Ну ось, прийшли, оголосив я. Чінос. Тут найкращі буріто в Річмонді. Ти з чим будеш?
Я замовлю. Ізабель попрямувала до прилавку і впевнено зробила замовлення: Буріто з яловичиною та рисом, без квасолі, з зеленим соусом. І все це іспанською, як справжнє дитя Сан-Франциско. Я замовив те саме плюс смажену картоплю із соусом гуакамоле і взяв іще дві пляшки фанти з холодильника.
А я бачила вашу дружину на Yotube, сказала Ізабель, відкриваючи фанту. Чотири концерти подивилася. Вона реально крута.
Так, сказав я. Так і є.
Я люблю, коли мені про це нагадують. Я не був знайомий із Еліс десять років тому, коли вона пробивала собі дорогу в музичному світі, виступала на концертах майже щовечора і обїздила все Західне узбережжя. Суперзіркою вона не була і знаменитою у звичайному сенсі цього слова також, але у неї були фанати, які чекали виходу нових альбомів і їздили на всі концерти, не має значення, cама вона виступала чи на розігріві у якогось відомого співака. У неї були і группіз здебільшого хлопці, які кочували за Еліс з одного концертного майданчика до іншого і намагалися поговорити з нею після концерту, але так хвилювалися в її присутності, що починали пітніти і заїкатися. Еліс говорила, що не сумує за фанатами, вони завжди її трохи лякали, а ось за музикою і творчістю так. Я іноді хвилююся, що вона повільно закопує частину себе, день і ніч працюючи в юридичній фірмі.
І вірші у неї чудові, сказала Ізабель. У неї все класне. Я на її макіяж дивилася і думала: ну чому я така невдаха? Навіть нафарбуватися так не зможу.
По-перше, ти зовсім не невдаха. По-друге, змогла би, якби захотіла.
Ізабель втупилася в мене.
А якщо я прийду до вас цими вихідними і приготую сніданок, ваша дружина навчить мене фарбуватися?
Навчить, звичайно, здивовано відповів я.
Я забрав замовлення. Ми сіли біля вікна.
Я дуже добре готую, пояснила Ізабель, розгортаючи фольгу. Особливо французькі тости.
Еліс обожнює французькі тости, сказав я, вмочуючи картоплю у гуакамоле.
Навчить, звичайно, здивовано відповів я.
Я забрав замовлення. Ми сіли біля вікна.
Я дуже добре готую, пояснила Ізабель, розгортаючи фольгу. Особливо французькі тости.
Еліс обожнює французькі тости, сказав я, вмочуючи картоплю у гуакамоле.
Поїдаючи буріто, вона розповіла, що провела ніч на березі, куди пішла з серфером на прізвисько Гуфі і його друзями з Бейкерсфілда.
Такий колотун був. Мені довелося спати поруч з якимось смердючим хлопцем, якого звали Ді-Кей. Він увесь обвішаний черепашками, але я так змерзла, що мені було все одно.
Щось мені це зовсім не здається веселим, зауважив я. Та й безпечним.
Спочатку було весело, потім ні. Усі довкола обдовбалися. А у мене телефон сів. Мама недавно поміняла тарифний план, я навіть ще нові номери запамятати не встигла, так що зателефонувати з чужого телефону теж був не варіант. А до найближчого супермаркету дійти і правда небезпечно по пляжу багато всяких бовдурів вночі валандається. Вранці я зайшла в перше-ліпше кафе, поставила телефон на зарядку, а там стільки повідомлень! Ну, я і розгубилася.
У мене серце стислося, коли я уявив, що Ізабель застрягла вночі на пляжі й не могла нікому зателефонувати. Напевно, це я і мав на увазі, коли говорив, що підлітки зараз інфантильніші, ніж були ми свого часу. Ми-то запамятовували телефони батьків і свою домашню адресу ще до того, як починали ходити в садок.
