Скільки часу минає після смерті, перш ніж настають ці зміни? запитала нарешті вона.
На жаль, за навколокореневим потемнінням неможливо визначити, як давно настала смерть. Волосину могли вирвати коли завгодно в інтервалі від восьми годин до кількох тижнів після смерті. І навіть волосся із забальзамованих трупів теж могло б мати такий вигляд.
А якщо вирвана в живої людини волосина полежить якийсь час? Тоді теж відбуватимуться ці процеси?
Ні. Такий розпад маємо лише, якщо волосина лишається в шкірі мертвої жертви. Її вирвали вже після смерті. Ерин зустрілася поглядом із ошелешеною Ріццолі. Ваш невідомий контактував із трупами. Ця волосина пристала до його одягу, а потім до клейкої стрічки, коли він звязував щиколотки доктору Їґеру.
Отже, була ще одна жертва, тихо сказала Ріццолі.
Я могла б запропонувати іншу гіпотезу. Ерин підійшла до іншого столу і взяла маленьку тацю зі шматком скотчу, який лежав догори клейкою стороною. Цей шматок було знято із запясть доктора Їґера. Я хотіла би дещо показати вам під ультрафіолетом. Натисніть, будь ласка, он той вимикач.
На жаль, за навколокореневим потемнінням неможливо визначити, як давно настала смерть. Волосину могли вирвати коли завгодно в інтервалі від восьми годин до кількох тижнів після смерті. І навіть волосся із забальзамованих трупів теж могло б мати такий вигляд.
А якщо вирвана в живої людини волосина полежить якийсь час? Тоді теж відбуватимуться ці процеси?
Ні. Такий розпад маємо лише, якщо волосина лишається в шкірі мертвої жертви. Її вирвали вже після смерті. Ерин зустрілася поглядом із ошелешеною Ріццолі. Ваш невідомий контактував із трупами. Ця волосина пристала до його одягу, а потім до клейкої стрічки, коли він звязував щиколотки доктору Їґеру.
Отже, була ще одна жертва, тихо сказала Ріццолі.
Я могла б запропонувати іншу гіпотезу. Ерин підійшла до іншого столу і взяла маленьку тацю зі шматком скотчу, який лежав догори клейкою стороною. Цей шматок було знято із запясть доктора Їґера. Я хотіла би дещо показати вам під ультрафіолетом. Натисніть, будь ласка, он той вимикач.
Ріццолі вимкнула світло. У темряві маленька ультрафіолетова лампочка Ерин моторошно світилася синьо-зеленим. «Краймскоп», який використовував Мік у будинку Їґерів, був набагато потужнішим, але й тут на ділянці клейкої стрічки почали проступати приголомшливі деталі. Скотч, знайдений на місці злочину, може бути справжнім скарбом для слідчого. На клейкій поверхні залишаються фрагменти тканин і волосся, відбитки пальців і навіть клітини шкіри, які містять ДНК злочинця. В ультрафіолетовому світлі Ріццолі побачила декілька порошинок і темних коротких волосин. А на краєчку стрічки було щось схоже на тонесеньку бахрому.
По всій довжині країв стрічки, знятої із запясть і щиколоток, неперервною лінією ідуть ці волокна, бачите? заговорила Ерин. Може навіть здаватися, що це штучна бахрома.
Але це не так?
Не так. Якщо ви де-небудь поклали рулон скотчу, до країв чіпляються частки поверхні, на якій він лежить. Волокна. Хай би куди ми пішли, за нами тягнуться сліди місць, у яких ми побували раніше. І за цим убивцею теж.
Ерин клацнула вимикачем, світло вдарило по очах, і Ріццолі закліпала.
Що ж це за волокна?
Я покажу вам. Ерин замінила зразок під мікроскопом. Дивіться в окуляр, а я поясню, що це таке.
Ріццолі зазирнула в окуляр і побачила темне волокно, закручене у формі літери С.
