У підземеллях якогось лорда поблизу Мартингорода, відповів коваль. Розбійник, цирулик, старець, двійко сиріт і блудник. Ось хто в нас захищає людську державу.
Вони впораються, Джон ледь помітно всміхнувся до Сема. Ми ж упоралися.
Ной підкликав його ближче.
Чув новини про свого брата?
Вчора ввечері.
Це Конві з підопічними принесли на північ звістки, тож у їдальні говорили тільки про це. Джон і досі не був певен, як почувається з цього приводу. Роб король? Брат, з яким він грався, бився, з яким розділив свій перший келих вина. Тільки молока вони не ділили, ні. «Тепер Роб потягуватиме літнє вино з коштовних кубків, а я в цей час стоятиму навколішках біля струмка, сьорбаючи з долонь талий сніг».
З Роба вийде добрий король, сказав він голосно.
Справді? відверто поцікавився коваль. Сподіваюся, хлопче, та колись я так само міг би сказати про Роберта.
Подейкують, це ви кували для нього келеп, пригадав Джон.
Ага. Я був його вояком, солдатом Баратеонів, ковалем і зброярем Штормокраю, поки не втратив руки. Мені багато років, я памятаю ще лорда Стефона, якого забрало море, а всіх його трьох синів знаю з самих їхніх іменин. І скажу тобі так: надівши корону, Роберт перемінився. Є такі чоловіки вони як мечі: викувані для борні. Повісьте їх на стіну і вони заіржавіють.
А його брати? запитав Джон.
Зброяр якусь хвильку поміркував.
Роберт був зі щирої криці. Станіс це сутий чавун чорний, твердий і міцний, але крихкий, як усяке залізо. Він зламається, а не зігнеться. А Ренлі... той мідь, ясна та блискуча, гарна на вигляд, але на повірку не така вже й вартісна.
А з якого металу Роб? Цього Джон не запитав. Ной солдат Баратеонів, і він, швидше за все, законним королем вважає Джофрі, а Роба зрадником. Братство Нічної варти уклало негласний пакт ніколи не заглиблюватися в ці питання. На Стіну стікалися чоловіки з усіх Сімох Королівств, а давніх уз важко позбутися, хай скільки обітниць даси... Джон сам це дуже добре відчував. От хоч би Сем... його дім присягався Небосаду, а лорд Тайрел підтримує короля Ренлі. Тож ліпше про це взагалі не говорити. Нічна варта не стає ні на чий бік.
Нас чекає лорд Мормонт, сказав Джон.
Якщо Старий Ведмідь чекає, не затримуватиму, поплескав його Ной по плечу й усміхнувся. І хай завтра з тобою будуть боги, Сноу. І приведіть нам отого твого дядька, чув мене?
Обовязково, пообіцяв йому Джон.
Потому як вогонь зжер його палати, лорд-командувач Мормонт оселився в Королівській вежі. Джон лишив Привида надворі, з вартовими.
Знову сходи, нещасно зронив Сем, коли вони рушили нагору. Терпіти не можу сходів.
Ну, в лісі їх точно не буде.
Крук помітив їх зразу щойно вони увійшли у світлицю.
Сноу! кракнув птах. Мормонт урвав розмову.
Довгенько ти шукав карти, відсунув він од себе залишки сніданку, щоб звільнити місце на столі. Клади їх сюди. Гляну пізніше.
Торен Смолвуд, жилавий розвідник з маленьким підборіддям і ще меншим ротиком, який ховався у ріденькій борідці, окинув Джона й Сема холодним поглядом. Торен був прибічником Алісера Торна, тож не любив ні Джона, ні Сема.
Місце лорда-командувача у Чорному замку, бо його завдання керувати й командувати, сказав він до Мормонта, не звертаючи уваги на прибульців. Так здається мені.
Крук почав ляпати великими чорними крилами.
Мені, мені, мені!
Якщо станеш лордом-командувачем, чинитимеш як заманеться, мовив Мормонт до розвідника, однак здається мені, що я ще не помер, та й чорні брати ще не поставили тебе на моє місце.
