Інший вираз, який ви можете почути, the Switch («перемикання») досягнення пункту в житті, коли яєчка звисають нижче кінчика пеніса. Коли переживаєш the Switch, до молодості, цілком очевидно, немає вороття. Але, як і з «приводненою» мошонкою, у цьому виразі більше гумору, ніж медичної правди. У дуже багатьох калитка звисає нижче кінчика пеніса ще з дитинства.
Однак справжні скарби знаходимо із внутрішнього боку мошонки. Це, власне, сімяні залози, які виробляють сперматозоїди і тестостерон. Сімяна залоза латиною називається testis, що означає «свідок». Найпопулярнішим поясненням цього чудернацького мовного явища є те, що древні римляни нібито трималися за яєчка, коли свідчили перед сенатом чи суддями. Ми, щоправда, не маємо письмових згадок про таку традицію в Римській імперії, тож краще звернімося за поясненням до поетичного підручника «Lasts Anatomy» («Анатомія Ласта»), згідно з яким testis отримали свою назву через те, що вони були свідками сексу.
У побуті сімяні залози називають зазвичай сімяниками, або яйцями, що цілком зрозуміло, коли на них дивитися ззовні. Сімяна залоза чоловіка, який досяг повного статевого розвитку, це довгаста структура завдовжки 5 см і завширшки 3 см. Описуючи її, можна вдатися до порівняння із мячем, який використовується в американському футболі. Важить вона в середньому 1015 г, хоча тут існують великі відмінності як у вазі, так і в розмірах. Сімяна залоза мусить дуже сильно відрізнятися від середньостатистичної, щоб її можна було назвати ненормальною.
Розміщення сімяних залоз, внутрішні й зовнішні структури
Тож сімяники зберігаються в мошонці, яку, мабуть, можна назвати мішечком для прикрас, для ексклюзивних сімейних ювелірних скарбів. Спочатку, однак, скарбничка порожня. Тоді як зовнішні статеві органи розвиваються там, де вони залишатимуться до кінця життя, сімяні залози починають своє існування в зовсім іншому місці в тілі.
Усе розпочинається на другому місяці життя ембріона з гонадальних підвищень. Вони виростають із частини очеревини поблизу нирок. У перші тижні життя ембріона жодних відмінностей між статями немає, але з часом згадані підвищення розвиваються або в сімяні залози, або у яєчники. Під впливом, зокрема, тестостерону сімяники поступово набувають своєї форми. Їх буде також звільнено зі структур довкола, однак вони надалі прикріплені до тієї частини стінки черевної порожнини, яка розвивається в калитку. Це кріплення під назвою gubernaсulum (спрямувальна звязка) згодом проштовхне яєчка вниз, до паху. Посередині вагітності яєчка уже переміщуються вниз, до пахового каналу. Тут вони перебуватимуть аж до народження. Після цього, зокрема дія тиску, що зростає в череві, проштовхує їх на останній дистанції в калитку. На своєму шляху вниз яєчка залишають канал, який зєднує калитку з черевною порожниною. Цей канал закривається одразу після народження, щоб яєчка, бува, не передумали і знову не втягнулися у живіт.
Після того як яєчка прибули вниз, до калитки, вони все ще прикріплені до черевної порожнини через сімявивідну протоку, або ductus deferens. Це порожниста трубка, що проходить догори, до паху, переходить у живіт і прямує далі, до сечовипускного каналу. Сімявивідну протоку супроводжує чимало кровоносних судин, нервів і мязових волокон. Разом ці структури утворюють funiculus spermaticus, або сімяний канатик, і відіграють непересічну роль у функціонуванні сімяних залоз.
Більшість хлопчиків виходять з утроби матері з двома сімяними залозами, безпечно розміщеними в калитці. Однак у 3 % новонароджених одне або й обидва яєчка залишаються в паховому каналі або череві. Шанси на такий поворот подій зростають у разі передчасних пологів, коли калитка повністю або частково порожня в майже кожному третьому випадку.
Цей стан називається крипторхізмом, від латинських слів «схований» і «сімяник». У нас це зазвичай називають ретинованою сімяною залозою, або ретенцією яєчок. Здебільшого лише одне яєчко не опускається вниз, тоді як приблизно в 10 % хлопчиків десь у дорозі перебувають обидва яєчка.
Не буде далеким від істини припущення, що крипторхізм це спроба природи виправити помилку еволюції, що насправді вона бажає, щоб сімяні залози залишались усередині тіла. Усі, хто зазнавав удару в яєчка, запевняють, що це добра ідея. Однак. Сімяник, який залишається в черевній порожнині або в паху, через якийсь час припинить функціонувати належним чином. Це насамперед вплине на продукування сперматозоїдів, а отже, на можливість мати дітей. Як ми побачимо далі, яєчкам більше до вподоби дещо прохолодніший клімат, на відміну від решти наших органів. Тому тепле середовище в животі та паху буде їм шкодити, і за якийсь час це призведе до того, що вони припинять функціонувати. До того ж є підозра, що крипторхізм підвищує ризик виникнення раку яєчка пізніше в житті, однак наразі щодо цього немає цілковитої впевненості. Тому важливо вчасно виявляти цей стан, щоб, за потреби, розпочати лікування. Щодо того, коли саме слід удаватися до лікування, наразі повної згоди немає, але зазвичай чекають, доки хлопчик досягає віку одного-двох років. Це пояснюється тим, що яєчко може переміститися в останній проміжок униз до калитки впродовж перших місяців життя.
