Це дивно, чи не так?
Цей наш «друг» написав, що ми обидва йому подобаємося, і видно, що ми хочемо жити разом довго і щасливо, але у нього виникли побоювання, що я витрачаю дуже багато сил і часу на роботу. За словами Вівіан, це поширена проблема.
Сподіваюся, ти сказала Вівіан, що те, скільки ти працюєш, нікого не стосується.
Але, поглянувши на її лице, я зрозумів, що нічого подібного вона не сказала.
У неї був з собою «Кодекс». Мабуть, мене звинувачують у порушенні розділу 3.7.65: «Пріоритети». Ніяких злочинів я поки не скоювала, проте інформатор висловив стурбованість, що можу скоїти, якщо ніхто не втрутиться.
20
Як не дивно, Різдво і наступні кілька днів після нього пройшли в блаженному спокої. Клініку ми з партнерами закрили на тиждень. Це було щось на кшталт відпустки в нагороду за складний, але дуже плідний рік.
Нам удалося напрацювати собі імя і поліпшити матеріальне становище клініки. У серпні ми повністю викупили будівлю симпатичний котедж у вікторіанському стилі. Наше дітище подолало перші труднощі і, схоже, міцно стало на ноги.
Однак на шостий день свят блаженство закінчилося. Я прокинувся о пів на шосту ранку. Біля ліжка стояла Еліс з моїм телефоном у руці. На ній було два рушники один обгорнутий навколо грудей, інший завязаний тюрбаном навколо голови. Вона смачно пахла лимонно-ванільним лосьйоном, від запаху якого я завжди божеволів. Мені відчайдушно захотілося затягнути її до себе в ліжко, але на її обличчі ясно читалася тривога, і я зрозумів, що щось трапилося.
Вчетверте дзвонять, сказала вона. Щось на роботі.
Я потягнувся за телефоном, подумки перебираючи імена пацієнтів і гадаючи, що ж могло трапитися.
Джейк?
Дзвонила мама дівчинки з групи, яку я вів по вівторках, там у мене були підлітки, чиї батьки недавно розлучилися або перебували в процесі розлучення. Жінка так торохтіла, що я спершу не розібрав імен. Вона сказала, що її дочка втекла з дому. Я спробував здогадатися, про кого йдеться. Минулого вівторка на занятті були присутні три дівчини і троє хлопців. Я відразу ж виключив зі списку шістнадцятирічну Емілі, яка проходила до мене цілий рік і перебувала на стадії завершення терапії, оскільки перестала переживати через розлучення батьків. Менді теж навряд чи стала би тікати з дому вона із нетерпінням чекала на майбутню поїздку з батьком на гірськолижний курорт, де збиралася допомагати йому зі справами добродійного фонду. Залишалася Ізабель, чиї батьки розлучилися зовсім недавно, і ця подія її насправді вразила. Я з тривогою подумав, що наша тижнева відсутність могла її підкосити.
Ви говорили з чоловіком? запитав я.
Так. Вона повинна була вчора поїхати до нього потягом, але так і не приїхала, плутано пояснила жінка. Ми тільки вранці виявили чоловік думав, що Ізабель зі мною. Вона вам не дзвонила?
На жаль, ні.
Ми їй залишили вже сотню повідомлень.
Ви хочете, аби я зателефонував?
Будь ласка, спробуйте, прошу вас.
Вона повідомила мені номер мобільного Ізабель, адресу електронної пошти, ніки в месенджері й Твіттері. Я був вражений тим, як багато мати знає про присутність дочки в соцмережах. Зазвичай батьки не дуже добре в цьому обізнані, але ж саме в соцмережах підлітки переживають усі свої основні драми. Мати Ізабель сказала, що вони вже дзвонили в поліцію, але там відповіли, що не можуть почати розшуки, доки з моменту зникнення не мине двадцять чотири години. Еліс протягом усієї розмови простояла поруч зі мною. Коли я поклав слухавку, вона зажадала подробиць.
