Йди за мною, зараз начаклуємо, пообіцяв Степан, повертаючи у двір довгого чотириповерхового будинку.
На кутах майже всіх балконів від другого до четвертого поверху були приварені арматурні прути, між ними майоріла на натягнених мотузках, різнокольорова білизна
А от, тепер, уважно дивись під ноги почнемо збирати врожай прищіпкопаду
Степане, та якось незручно Два радянські спеціалісти, інженери
До чого тут «незручно»? Ти подивись на ті прищіпки! Вони ж тут не одну зиму пролежали, і нікому з тих ледарів, що з рук їх випустили, до них діла не було! А ми відмиємо, почистимо, відремонтуємо, нове життя їм дамо, то вони ще й не тільки нам добру службу послужать!
Їх же хтось зробив, вклав у них свою працю і сумління! Мусимо ж ми подавати приклад шанобливого ставлення до праці інших!
Не маючи, що заперечити, похитав я головою і підняв одну, а потім ще три підряд зовсім ще нові прищіпки
З того походу принесли ми з Сашком три, а може й чотири десятка прищіпок.
В квартирі творився повний безлад. Хлопці, виявляється, ще не мились, але з кутків стелі було зметено чорне павутиння, підлога сяяла вологою чистотою. Віктор з Валерою домивали вікна. Відключені від мережі холодильник і електроплита були залишені для «спеціалістів з КВПтаА», тобто для нас з Аліко.
То ви ще не мились?
Е-е-е, дарагой, пояснив порушення наказу Аліко. какой смісл міться самому, адеват чістоє, чтобі в етім свінарнікє снова патерат человеческій облик? Да і как в темноте мітся? Можно нечаянно что-то второстепенноє два-трі раза помит, а самое главноє прапустит!
Ну, припустимо, «саме головне» тобі не скоро знадобіться
Е-е-е! Не гаварі так! Пасмотрім, как карта ляжет!..
Ну, добре! Мо-лод-ці! Хвалю за ініціативу! А тепер, Аліко, щоб не втратити твоїх професійних навичок гірського орла, ось тобі комплектуючі. Підключи патрони, де треба, і вкрути лампочки, це робота на висоті якраз для тебе, а я розберусь з кухонною автоматикою і полагоджу розетки.
Не встигли ми ще приступити до робити, як в двері гучно і вимогливо постукали. Відкриваю двері там наш Сашко з пачками постільної білизни, з-за якої його майже не було видно, мусив ногами стукати.
Там ще шість ковдр, кухонний посуд і приймач «ВЕФ», промовив він, відсапуючись. Треба, щоб ти, як группенфюрер, за все розписався.
Ясно, веди. Тільки от, що. Треба позбутися цього фашистського сленгу. Ми, все ж, за кордоном
Тоді, може, «бугор» запропонував Валера. Тільки не по-блатному, а по-французьки «Монтекюль»
А! махнув я рукою хоч горщиком звіть, лишень в піч не ставте
До сьомої години вечора квартира наша сяяла чистотою і електричними вогнями. Розетки-вимикачі відремонтовані, лампочки вкручені, кухонний інвентар перемитий і готовий до використання. Особовий склад чисто вимитий і поголений. На пательні вже шкварчала картопля на салі з яєчнею, там керував процесом Сашко, а Степан, ретельно прибравши сміття з лоджії, натягував мотузки-струни для білизни. На газетці підсихали відмиті і відреставровані прищіпки, готуючись до роботи за призначанням.
Нарешті Сашко покликав до столу, і ми, невимовно зголоднілі, зібрались на нашу першу трапезу, що об'єднувала в собі і обід і вечерю. Під стукотіння ложок і виделок пройшли і наші перші установчі збори, де був вирішений порядок чергувань «по камбузу», порядок закупівлі продуктів і інших, необхідних товариству речей.
Головним казначеєм був обраний, на його ж пропозицію, Степан, що тут же за столом зібрав з нас по 100 тугрів на харчі та інше.
