Непогано, сказав Мік. Працювати можна. Тут краще, ніж на деяких місцях злочину мені там доводилося повзати, накинувши на себе ковдру. Знаєте, зараз іде розробка систем, які можна буде використовувати вдень. Скоро нам уже не доведеться блукати наосліп у темряві.
Ну ж бо, перейдемо до справи! огризнувся Корсак.
Я просто думав, що вам цікаво буде дізнатися більше про ці технології.
Якось іншим разом.
Без проблем, незворушно відповів Мік.
Коли увімкнулося блакитне світло «Краймскопа», Ріццолі теж наділа захисні окуляри. У темній кімнаті моторошно засвітилися контури меблів. Килим і канапа відбивали світло, як і попереджав Мік. Блакитне сяйво перемістилося до протилежної стіни, біля якої знайшли тіло доктора Їґера. На стіні яскраво зблиснули якісь пасма.
Гарно, правда? сказав Мік.
Що це? запитав Корсак.
Волосини, які приклеїлися до кривавої плями.
А, так. Неймовірна краса.
Посвіти на підлогу, попросила Ріццолі. Отам воно і буде.
Мік спрямував світло вниз, і під ногами в них виринув із темряви цілий світ волокон і волосин. Тут уже пропилососили експерти-криміналісти, збираючи всі можливі докази, але ці сліди людської присутності залишилися.
Що сильнішим є світло, то більша флуоресценція, сказав Мік, роздивляючись підлогу. Ось чому це нове обладнання таке круте. Чотириста ватів і достатньо світла, щоб побачити все. Ефбеерівці купили сімдесят одну таку лялю. Вони такі маленькі, що їх можна в літак із собою проносити.
Ви що, схибнулися на техніці? запитав Корсак.
Люблю класні ґаджети. Я інженер за основною освітою.
Та ну?
А що вас так дивує?
Не думав, що в цій сфері є такі хлопці.
Які такі?
Ну, сережка і таке інше. Ви розумієте, про що я.
Інколи краще жувати, ніж говорити, зітхнула Ріццолі.
А що я такого сказав? не вгавав Корсак. Я ж їх не принижую. Я просто зауважив, що серед них мало інженерів. Вони зазвичай займаються мистецтвом, театром і всяким таким. Ну, це ж добре. Нам потрібні митці.
Я навчався в Массачусетському універі, сказав Мік, вирішивши не ображатися. Він і далі сканував підлогу. Електротехнічна інженерія.
А, ну електрики непогано заробляють.
Я б не назвав себе електриком.
Вони рухалися кімнатою, щоразу збільшуючи радіус кола. Ультрафіолетове світло вихоплювало з темряви дедалі нові й нові флуоресцентні цятки шматочки волосся, тканин і якихось часток, що не піддавалися ідентифікації. Раптом вони підійшли до надзвичайно яскравої ділянки.
Килим, сказав Мік. Хай би з чого він був зроблений, але світиться з біса сильно. На цьому тлі мало що можна побачити.
Усе одно перевір його, попросила Ріццолі.
Там попереду журнальний столик. Зможеш посунути?
Ріццолі простягнула руку. На білому флуоресцентному тлі столик здавався просто геометричною фігурою.
Корсаку, візьміться за інший край, сказала вона.
Вони відсунули журнальний столик. Тепер килим перетворився на овальний ставок, який світився яскравим блакитно-білим сяйвом.
Як на цьому тлі можна щось побачити? запитав Корсак. Це те саме, що шукати скло, яке плаває у воді.
Скло не плаває у воді, зауважив Мік.
Ну, так, ви ж у нас інженер. А як вас друзі називають? Мікі?
А тепер подивімося на канапу, втрутилася Ріццолі.
Мік спрямував туди лампу. Канапа також світилася, але слабше. Він ретельно пройшов лампою по її мяких контурах і подушках, але не виявив жодних підозрілих плям, лише декілька довгих волосин і часток пилу.