Тобі справді потрібно додому. Якщо не заради себе, то заради батьків. Хоч вони і не ладять більше одне з одним, тебе вони, як і раніше, люблять. Ти вже сама доросла і розумієш, що батьки теж люди, і у них можуть бути свої проблеми.
Ізабель слухала мовчки, складаючи фольгу до малого квадратика.
Я добре памятаю, як отримав свій перший життєвий урок, зважився я нарешті.
Попри всю їхню наїжаченість та презирство, підлітки насправді потребують порад дорослих, адже у тих більше мудрості і життєвого досвіду. Тому-то їх так і шокує, коли дорослі поводяться неправильно й виставляють свої недоліки та помилки на загальний огляд.
Життєвий урок?
Ну так, це коли трапляється щось таке, що перевертає твоє життя.
Розкажіть, зацікавилася Ізабель.
Не буду обтяжувати тебе деталями, скажу лише, що коли мені було пятнадцять років, у мене в житті настав складний період. З різних причин. Я дещо накоїв, і мені хотілося зникнути. Я тинявся містом, не знаючи, що тепер робити і куди податися, і випадково натрапив на свого вчителя англійської мови у Камері Обскура. Дивно було бачити його не в школі, не в піджаку з краваткою, як зазвичай, а в джинсах і футболці. Вигляд у нього був якийсь пригнічений. Ну так от, коли я написав тобі повідомлення вранці, я згадав свого вчителя. Він тоді, напевно, теж відразу зрозумів, що я не просто так по місту блукаю, і запропонував пригостити мене гарячим шоколадом.
Знайомо, посміхнулася Ізабель.
Коротше кажучи, я розповів йому про свої проблеми, а він не став читати мені нотацій. Просто подивився на мене і сказав: «Знаєш, іноді доводиться повертатися спаленим мостом». І більше нічого. У понеділок у школі він про ту нашу зустріч і не згадав, просто запитав: «Ну що, повернувся?» Я відповів, що так, а він кивнув і сказав, що теж. Я забув багато чого з того, що вчив у школі, але ці слова памятаю все життя.
Коли ми з Ізабель ішли до мене в офіс, у мене задзвонив мобільний.
Мама, напевно? запитала Ізабель.
Я кивнув.
Гаразд, кивнула вона. Давайте домовимося. Якщо ваша дружина у вихідні навчить мене фарбуватися, то я піду додому.
Вирішено, погодився я. Але дійсно, дай батькам ще шанс.
Постараюся.
Я відповів на дзвінок.
Ми вже йдемо, сказав я. Підїжджайте до мого офісу.
Поки ми чекали на маму Ізабель, я написав Еліс повідомлення: Маєш секунду?
Давай, тільки швидко.
Можеш показати Ізабель, як ти раніше фарбувалася?
Не питання.
До нас підїхав синій міні-фургон. Я відчинив перед Ізабель дверцята.
У суботу о девятій ранку, сказав я.
Потім через відчинене вікно автомобіля продиктував адресу і запитав дозволу у мами Ізабель, яка міцно обіймала дочку. На мою велику радість, Ізабель обняла її у відповідь.
22
За весь тиждень Еліс не сказала ані слова про браслет. Лише іноді задумливо проводила пальцями по його гладкій сріблястій поверхні. На роботу вона тепер одягала блузки з довгими рукавами, втім, не виключено, що це було повязано із холодною погодою. А вдома до речі, вона стала приходити раніше відразу переодягалася в який-небудь мереживний халат або майку з піжамними штанами.
Неприємно про це говорити, але після того обіду із Вівіан Еліс стала набагато дбайливішою. Якщо ті, хто велів надіти їй браслет, хотіли, щоб вона приділяла більше уваги нашим стосункам, то у них це вийшло. Але, можливо, вони переслідували набагато менш благородні цілі, тому я весь час стежив за тим, що говорю, у ліжку ми намагалися поводитися тихіше, і я постійно намагався абстрагуватися від думки, що нас контролюють. І все ж я отримував море задоволення від проведеного разом часу. Я насолоджувався спільним готуванням і вечерями, я насолоджувався нашим чудовим сексом, насолоджувався переглядом «Гаслування» на канапі та поїданням морозива.