Бен Старк зник, сер Джеремі загинув, і тепер я головний розвідник, уперто сказав Смолвуд. Отож очолити похід маю я.
Мормонт навіть слухати не хотів.
Я посилав і Бена Старка, і сера Веймара перед ним. І не збираюся посилати тебе, а тоді невідомо скільки сидіти й чекати, коли й ти щезнеш, зауважив він. А головним розвідником лишається Старк, поки ми не знатимемо напевно, що він мертвий. І коли такий день прийде, його наступника призначатиму я, а не ти. І все, досить марнувати мій час. Виїжджаємо на світанку, чи ти забув?
Крук почав ляпати великими чорними крилами.
Мені, мені, мені!
Якщо станеш лордом-командувачем, чинитимеш як заманеться, мовив Мормонт до розвідника, однак здається мені, що я ще не помер, та й чорні брати ще не поставили тебе на моє місце.
Бен Старк зник, сер Джеремі загинув, і тепер я головний розвідник, уперто сказав Смолвуд. Отож очолити похід маю я.
Мормонт навіть слухати не хотів.
Я посилав і Бена Старка, і сера Веймара перед ним. І не збираюся посилати тебе, а тоді невідомо скільки сидіти й чекати, коли й ти щезнеш, зауважив він. А головним розвідником лишається Старк, поки ми не знатимемо напевно, що він мертвий. І коли такий день прийде, його наступника призначатиму я, а не ти. І все, досить марнувати мій час. Виїжджаємо на світанку, чи ти забув?
Смолвуд рвучко звівся на ноги.
Як зволить лорд-командувач.
Виходячи, він так нахмурився до Джона, наче то все його провина.
Головний розвідник! пирхнув Мормон, та коли він перевів очі на Сема, його погляд помякшився. Я радше тебе зроблю головним розвідником. Він має нахабство казати мені в обличчя, що я застарий, аби їхати разом з ним. Невже я здаюся тобі старим, хлопче?
Волосся, яке давно повилазило з його плямистого черепа, все зібралося на підборідді. Мормонт ударив себе кулаком у груди, які майже затуляла кошлата сива борода.
Невже я здаюся немічним?
Сем щось тихо пискнув. Старий Ведмідь жахав його.
Ні, мілорде, швидко втрутився Джон. Ви дужий, як... як...
Не треба мені брехати, Сноу, знаєш же, що я цього не терплю. А зараз дай-но я гляну на ці карти, Мормонт заходився грубо їх перебирати, вдостоюючи кожну хіба одного погляду й буркочучи. Оце і все, що ти знайшов?
Я... м-м-мілорде, затинаючись, мовив Сем, там... там ще є, але... без... безлад...
Ці всі старі, почав нарікав Мормонт, і його крук крякнув відлунням:
Старі, старі!
Поселення зявляються та зникають, але гори й річки нікуди не поділися, зауважив Джон.
Щира правда. Ви вже обрали круків, Тарлі?
М-м-мейстер Еймон х-х-хоче зробити це увечері, після годівлі.
Мені потрібні найкращі. Тямущі й міцні.
Міцні, підхопив його птах, чистячи пірячко, міцні, міцні.
Якщо нас усіх там порубають, хочу, щоб мій наступник знав, де і як ми загинули.
Щойно зайшла мова про рубанину, Семвел Тарлі втратив голос. Мормонт нахилився вперед.
Тарлі, коли я був хлопчаком, удвічі молодшим за тебе, леді-мати якось сказала мені: якщо я стоятиму з роззявленим ротом, то ласка може переплутати його зі своєю норою й забіжить просто у глотку. Маєш що сказати кажи. А ні то стережися ласки, він грубо відмахнувся від хлопців. Забирайтеся, у мене забагато справ, нема часу на дурниці. Маю надію, мейстер знайшов тобі роботу, яку ти здатен виконати.
Сем ковтнув, відступив, а тоді так прудко вискочив за двері, що мало не перечепився через циновку.
Хлопець і справді такий дурний, яким видається? поцікавився лорд-командувач, коли він зник.
Дурний, забідкався крук.
Мормонт не чекав на Джонову відповідь.