Вони жили охайно, сказав Мік. Плям немає. І навіть пилу небагато. Готовий посперечатися, що це нова канапа.
Як добре, буркнув Корсак. Я не купував нової канапи відколи одружився.
Ріццолі відчула нездоровий запах поту, коли в темряві Корсак наштовхнувся на неї. Він шумно дихав, немовби мав проблему із придатковими пазухами. У темряві його сопіння звучало ще гучніше. Ріццолі роздратовано відсунулася й зачепила ногою журнальний столик.
Чорт!
Обережніше, сказав Корсак.
Вона хотіла була відповісти, але припнула язика. Атмосфера в кімнаті й так не вирізнялася доброзичливістю. Ріццолі нахилилася розтерти ногу й відчула запаморочення і розгубленість від раптової зміни пози. Довелося сісти навпочіпки, щоб не впасти в темряві. Декілька секунд Ріццолі сиділа, сподіваючись, що Корсак не наступить на неї він був такий важкий, що розплющив би її. Вона чула, як чоловіки рухаються за кілька футів від неї.
Кабель заплутався, сказав Мік.
Він крутонув «Краймскоп», щоб вивільнити кабель, і промінь лампи раптом метнувся до неї. Вона уважно подивилася на залиту світлом ділянку килима поряд. У рамці флуоресцентних волокон виднілася темна пляма з нерівними краями, менша за десятицентовик.
Міку, покликала вона.
Можеш ніжку столика підняти? Здається, кабель там закрутився.
Міку!
Що таке?
Неси лампу сюди. Світи на килим, просто туди, де сиджу я.
Мік підійшов до неї. Корсак теж тепер вона чула його застуджене дихання поруч.
Світи мені на руку. Я тримаю палець біля того місця.
Килим залило блакитним світлом. На тлі флуоресцентного сяйва її рука здавалася чорною.
Отут, сказала Ріццолі. Що це таке?
Мік присів навпочіпки біля неї.
Якась пляма. Я маю сфотографувати її.
Але ж пляма темна, озвався Корсак. Я думав, ми шукаємо те, що світиться.
Коли тло флуоресцентне, як волокна цього килима, біологічні речовини можуть здаватися темними, бо вони світяться не так яскраво. Це може бути що завгодно. Доведеться відправити зразок у лабораторію.
То що, ми виріжемо шматок із цього прекрасного килима лише через те, що знайшли якусь стару пляму від кави?
Можна спробувати ще одну штуку, сказав Мік, подумавши.
Яку?
Я зміню довжину хвилі. Перемкну лампу в короткохвильовий діапазон.
І що це нам дасть?
Якщо все вийде, буде дуже круто.
Мік зайнявся налаштуваннями, потім спрямував світло на ту ділянку, де була темна пляма.
Дивіться, сказав він і перемкнув «Краймскоп».
У кімнаті стало темно, хоч в око стрель. Нічого не світилося, крім однієї яскравої плями в них біля ніг.
Що це, в біса, таке? запитав Корсак.
Ріццолі на мить здалося, що в неї галюцинації. Вона дивилася на цятку, яка немовби горіла примарним зеленим вогнем. І просто в неї на очах зловісне сяйво почало згасати. За кілька секунд вони опинилися в цілковитій темряві.
Фосфоресценція, пояснив Мік. Флуоресценція із запізненням. Таке трапляється, коли ультрафіолетове світло діє на електрони в деяких речовинах. Тоді електронам потрібно трохи більше часу, щоб повернутися до вихідного енергетичного рівня. І під час цього повернення вони виділяють фотони світла. Саме це ми й бачили. Отже, у нас тут пляма, яка світиться яскраво-зеленим, коли її опромінюють короткохвильовими ультрафіолетовими променями. Дуже інформативно.
Він піднявся й клацнув вимикачами в кімнаті.
Умить спалахнуло світло. Килим, на який вони щойно так зачудовано дивилися, здавався тепер цілком звичайним. Але Ріццолі не могла побороти відрази, адже вона знала, що тут відбувалося. До бежевих волокон прикипіли свідчення про тортури, яких зазнала Ґейл Їґер.