Думаєш, з нею могло щось трапитися? запитала вона, дістаючи із шафи свій синій костюм.
У Ізабель є голова на плечах. Може, просто у подружки заночувала, злиться на батьків. Вона говорила мені, що їй треба побути якийсь час без них, а то вони поводяться як маленькі.
Думаєш, з нею могло щось трапитися? запитала вона, дістаючи із шафи свій синій костюм.
У Ізабель є голова на плечах. Може, просто у подружки заночувала, злиться на батьків. Вона говорила мені, що їй треба побути якийсь час без них, а то вони поводяться як маленькі.
Це вона так сказала? перепитала Еліс, надягаючи спідницю.
Я кивнув.
Це ж треба. А батькам ти говорив?
Ні, конфіденційність як-не-як. Просив її ніяких дурниць не робити. Навіть якщо батьки поводяться по-дитячому, вони все одно її люблять і заслуговують на те, аби завжди бути в курсі того, де вона перебуває.
Еліс просунула голову у воріт блузи.
Сумніваюся, що вона тобі довіряє.
Ну дякую.
Ні, правда, сказала Еліс, натягуючи під спідницею темно-сині колготки. Краще напиши їй повідомлення, не дзвони.
Я знайшов номер Ізабель у телефоні і набрав повідомлення:
Ізабель, це Джейк Кессіді. На розі 38-ї та Вальбоа, поруч з моїм офісом, є кавярня. «Зет-кафе». Можеш прийти туди сьогодні о дванадцятій? Пригощу гарячим шоколадом. Буду лише я, обіцяю. Люди хвилюються за тебе.
21
Близько дванадцятої я увійшов до «Зет-кафе» і сів за столик у кутку. У цьому закладі майже завжди було порожньо, бо ж і кава несмачна, і тістечка надто дорогі. Я поставив на стіл ноутбук, а поруч поклав газету. Якщо зявиться Ізабель, то хай бачить, що я зайнятий своїми справами і зовсім не збираюся її вичитувати.
Коли консультуєш дорослих, деколи краще позначити проблему відразу і діяти з напором. А з підлітками доводиться йти обхідними шляхами. Вони часто сприймають усе в штики і відгороджуються від вас непроникною стіною.
Рівно о дванадцятій двері кавярні відчинилися. Я підняв голову, сподіваючись побачити Ізабель, але натомість побачив двійко якихось хіпстерів, з голови до ніг одягнених у простий на вигляд, але дуже дорогий одяг, який не приховував татуювань. В руках у обох було по надтонкому Макбуку Ейр.
О пів на першу я захвилювався. Може, Ізабель і справді вскочила в халепу? А раптом вона не відпочиває від батьків, які думають тільки про себе і поводяться як маленькі? Я вже збирався повернутися до офісу і зателефонувати її матері, коли на стілець навпроти мене ковзнула Ізабель. Каштанове волосся сплутане, джинси брудні, під очима залягли темні кола.
Думали, я вже не прийду, еге ж?
Відповідь я підготував заздалегідь, принаймні частково.
Так, була така думка. Ти не схожа на тих, хто змушує друзів чекати.
Точняк, погодилася Ізабель. Ви куди? запитала вона, коли я підвівся.
Я ж тобі шоколад обіцяв. З вершками?
Краще кави, напевно.
Стоячи біля прилавка в очікуванні замовлення, я написав повідомлення матері Ізабель: Все гаразд, вона зі мною в кафе.
Слава Богу, відразу ж відповіла вона. Де ви?
Поблизу моєї роботи. Дайте нам кілька хвилин. Не хочу злякати.
Я очікував на істеричне повідомлення з купою питань, але треба віддати належне матері Ізабель: вона зрозуміла, що діяти треба обережно, і написала тільки: Щиро дякую. Чекаю на сигнал.
Я повернувся за столик.
Дякую. Ізабель висипала цукор у каву.
Судячи з її вигляду, вона не спала всю ніч.
