Роб розгорнув його.
По-перше, королева мусить звільнити моїх сестер і забезпечити їх транспортом для морської мандрівки з Королівського Причалу до Білої Гавані. Слід розуміти, що заручини Санси з Джофрі Баратеоном розриваються. Щойно я отримаю підтвердження від свого каштеляна, що сестри, цілі й неушкоджені, повернулись у Вічнозим, я звільню кузенів королеви зброєносця Віллема Ланістера й вашого брата Тайона Фрея, й надам їм супровід до Кичери Кастерлі, чи хай куди вона скаже.
Хотілось би Кетлін прочитати думки, які приховували обличчя навколо оті нахмурені брови і стиснуті губи.
По-друге, нам мусять повернути прах мого лорда-батька, щоб він міг спочити поряд зі своїм братом і сестрою у крипті під Вічнозимом, як він би й волів. Повернутися до нас мають і останки вояків його замкової варти, які загинули за нього на Королівському Причалі.
На південь виїхали живі, а повернуться холодні кості. «Нед мав рацію, подумала Кетлін. Його місце було у Вічнозимі, він так і казав, та чи хто його слухав? Ні. Їдь, порадила йому я, ти станеш правицею короля на благо нашого дому, заради наших дітей... моя провина, моя, нічия більше...»
По-третє, батьків довгий меч Лід мусять віддати мені в руки доправити сюди, у Річкорин.
Вона спостерігала за своїм братом сером Едмуром Таллі, який, заклавши великі пальці за пояс меча, стояв із закамянілим обличчям.
По-четверте, королева має примусити свого батька лорда Тайвіна звільнити всіх моїх лицарів і лордів-прапороносців, яких він узяв у полон у битві на Зеленому Зубці Тризуба. Щойно він це зробить, я звільню своїх бранців, узятих у полон у Лопотючому лісі та в Табірній битві, окрім Джеймі Ланістера, який залишиться моїм заручником, що гарантує належне поводження його батька.
Кетлін довго роздивлялася хитру посмішку Теона Грейджоя, намагаючись зрозуміти, що ж вона означає. Парубок завжди мав такий вигляд, наче підсміюється з якогось жарту, відомого лише йому; Кетлін це ніколи не подобалося.
І останнє. Король Джофрі й королева-регентша мають зректися всіх претензій на панування на Півночі. Віднині ми не належимо до їхньої корони, але проголошуємося вільним і самостійним королівством, як за старих часів. Наші володіння включають усі землі Старків на північ від Перешийку, а крім того, землі, які омиваються річкою Тризуб та її притоками, що на заході закінчуються Золотим Зубцем, а на сході Місячними горами.
КОРОЛЬ НА ПІВНОЧІ! зарокотав Великий Джон Амбер, потрясаючи в повітрі кулаком завбільшки з гарний окіст. Старк! Старк! Король на Півночі!
Роб згорнув пергамент.
Мейстер Вайман накреслив карту кордонів, на які ми претендуємо. Вам дадуть її копію для королеви. Лорд Тайвін має відійти за ці кордони, припинивши набіги, підпали та грабунки. Королева-регентша з сином не висуватимуть жодних претензій на податки, прибутки чи військову службу моїх підданих, а я звільню підлеглих мені лордів од усіх присяг на вірність, від обітниць, клятв, боргів і зобовязань перед Залізним троном, а також перед домами Баратеонів і Ланістерів. На додачу, Ланістери як запоруку миру мають передати нам десять високородних заручників, обраних за взаємною згодою. З ними обходитимуться, як з почесними гістьми, відповідно до їхнього положення. За умови дотримання пропонованого пакту, я звільнятиму щороку двох заручників, доправляючи їх безпечно додому, Роб пожбурив пергамент лицареві під ноги. Ось такі умови. Якщо вона їх прийме, я піду на замирення. Якщо ж ні, він свиснув, і Сіровій з гарчанням метнувся вперед, отримає ще один Лопотючий ліс.
Старк! знов заревів Великий Джон, і тепер його крик підхопили й інші голоси. Старк, Старк, король на Півночі!
Закинувши голову, деривовк завив.