Його лорд-батько займає високу посаду в раді короля Ренлі, і якби мені захотілося позбутися його... Ні, ліпше не треба. Ренлі навряд чи слухатиме тремтячого товстуна. Ліпше пошлю сера Арнела. Він набагато врівноваженіший, та й мати його з Фосовеїв зеленого яблука.
Скажіть, мілорде, якщо ваша ласка, що вам потрібно від короля Ренлі?
Те саме, що й від усіх інших, хлопче. Вояки, коні, мечі, лати, зерно, сир, вино, вовна, цвяхи... Нічна варта не гордує, бере все, що дають, він потарабанив пальцями по грубо обтесаних дошках стільниці. Якщо вітри сприятимуть, сер Алісер має до нового місяця дістатися Королівського Причалу, та чи прийме його цей хлопчак Джофрі, я не знаю. Дім Ланістерів ніколи не був прихильний до Нічної варти.
Торн може їм показати руку тої істоти.
Жахливий безбарвний обрубок з чорними пальцями, який, наче й досі живий, сам по собі сіпався й корчився.
Була б у нас друга рука, щоб відіслати її Ренлі!
Дайвен каже, за Стіною можна що завгодно знайти.
Ага, Дайвен каже. Коли він востаннє пішов у розвідку, він бачив ведмедя пятнадцять футів заввишки, пирхнув Мормонт. А ще кажуть, моя сестра взяла собі ведмедя за коханця. У це я повірю швидше, ніж у те, що ведмеді бувають пятнадцять футів заввишки. Хоча в світі, де повстають мертві... та навіть і так, вірити можна тільки своїм очам. Повсталих мерців я бачив. А велетенських ведмедів ні, він подивився на Джона довгим і проникливим поглядом. До речі про руки. Як твоя?
Ліпше, скинув Джон молескінову рукавичку й показав йому. Шрами вкривали руку мало не до ліктя, а поцяткована рожева шкіра й досі була тугою і ніжною, але рука гоїлася. От тільки свербить. Мейстер Еймон каже, це добре. Дав мені з собою масті в дорогу.
Зможеш, попри біль, орудувати Довгопазуром?
Та зможу, Джон поворушив пальцями, стиснув і розтиснув кулак, як його вчив мейстер Еймон. Мейстер Еймон каже, я мушу щодня тренувати пальці, щоб повернути їм спритність.
Може, Еймон і сліпий, але свою справу він знає добре. Молю богів, щоб він лишався з нами ще двадцять років... А ти знаєш, що він міг стати королем?
Джона це заскочило зненацька.
Він казав, що батько його був королем, але... Я думав, що він, либонь, молодший син.
Так і є. Його дід Дейрон Другий Таргарієн, який приєднав до корони Дорн. Одною з умов пакту було те, що він одружиться з дорнською князівною. Вона народила йому чотирьох синів. Еймонів батько Мейкар був наймолодший з чотирьох, а Еймон був його третім сином. Не забувай, усе це відбувалося ще до мого народження, історія ця така давня, яким мене намагається представити Смолвуд.
Мейстра Еймона нарекли на честь Лицаря-Дракона.
Щира правда. Подейкують, справжнім батьком короля Дейрона був королевич Еймон, а не Ейгон Негідник. Та хай там як, а нашому Еймону бракувало войовничості Лицаря-Дракона. Як він любить казати, меч у нього ледачий, зате розум меткий. От і не дивно, що дідо відіслав його в Цитадель. Йому було девять чи десять, здається... та й по лінії наступництва він девятий чи десятий.
Джон знав: мейстер Еймон відзначив уже понад сотню іменин. Його, немічного, всохлого, зморщеного і сліпого, важко було уявити хлопчиком, не старшим за Арію.
Еймон сидів за своїми книжками, провадив Мормонт, коли через нещасний випадок на турнірі загинув найстарший з його дядьків, престолонаслідник. У нього залишилося двоє синів, але й вони незабаром зійшли в могилу під час Великовесняної моровиці. Короля Дейрона теж забрала пошесть, тож корона перейшла до його другого сина Ейриса.