Коли Ізабель прийшла до нас у суботу вранці, то найперше сказала Еліс: Ой, як мені подобається ваш браслет! Де ви його купили?
Еліс подивилася на мене й усміхнулася.
Друзі подарували.
Ізабель почала готувати тости, як і обіцяла. Еліс увімкнула музику і лягла на диван з газетою. У старій футболці з логотипом рок-групи і рваних джинсах вона походила скоріш на мою подружку Еліс, а не на мою дружину-юриста Еліс.
Коли ми снідали втрьох, у мене виникло відчуття, що я перенісся в майбутнє. Напевно, так само ми сидітимемо за столом зі своєю власною дитиною через багато років, коли позаду залишаться і памперси, і колискові, і перші кроки, і дитячий сад, і перша поїздка в Діснейленд, і дитячі хвороби, а ще мільйони обіймів і поцілунків, тисячі дитячих істерик і примх словом, усе те, з чого складається дитяче життя від народження до підліткового віку. Як би було здорово! Хоча я, звичайно, розумів, що зі своєю дитиною буде набагато складніше. З Ізабель нам легко і просто, тому що у нас немає з нею спільного минулого: не ми її розчарували, і не від нас вона втекла, змусивши божеволіти від тривоги. І все ж я так чітко побачив цю картинку: суботній ранок, сімя з трьох осіб
Після сніданку Еліс, як і обіцяла, почала вчити Ізабель фарбуватися. Та відкрила старий концерт Еліс на принесеному з собою ноутбуці і сказала: Ось як тут хочу.
Серйозно? розсміялася Еліс. У дві тисячі третьому я надто підводила очі.
Я залишив їх самих і сів з книжкою у вітальні. До мене іноді доносився їхній сміх, і я теж радів, ніби ми і справді були тією ідеальною сімєю з моєї мрії. Схоже, саме цього і потребувала зараз Ізабель, а може, й Еліс трагедія власної сімї, про яку вона рідко говорила, але яка часом затьмарювала її думки, все ж підточила її віру в родину. Я ж, дивлячись на те, як вона спілкується з Ізабель, не сумнівався, що з неї вийде чудова мати.
23
Наступного четверга мене запросили виступити на конференції в Стенфордському університеті. Дорогою додому я заїхав до супермаркету «Дріджерс» у Сан-Матео. Я блукав у відділі заморожених продуктів у пошуках улюбленого ванільного морозива, коли туди увійшла Джоанна з «Договору», Джоанна з коледжу, Джоанна з мого старого життя. Побачивши мене, вона здивувалася. Волосся у неї було розпущене і гладко зачесане, а на шиї був золотистий шалик.
Привіт, друже, сказала вона із трохи дивною посмішкою і озираючись, ніби когось шукала. Я хотіла тобі зателефонувати після зборів. Знайшла в інтернеті твою клініку. Напевно, разів десять бралася за телефон.
Чому ж не подзвонила?
Все складно, Джейку. Я хвилююся за тебе і за Еліс.
Хвилюєшся?
Джоанна підійшла ближче.
Ніл тут. Вона явно була знервована. Я дещо тобі розповім, пообіцяй, що нікому ні слова.
Обіцяю.
Якщо чесно, вигляд у неї був дивний. Я звик бачити її такою нормальною, такою спокійною.
Справді нікому не кажи, навіть Еліс.
Я подивився їй в очі й вимовив серйозно: Я тебе не бачив, і ми не розмовляли.
В одній руці у Джоанни була банка кави, в іншій пакет із багетом.
Ти, напевно, думаєш, що в мене параноя, Джейку, але скоро все збагнеш.
Збагну що?
«Договір». Це не те, що здається. Точніше, ще гірше, він те, чим здається.
Чим?
Джоанна знову озирнулася, шалик трохи зсунувся, оголивши яскраво-червону мітку на шиї на неї навіть дивитися було боляче.