Обличчя сера Клеоса набуло барви зсілого молока.
Я перекажу королеві ваше повідомлення, мі... ваша світлосте.
От і добре, мовив Роб. Пане Робіне, подбайте, щоб його добре погодували й чисто вдягнули. Він виїжджає на зорі.
Як зволите, ваша світлосте, озвався сер Робін Райгер.
Тоді все.
Присутні лицарі й лорди-прапороносці прихилили коліна, а Роб у супроводі Сіровія повернувся до виходу. Олівар Фрей поквапився вперед, щоб відчинити двері. Кетлін з братом рушили за ними.
Ти добре впорався, сказала вона синові, коли вони з дальнього кінця зали вийшли на галерею, хоча ота витівка з вовком більше пасує хлопчаку, ніж королю.
Роб почухав Сіровія за вухом.
Ти бачила його вираз, мамо? запитав він, посміхаючись.
Я бачила, як лорд Карстарк вийшов геть.
Я теж, Роб обіруч зняв корону й передав її Олівару. Забери це в мої покої.
Буде зроблено, ваша світлосте, зброєносець помчав геть.
Закладаюся, не тільки лорд Карстарк так почувався, заявив Едмур Таллі. Як можна говорити про замирення, коли Ланістери впали, мов чума, на батькові володіння, грабуючи врожаї і мордуючи його підданих? Повторюю, нам слід виступити на Гаренхол.
Нам бракує потуги, нещасним голосом озвався Роб.
Але Едмур не вступався.
А сидячи тут, ми набираємо потуги? Наше військо скорочується з кожним днем.
А хто в цьому винен? кинула Кетлін братові. Саме Едмур наполіг, щоб Роб після коронації дозволив лордам приріччя їхати геть захищати свої землі. Сер Марк Пайпер і лорд Карил Ванс поїхали перші. За ними лорд Джонос Бракен, присягнувшись відбити обгорілий остов свого замку й поховати мертвих, а тепер ще й лорд Джейсон Малістер оголосив про свій намір повернутися до себе в Стражморе, яке бойовисько милостиво обминуло.
А сидячи тут, ми набираємо потуги? Наше військо скорочується з кожним днем.
А хто в цьому винен? кинула Кетлін братові. Саме Едмур наполіг, щоб Роб після коронації дозволив лордам приріччя їхати геть захищати свої землі. Сер Марк Пайпер і лорд Карил Ванс поїхали перші. За ними лорд Джонос Бракен, присягнувшись відбити обгорілий остов свого замку й поховати мертвих, а тепер ще й лорд Джейсон Малістер оголосив про свій намір повернутися до себе в Стражморе, яке бойовисько милостиво обминуло.
Не можна вимагати у лордів приріччя сидіти згорнувши руки, поки розграбовують їхні лани, а підданих нищать огнем і мечем, сказав сер Едмур, а от лорд Карстарк північанин. Кепсько буде, якщо він нас полишить.
Я з ним побалакаю, мовив Роб. У Лопотючому лісі він втратив двох синів. Хто може винити його за те, що він не воліє замирятися з їхніми вбивцями... з батьковими вбивцями...
Хай скільки ще крові проллється, це не поверне ні батька тобі, ні синів лорду Рикаду, сказала Кетлін. Ми мали зробити пропозицію хоча людина мудріша запропонувала би мякші умови.
Ще мякші і з них можна хіба що віск топити.
Синова підросла борідка була рудішою за золотисто-каштанову чуприну. Роб, схоже, думав, що з нею він здається безпощаднішим, величнішим... старшим. Та з бородою чи ні, він і досі був пятнадцятирічним юнаком, який помсти жадав не менше за Рикарда Карстарка. Нелегко було переконати його зробити бодай таку, хай і нікчемну, пропозицію.
Серсі Ланістер ніколи не погодиться обміняти твоїх сестер на пару кузенів. Ти добре знаєш, що їй потрібен брат.
Кетлін уже це йому казала, однак останнім часом вона пересвідчувалася, що королі не слухають і вполовину так уважно, як сини.