Це з країв клейкої стрічки, сказала Ерин. Я обдувала її гарячим повітрям, щоб поступово знімати нашарування. Оці темні волокна спостерігаються по всій довжині стрічки. А тепер я покажу вам, які вони в перерізі. Ерин дістала з теки фотографію. Отакий вигляд вони мають під електронним сканувальним мікроскопом. Це волокно дельтоподібної форми, бачите? Трикутничок. Йому надають саме такої форми, щоб зменшити забруднюваність. Така дельтоподібна форма характерна для волокон, із яких роблять килими.
Отже, це штучний матеріал?
Так.
А подвійне променезаломлення? Ріццолі знала, що коли світло проходить крізь синтетичне волокно, воно часто розщеплюється на два промені, немовби проходячи крізь кристал. Це подвійне заломлення променю називається бірефракцією. Кожен тип волокон має власний індекс, який можна виміряти поляризаційним мікроскопом.
Це синє волокно має індекс бірефракції 0,063, сказала Ерин.
Якийсь конкретний матеріал?
Тип нейлону, який часто використовується для килимів, бо він міцний, еластичний і мало забруднюється. І, зокрема, оця форма волокон та інфрачервона спектрограма відповідають антронному волокну компанії «Дюпон», яке використовується саме для виготовлення килимів.
І цей килим темно-синій? запитала Ріццолі. Більшість людей обирає для дому інші кольори. Схоже, це був килимок для машини.
Взагалі-то цей відтінок, синій номер 8-0-2, давно став типовим для салонів люксових американських машин, таких як «кадилаки» і «лінкольни».
Ріццолі одразу зрозуміла, до чого веде Ерин.
«Кадилаками» часто користуються на похоронах, сказала вона.
«Лінкольнами» теж.
Вони обидві думали про одне й те саме: робота убивці повязана з мерцями.
Ріццолі намагалася пригадати всіх людей, які можуть контактувати з мертвими тілами. Коп і судмедексперт, яких викликають на місце підозрілої смерті. Патологоанатом з асистентом. Бальзамувальник, розпорядник похорону. Візажист, який накладає макіяж, щоб покійний мав пристойний вигляд перед тими, хто любив його і прийшов побачити востаннє. Тіло проходить через конвеєр живих рук. Частки можуть потрапити до всіх і кожного, хто його торкався.
Зникла жінка, Ґейл Їґер задумливо сказала Ріццолі, подивившись на Ерин.
Що?
У неї мати померла минулого місяця.
Джої Валентайн оживляв мертвих.
Ріццолі й Корсак стояли в яскраво освітленій гримерці бюро ритуальних послуг «Вітні» і дивилися, як Джої копирсається в косметичці «Ґрафтобіан». Усередині були крихітні баночки з хайлайтерами, румянами й помадами. Здавалося б, звичайна косметичка з театральним гримом, але ці креми й румяна були створені для того, щоб вдихнути життя в землисто-бліду шкіру мерців. Оксамитовий голос Елвіса Преслі в портативному магнітофоні співав «Love Me Tender», а Джої замазував розтини й отвори, які лишилися на руках покійниці від численних катетерів і внутрішньоартеріальних вливань.
Улюблена музика місіс Обер, пояснив Джої, продовжуючи працювати.
Інколи він позирав на три фотографії, пришпилені до мольберта, який стояв біля косметичної кушетки. Ріццолі припустила, що це фотографії місіс Обер, хоча та жінка не мала практично нічого спільного із сірим, змарнілим трупом, над яким зараз працював Джої.
Її син каже, що вона фанатка Елвіса, вів далі Джої. Тричі їздила в Ґрейсленд[10] відвідати його музей і могилу. Він спеціально приніс цю касету, щоб я слухав, поки роблю макіяж. Знаєте, я завжди в процесі намагаюся слухати їхні улюблені пісні чи мелодії. Це допомагає налаштуватися. Про людину багато дізнаєшся з самої лише її улюбленої музики.
А який вигляд повинна мати фанатка Елвіса? запитав Корсак.
Ну, розумієте, помада яскравіша, зачіска обємніша. Абсолютно не так, як у тих, хто слухає, приміром, Шостаковича.
А яку музику слухала місіс Гелловел?
Не пригадую.
Ви лише місяць тому працювали з її тілом.