Коли трапеза закінчилась чаюванням, посуд був вимитий і схований, а ми розсілись по своїх місцях, оформлюючи наші усні домовленості на папері, до нас знову завітав Анатолій Іванович. Традиційним вигуком:
Та-а-ак!!! зустріли ми нашого пізнього гостя. Анатолій Іванович, теж традиційно взявся руками в боки і промовив, здивовано хитаючи головою.
Ну, хлопці! Ви на перестаєте мене вражати; он, ваші колеги, ще й постільну білизну і посуд не одержали, мабуть на голих матрацах ночуватимуть, а вже так новосілля відмітили, що, боюсь, лише по обіді до тями прийдуть А ви за цей час цієї кошари лялечку зробили, а, от щось, жодної пляшки не бачу А як же новосілля?
Так у нас, Анатоліє Івановичу, така робота, що новосілля буває по два рази на місяць, розвів руками я. Втомилися, не встигаємо відмічати
А, крім того, додав Віктор, ми з України, у нас так заведено перед усім побут налагоджувати, щоб з приємністю в домівку з роботи повертатись
І в Кавказє так, не втримався Аліко, і мі в чістотє прівиклі..
А я атавсюду панімножку, но тожє свінарнік нє виношу! підтримав і Степан.
Добре, хлопці, що ви такі однодумці! А я до вас з новиною і за вашою, можливою, згодою.
Як ви розумієте, ні монтажної, ні налагоджувальної роботи на харчокомбінаті зараз нема, бо й сам харчокомбінат ще не існує. Отже ви маєте повне право відпочивати, очікуючи фронт робіт. Ваш атестат у вас ніхто не відбере, гроші вам платитимуть у будь-якому разі.
Але, є пропозиція:
СУ Електромонтаж, який має виконувати свої роботи на харчокомбінаті і куди ви відряджені по монтажному контракту, зараз веде монтаж на килимовій фабриці, і з радістю прийняв би вашу допомогу, як фахових спеціалістів. Повторюю: ніхто вас не примушує, ваше рішення цілком добровільне.
Ну, щодо мене, сказав я, знизуючи плечима, я ж не в санаторій, я працювати їхав, а килимове виробництво ще ніколи не бачив. Це ж цікаво! Я згоден!
І я, і я, і я! зголосилась уся наше команда.
Знову по-хорошому дивуєте мене, хлопці! в моїй команді, крім вас, 30 спеціалістів: з Москви, Ленінграду, Прибалтики, Кубані То з них лише троє згодились З Прибалтики
І я, і я, і я! зголосилась уся наше команда.
Знову по-хорошому дивуєте мене, хлопці! в моїй команді, крім вас, 30 спеціалістів: з Москви, Ленінграду, Прибалтики, Кубані То з них лише троє згодились З Прибалтики
Ну, хто на що вчився хмикнув Валера.
Обвівши нас довгим допитливим поглядом, Анатолій Іванович сказав:
В СУЕМі, до атестату ще невеличкі преміальні виплачуватимуть, як і своїм кадровим монтажникам.
Ну, добре, потрудились ви сьогодні на славу, відпочивайте. Завтра о дев'ятій я у вас. Повезу вас у відділ кадрів СУЕМу, оформлятись, а потім, вже з усіма «новоселами», що до того часу, сподіваюсь, отямляться в Консульство на «установчу бесіду»
Ранок без, вже звичного, стукоту коліс, без коливання ліжка Ніяк не можемо зорієнтуватися в часі. Сонечко вже встало, але ж в Києві лише третя година ночі Встаємо, вмиваємося, чистимо зуби «бордоською рідиною», в ній же і чай заварюємо Спати хочеться страшенно ледве край чашки губами знаходимо, бо несила очі розплющити
Стукіт в двері Невже вже дев'ята година?
Ну молодці! Вже й вмилися, й поснідали! На вас що, навіть зміна часу не впливає?
Ох, впливає, Анатолію Івановичу! Ще й як впливає, але ж є таке жорстке, як постріл, слово «треба»
Відвідини відділу кадрів в СУЕмі пройшли, як в тумані. Щось у нас питали, ми щось відповідали-підписували. В решті-решт, одержали ми якісь папірці чи то посвідчення, чи то перепустки і пішли на установочну бесіду до Консульства, де на нас чекав натовп з 27 опухлих «новоселів».