Ретиноване яєчко виправляють операцією. Якщо яєчко опустилося досить далеко, достатньо зробити невеликий надріз у паху та мошонці. Тоді яєчко звільняється від тканин довкола і втягується вниз, у мошонку, де його закріплюють хірургічними нитками. Здебільшого це розвязує проблему. Коли ж яєчко залишається в черевній порожнині, його треба звільняти із застосуванням лапароскопічної хірургії. Іноді яєчка взагалі не знаходять, тоді говорять про так званий уроджений анорхізм. Та здебільшого одна сімяна залоза спроможна виробляти достатню кількість тестостерону і сперматозоїдів, щоб урівноважити відсутність іншої.
Механізми, які керують розвитком і розміщенням сімяних залоз, здебільшого функціонують бездоганно. Та машинерія іноді дає збій. Наприклад, канал із черевної порожнини до мошонки іноді залишається повністю або частково відкритим. Тоді яєчка можуть рухатися вгору-вниз між пахом і мошонкою. Це відбувається через перетягування мязовими волокнами, прикріпленими до сімявивідної протоки. Медична назва цього явища ретрактильні яєчка, однак більш поширена і популярна яєчка йо-йо. Цей стан не є небезпечним, і яєчко здебільшого завжди безпечно приземляється в мошонці впродовж періоду статевого дозрівання. Тому таке яєчко в принципі не потребує операції, хіба що дитина має болі або неприємні відчуття, що доволі незвично.
Трапляється й таке, що яєчка опиняються в місцях, де їм зовсім не місце, наприклад, на стегні. Тоді вони досить швидко припиняють функціонувати, зменшуються і врешті-решт повністю абсорбуються організмом. Такий стан здебільшого вимагає операції.
У калитці з двома яєчками одне завжди звисає трохи нижче від другого. Вони мають також трішки різні розміри. У понад 60 % чоловіків ліве яєчко трохи менше і звисає трохи нижче, ніж праве. Розбіжність у висоті зменшує ризик затиснення яєчками одне одного та перегрівання.
Чому праве яєчко часто більше за ліве, не відомо. У Давній Греції багато хто вірив у те, що сперма з правого яєчка породжує хлопчиків, тоді як дівчатка походять із лівого. Та навіщо ходити так далеко? 1891 року у «The Essentials of Conception and How to Prevent it» («Основи зачаття та як цьому запобігати») англійська письменниця Іда Елліс описала деякі засоби, які можуть впливати на стать майбутньої дитини. З-поміж інших рекомендувався метод, який полягав у закріпленні шнурка або гумки довкола сімяника, який «відповідав» за небажану стать. Книга певний час користувалася великою популярністю серед знаті, і, зважаючи на те, наскільки важливо було, на думку тогочасних вельмож, народжувати хлопчиків, зовсім не дивно, що перевязували насамперед ліве яєчко. Це навряд чи було особливо приємно, та біль, очевидно, був невеликою ціною за гарантоване забезпечення послідовності спадкоємців.
Трапляється й таке, що яєчка опиняються в місцях, де їм зовсім не місце, наприклад, на стегні. Тоді вони досить швидко припиняють функціонувати, зменшуються і врешті-решт повністю абсорбуються організмом. Такий стан здебільшого вимагає операції.
У калитці з двома яєчками одне завжди звисає трохи нижче від другого. Вони мають також трішки різні розміри. У понад 60 % чоловіків ліве яєчко трохи менше і звисає трохи нижче, ніж праве. Розбіжність у висоті зменшує ризик затиснення яєчками одне одного та перегрівання.
Чому праве яєчко часто більше за ліве, не відомо. У Давній Греції багато хто вірив у те, що сперма з правого яєчка породжує хлопчиків, тоді як дівчатка походять із лівого. Та навіщо ходити так далеко? 1891 року у «The Essentials of Conception and How to Prevent it» («Основи зачаття та як цьому запобігати») англійська письменниця Іда Елліс описала деякі засоби, які можуть впливати на стать майбутньої дитини. З-поміж інших рекомендувався метод, який полягав у закріпленні шнурка або гумки довкола сімяника, який «відповідав» за небажану стать. Книга певний час користувалася великою популярністю серед знаті, і, зважаючи на те, наскільки важливо було, на думку тогочасних вельмож, народжувати хлопчиків, зовсім не дивно, що перевязували насамперед ліве яєчко. Це навряд чи було особливо приємно, та біль, очевидно, був невеликою ціною за гарантоване забезпечення послідовності спадкоємців.
Щодо такого вразливого розташування двох надзвичайно важливих органів були поширені різні теорії. Сьогодні вважають, що розміщення сімяних залоз повязане з тим, що це дає змогу забезпечувати в калитці нижчу температуру, ніж у тіла загалом, що дає серйозні переваги сперматозоїдам. У середньому у sсrotum 35 ˚С, тобто на 2 градуси холодніше, ніж в організмі загалом. Це вважається ідеальною температурою і для продукування, і для розвитку сперматозоїдів. Для утримання такої температури чоловічий організм створив низку механізмів. Найпримітніший із них здатність калитки підтягуватися ближче до тіла, коли холодно, і розслаблятися й звисати нижче, коли спекотно. Цю здатність регулює тонкий мяз, який спускається до калитки через паховий канал і або скорочується, або розпружується поза нашим прямим контролем.
Окрім терморегуляції, розміщення сімяних залоз забезпечує захист від зростання тиску, що може відбуватися всередині тіла. Якби яйця залишалися в черевній порожнині, то, скажімо, відвідування туалету при закрепах могло б настільки збільшувати тиск, що сперматозоїди затискалися б. Чоловіки, робота яких повязана з підніманням важких вантажів, зазнавали б мимовільного сімявиверження.