Це сперма.
Цілком можливо, відповів їй Мік, установлюючи триногу для камери і чіпляючи на «кодак» ультрафіолетовий фільтр. Я тут усе сфотографую, а потім ми виріжемо цю ділянку килима. У лабораторії зразок вивчать під мікроскопом і проведуть реакцію з кислою фосфатазою, тоді матимемо підтвердження.
Але Ріццолі не потребувала підтвердження. Вона обернулася до заплямованої кровю стіни. Пригадала, в якій позі сидів доктор Їґер. З його коліна на деревяну підлогу впала чашка і розбилася Пляма на килимі, яка фосфоресціювала зеленим, підтвердила страхи Ріццолі. Вона зрозуміла, що тут відбувалося, із такою само певністю, ніби стояла тут і дивилася від початку до кінця.
«Ти витягнув їх із ліжка до цієї кімнати з деревяною підлогою. Звязав чоловікові запястя і щиколотки. Заклеїв рот скотчем, щоб тебе не відволікали криками. Посадовив його тут, біля стіни, у театрі одного німого глядача. Річард Їґер живий і цілком свідомий того, що ти збираєшся робити. Але не може боротися. Не може захистити дружину. А ти, щоб знати про його пручання і рухи, ставиш йому на коліно чашку і блюдечко запобіжну систему. Вони впадуть на підлогу і розібються, якщо йому вдасться звестися на ноги. Поринувши у власне задоволення, ти не можеш стежити за діями доктора Їґера, але й не хочеш, щоб тебе заскочили зненацька.
Але ти хочеш, щоб він дивився».
Ріццолі поглянула на пляму, яка світилася яскраво-зеленим. Якби вони не посунули журнальний столик, якби не шукали саме такий слід, то могли б пропустити його.
«Ти взяв її тут, на цьому килимі. Взяв перед очима чоловіка, який нічого не міг зробити, щоб захистити її. Який навіть себе не міг захистити. І коли було вже по всьому, коли ти оволодів своїм трофеєм, одна крапелька сперми лишилася на цьому килимі, висохла і стала невидимою для неозброєного ока плівочкою».
Чи дістав він задоволення від убивства чоловіка? Чи зупинився, стискаючи ніж, щоб насолодитися моментом? Чи, може, просто зробив те, що логічно випливало із попередніх дій? Чи вбивця взагалі щось відчував, коли схопив Річарда Їґера за волосся і притиснув лезо до його шиї?
У кімнаті вимкнули світло. Мік знову і знову клацав своєю камерою, фотографуючи темну пляму посеред флуоресцентного сяйва на килимі.
«І коли справу завершено і доктор Їґер сидить, похиливши голову, а стінка позаду заюшена його кровю, ти проводиш ритуал, запозичений із арсеналу іншого вбивці. Ти складаєш заплямовану нічну сорочку місіс Їґер і залишаєш на видноті в спальні, точнісінько як Воррен Гойт.
Але ти ще не закінчив. То був лише перший акт. Нові страшні задоволення ще попереду.
І тому ти забираєш жінку».
У кімнаті увімкнули світло, і воно боляче вдарило по очах. Ріццолі почувалася дезорієнтованою і тремтіла. Її трусило від страхів, яких вона не відчувала уже багато місяців. А ще не давало спокою відчуття, що ці двоє чоловіків явно помітили її стан адже в неї пополотніло обличчя і руки не слухалися. Раптом перехопило дихання. Вона вийшла з кімнати, потім із будинку і зупинилася, хапаючи ротом повітря. За спиною пролунали чиїсь кроки, але Ріццолі не озирнулася.
Ви як?
Лише коли Корсак заговорив, вона зрозуміла, що це він.
Добре.
З вашого вигляду я б так не сказав.
Трохи млосно, от і все.
Флешбек? Справа Гойта, чи не так? Ви це побачили, і вас вибило з колії.
Звідки ви можете знати?