Так, але я не всі деталі запамятовую. Джої закінчив накладати на руки тональну основу й підійшов до голови, киваючи в ритмі «You Aint Nothing but a Hound Dog». У чорних джинсах і мартенсах він скидався на модного молодого художника. Але за полотно йому правила мертва плоть, а засобами творчості слугували пензлі для макіяжу й баночки.
Думаю, потрібно пройтися по ній світло-бронзовими румянами, сказав він, діставши баночку, і почав лопаткою змішувати кольори на палітрі з іржостійкої сталі. Так, для старої фанатки Елвіса саме те, що треба.
Він втирав румяна в щоки покійниці, піднімаючись угору аж до лінії росту волосся, де з-під чорної фарби визирали сиві корені.
Може, ви пригадуєте, як розмовляли з дочкою місіс Гелловел? сказала Ріццолі, показавши Джої фотографію Ґейл Їґер.
Запитайте в містера Вітні. Майже всі переговори веде він. Я лише асистент
Але ви з місіс Їґер мали обговорювати макіяж її матері. Адже цим саме ви займаєтеся.
Джої уважніше подивився на фотографію Ґейл Їґер.
Так, вона була дуже мила жінка.
Була? запитливо подивилася на нього Ріццолі.
Слухайте, ну я новини дивлюся. Ви ж не думаєте, що вона досі жива?
Джої відвернувся і насупився: Корсак ходив по залі, зазираючи в шафи.
Е-е-е Детективе! Щось конкретне шукаєте?
Та ні. Просто дивлюся, що у вас тут, у покійницькій. Він щось дістав із однієї з шафок. А оце плойка?
Так. Ми нашим клієнтам і голови миємо, і волосся крутимо, і манікюр робимо. Усе, щоб вони мали якомога кращий вигляд.
Я чув, ви в цьому профі.
Усі вони задоволені моєю роботою.
А що, вони самі вам про це кажуть? зареготав Корсак.
Я про їхніх родичів. Їхні родичі задоволені.
Корсак відклав плойку.
Ви працюєте на містера Вітні Уже сім років?
Десь так.
Мабуть, ви пішли до нього, щойно школу закінчили.
Спочатку я мив автомобілі для процесій і прибирав у цій залі. Відповідав на дзвінки по вечорах, коли просили забрати тіло. Потім містер Вітні дозволив мені допомагати йому з підготовкою тіл. А тепер у нього вже роки беруть своє, і я тут роблю майже все.
Отже, у вас, мабуть, і ліцензія є?
Джої помовчав.
Е-е-е, ну, взагалі-то ні. Якось руки не доходять подати заявку. Я просто допомагаю містеру Вітні.
Чому б не подати заявку? Це крок уперед у карєрі, хіба ні?
Моя робота подобається мені такою, як є.
Він знову зосередився на місіс Обер. Її обличчя тепер укривав рожевий румянець. Джої взяв маленьку щіточку і став розподіляти коричневу фарбу по сивих волосинах брів. Його пальці рухалися обережно, майже пестливо. Більшість чоловіків такого віку з ентузіазмом кидалися у вир життя, а Джої Валентайн вирішив проводити дні в товаристві мертвих. Він дбайливо збирав тіла по лікарнях і будинках для літніх людей. Привозив до цієї чистої світлої зали. Обмивав і обтирав їх. Застосовував шампуні, креми й пудри, щоб створити ілюзію, що покійники живі.
Чому б не подати заявку? Це крок уперед у карєрі, хіба ні?
Моя робота подобається мені такою, як є.
Він знову зосередився на місіс Обер. Її обличчя тепер укривав рожевий румянець. Джої взяв маленьку щіточку і став розподіляти коричневу фарбу по сивих волосинах брів. Його пальці рухалися обережно, майже пестливо. Більшість чоловіків такого віку з ентузіазмом кидалися у вир життя, а Джої Валентайн вирішив проводити дні в товаристві мертвих. Він дбайливо збирав тіла по лікарнях і будинках для літніх людей. Привозив до цієї чистої світлої зали. Обмивав і обтирав їх. Застосовував шампуні, креми й пудри, щоб створити ілюзію, що покійники живі.