Ми ще незнайомі, але враження одержуємо таке міцне, стале і правдиве, яке не покинуло нас до кінця відрядження
Наше небажання ледарювати було сприйняте абсолютною більшістю байдикуватої групи, як виклик. Повертаючись з роботи, стомлені, замурзані, о, скільки ми одержували і в спину і в обличчя тупих образливих прозвисьок від самовдоволених нероб!
Ги-ги-ги! Пасматрітє на етіх куркулєй! Всє дєньгі заработать хатят! Какіє жє ето інженєри? Так, слєсарішкі трєтьєго разряда!.. За пару паршивих тугріков свой жє пуп партвут с удавольствієм!
Визнаю, нас невимовно дратувало це тупе нахабство, але, якось, після чергового «прогону крізь стрій з обливанням помиями», зібрались ми за вечерею і в дружній розмові виплило, що будь-який наш контр випад тільки розпалює «колег». Отже вирішили ми, або взагалі не відповідати на нетверезу дурню, або, у крайньому разі, обмежуватись фразою:
«Чекайте, чекайте! Ще не вечір! В бою кожен покаже, на що здатний, хто інженер, а хто нахабна, ледача Моська!»
Так воно і сталося З першого жовтня, переведені на інженерний атестат, ми, вже в якості інженерів-налагоджувальників, вийшли на знайомі до останнього гвинтика об'єкти, як в рідну домівку, де, ще в процесі монтажу, левова частка налагоджувальних робіт була вже нами виконана.
А вони не важко уявити Довелось їм «у сірка очі позичаючи», надокучуючи нам примітивними питаннями на кшталт «Що? Де? Чому?»
Ну, то було ще попереду, але повернемось до Консульства.
Після коротких перемовин Анатолія Івановича з вахтером на «прохідній», проходимо в зал засідань, розміщуємося на кількох передніх рядах. На невисокому подіумі стоїть стіл під червоним сукном, поруч трибуна. Входить Генеральний Консул Кабалоєв з двома секретарями Консульства. Хмара сивушного перегару негайно огортає їх Окинувши уважним поглядом одутлуваті пики «новоселів», Генконсул злегка потяг носом. Презирлива посмішка торкнулась його губ, але, опанувавши себе, Кабалоєв, з помітним кавказьким акцентом, промовив кілька вітальних слів, побажав міцного здоров'я та трудової звитяги, а потім, передавши слово помічникам, покинув зал засідань. Помічники, відчувши дух рідного середовища, години дві наввипередки, розливались солов'ями, переповідаючи нам вже в восьме, якщо не в десяте, московські страшилки, намагаючись перелякати нас, напівсонних, дивною, незворотною карою за, можливо, вчинені в майбутньому, провини:
«ВИСИЛКОЮ НА БАТЬКІВЩИНУ ЗА 24 ГОДИНИ»
Як в тюрму, чи концтабір
Цікаво, вони, хоч самі, розуміли, чим лякають, і які викликають аналогії?
Нарешті закінчився і цей «цирк на дроті». Розбудивши деяких поснулих, мабуть з переляку, «новоселів», ми, з полегшенням, покинули Генконсульство.
Ну, то що, вистава закінчилась, і що далі?
Ну, то що, вистава закінчилась, і що далі?
А далі на нас чекало ще одне міні шоу:
Наш майбутній парторг Василь, раптом дзиґою закрутився на сходах Консульства і, кліпаючи очима в усі боки, широко розчипирівши руки, залементував:
Де? Де?? Ну, де ж вони? Де???
Хто, Василю? Кого ти звеш, кого шукаєш?
Ну, тих шукаю, хто хоче мене купити!
Гальо! Буржуї! Я тут! Недорого віддамся!..
Налітай! Першим-скидка!
Так, до кінця відрядження нас ніхто і не купивНавіть спроб не було А московські клерки з таким захватом, з таким знанням справи розповідали, наче заздріли нашим потенційним можливостям пірнути в заморське доларове болото