Що, знову батьки? сказав я, складаючи газету.
Угу.
Я написав твоїй мамі, нехай знає, що з тобою все добре і що ти тут, зі мною.
Ізабель почервоніла і відвела погляд. Схоже, в її душі боролися злість і полегшення.
Гаразд, нехай.
Поїсти хочеш? Тут поруч продають буріто. Я пригощаю.
Не треба, дякую.
Ні, правда. Я закрив ноутбук і прибрав його в сумку. Мені буде дуже неспокійно, якщо я тебе не нагодую.
Я встав і пішов до дверей.
Ізабель пішла за мною.
Я подумки похвалив себе за те, що виманив її з кафе. Зазвичай на ходу легше розговоритися, ніж сидячи в чотирьох стінах під поглядами сторонніх. Дорогою Ізабель трохи розслабилася. Їй шістнадцять, але в якихось питаннях вона поводиться як маленька. Її, на відміну від інших підлітків з групи, розлучення батьків захопило зненацька. Зазвичай діти передчувають таке за кілька місяців. Багато хто навіть відчуває полегшення, коли батьки оголошують їм новину. За словами Ізабель, усе було здорово, ніхто ні з ким не сварився. Вона думала, що батьки щасливі в шлюбі, і раптом несподівано мати повідомила її, що йде від батька, бо хоче бути «чесною перед собою».
Мене нібито не має хвилювати те, що вона тепер живе з жінкою. Ізабель викинула стаканчик з-під кави до смітника. А мене це бісить. Батька шкода. Хай би до іншого чоловіка пішла, може, вони б тоді помирилися.
Якби вона пішла до чоловіка, було б краще? мяко запитав я.
Та не знаю я, відповіла вона сердито. Сердячись не на мене, а на весь світ.
На матір, яка, на її думку, зруйнувала щасливу сімю.
Ну, я маю на увазі, вона що раніше цього не розуміла? Навіщо було заміж за батька виходити? У мене є друзі-ґеї, так вони ще в школі все про себе зрозуміли. А тут людина дожила до сорока трьох років, і одного прекрасного дня у неї все змінилося?
Покоління твоєї мами жило по-іншому.
Ми мовчки пройшли ще квартал. Видно було, що Ізабель мучить якась думка, і нарешті вона зважилася її висловити: Татові було би набагато легше, якби вона зрозуміла раніше. Я весь час думаю, що у нього могло бути інше життя, і тоді він не залишився би зараз один. Уявляєте, він щотижня відкладав помалу гроші, щоби, коли вони з мамою вийдуть на пенсію, купити будиночок на березі океану! Мама любить океан, і він хотів їй такий ось шикарний подарунок зробити. Двадцять років мріяв про це, уявляв, як вона зрадіє, і що?
Так, сумно, сказав я.
Ізабель подивилася на мене.
Адже виходить, що моє щастя те, що я взагалі існую, побудовано на татовому нещасті. Але я би все одно вибрала народитися, а не щоби він був щасливий. Я погана?
Це від початку неправильна позиція. Твої батьки самі вирішили бути разом, а потім уже у них народилася ти. І ніякі твої думки і почуття не змогли би цього змінити. Одне я знаю точно батьки тебе дуже люблять. І жоден із них, повір мені, не проміняв би тебе на інше життя.
Ми пройшли повз кінотеатр, де висіла афіша «Матриці», тому розмова перейшла на кіно. Ізабель сказала, що у школі намалювала і змоделювала довгий чорний плащ, як у Нео. Мене знову вразило те, що інтелектуально і за рівнем розвитку здібностей вона значно випереджала свій вік, а уявлення про реальний світ і людські взаємини склалося у неї ще не повністю. Останнім часом я бачу таке часто-густо. Сучасні діти багато знають і швидко схоплюють інформацію, проте розуміти самих себе й оточуючих вчаться повільніше, ніж ми свого часу. Мої колеги часто говорять, що це через смартфони та відеоігри, але я не впевнений, що причина лише в них.