Не можу я звільнити Царевбивцю, навіть якби й захотів. Лорди на це ніколи не підуть.
Ці лорди посадили тебе на престол.
Із легкістю знімуть.
Якщо твоя корона це ціна за безпечне повернення Санси з Арією, ми радо її сплатимо. Половина з твоїх лордів закатрупила б Ланістера в камері. Якщо він помре у твоєму полоні, люди скажуть...
...що він на це заслуговує, закінчив за неї Роб.
А як же твої сестри? різко поцікавилася Кетлін. Вони теж заслуговують на смерть? Запевняю тебе, коли щось станеться з її братом, Серсі відплатить нам кровю за кров...
Ланістер не помре, сказав Роб. Ніхто до нього й заговорити не може без мого дозволу. У нього є і вода, і їжа, і чиста солома, а він і на таке права не має. Але я не звільню його, навіть в обмін на Арію й Сансу.
Син поглядав на неї згори вниз, збагнула Кетлін. «Це війна змусила його так швидко подорослішати, подумала Кетлін, чи корона на голові?»
Якщо по правді, ти боїшся, що Джеймі Ланістер знов опиниться на полі бою?
Наче відчувши Робову лють, Сіровій загарчав, а Едмур Таллі братерським жестом поклав долоню Кетлін на плече.
Кет, не треба. Хлопець має рацію.
Не називайте мене «хлопцем»! круто розвернувся до дядька Роб, виливаючи всю свою лють на бідолашного Едмура, який хотів лише його підтримати. Я майже дорослий, і я король... ваш король, сер! І я не боюся Джеймі Ланістера. Я зборов його раз, зборю і вдруге, якщо доведеться, от тільки... відкинув він з очей пасмо волосся й похитав головою. Я міг би обміняти Царевбивцю на батька, але...
...але не на дівчат? крижаним тоном тихо поцікавилася Кетлін. Дівчата не настільки цінні, авжеж?
Роб нічого не відповів, але в його очах майнула образа. У синіх очах, очах Таллі, тих очах, які він отримав у спадок від неї. Вона ранила його, але він істинний син свого батька, тож ніколи цього не визнає.
«Негідно я вчинила, сказала вона собі. Боги милостиві, що зі мною коїться? Він старається, що є сили, я знаю, і все-таки... Я втратила Неда, цю скелю, що лежала в підвалинах мого життя, і я не витримаю втрати ще й дівчаток...»
Я зроблю для сестер, що зможу, сказав Роб. Якщо королева має бодай трохи здорового глузду, вона прийме мої умови. Коли ж ні, я змушу її пожалкувати про той день, коли вона мені відмовила.
Було видно, що йому вже набридла ця тема.
Мамо, ти й досі не згодна повернутися у Близнючки? Будеш подалі од військових дій, та й зможеш познайомитися з дочками лорда Фрея, щоб по війні допомогти мені обрати наречену.
«Він хоче мене спекатися, втомлено подумала Кетлін. Схоже, королям не потрібні матері, а я кажу йому речі, яких він слухати не бажає».
Ти вже дорослий і сам, без материної допомоги, здатен вирішити, котра з дочок лорда Волдера подобається тобі більше, Робе.
Тоді їдь з Теоном. Він вирушає завтра. Разом з Малістерами супроводжуватиме частину бранців у Стражморе, а тоді сяде на корабель до Залізних островів. Ти теж там зможеш найняти корабель, і якщо вітри сприятимуть, уже за місяць будеш у Вічнозимі. Ти потрібна Брану з Риконом.
«А тобі ні, ти це хочеш сказати?»
Моєму лорду-батькові лишилося небагато часу. Та поки твій дід живий, моє місце в Річкорині, з ним.
Я можу звеліти тобі поїхати. Я король, маю право.
Кетлін проігнорувала цю заяву.
Повторюю, ліпше б ти на Пайк вислав когось іншого, а Теона тримав при собі.
Хто краще проведе переговори з Балоном Грейджоєм, ніж його власний син?
Джейсон Малістер, запропонувала Кетлін. Тайтос Блеквуд. Стеврон Фрей. Та хто завгодно... тільки не Теон.