте краще, порадила Власта.
На зміну вони з Андрієм виїхали менш ніж годину тому. Першим порушником сьогодні виявився водій, що перетнув суцільну смугу в центрі міста. Ба більше, зупинивши його, патрульні відразу збагнули: чоловік пяний як чіп. Тепер ще виявилося, що субєкт не може знайти права та документи на авто.