Розділ 16
Катрина Братт йшла відкритою площею перед «Шато-Неф», штаб-квартирою Норвезького студентського союзу. Пишні свята, круті концерти, запеклі дискусії. Вона памятала, що союз хотів створити собі саме такий імідж. І іноді йому це вдавалося.
Студентський дрес-код, відколи вона бувала тут, змінився напрочуд мало: футболки, джинси, окуляри ботаніків, старомодні куртки-дутики і «мілітарі». Упевненість у стилі одягу мала закамуфлювати невпевненість, брак старанності, властивий розумним ледарям, страх не утвердитися в соціальному і професійному плані. Але ці студенти були раді, що не належали до тих бідолах на іншому боці площі, до яких зараз прямувала Катрина.
Дехто з них зараз виходив їй назустріч зі схожих на тюремні воріт, що вели до території навчального закладу. Це були студенти в чорній поліцейській формі, що завжди здавалася трохи завеликою, як би щільно вона не сиділа. Катрина з великої відстані могла упізнати першокурсників: вони немовби весь час були зайняті тим, що намагалися утриматися в центрі свого форменого костюма. Їхні кашкети насувалися на очі так, що тінь від козирків закривала обличчя майже повністю чи то для того, щоб приховати невпевненість, напустивши на себе суворість, чи то для того, щоб не зустрічатися з трохи зневажливими або навіть співчутливими поглядами студентів з іншого боку площі, справжніх студентів, вільних, самостійних, налагоджених критично по відношенню до системи, мислячих інтелектуалів. Студентів, які зачісували назад довге немите волосся, лежачи на сходах у променях сонця; які вивищувались від свого падіння, вдихаючи дим того, що студенти Поліцейської академії могли сприйняти як косяк.
Адже вони дійсно були молодими, кращими представниками суспільства, що мали право на помилки. Їм ще належало зробити свій вибір у житті, а в інших вибір був уже зроблений.
Можливо, так думала тільки Катрина, коли вчилася тут, і їй хотілося крикнути їм, що вони її зовсім не знають. Не розуміють, чому вона вирішила стати поліцейським і що вона збирається зробити зі своїм життям.
Старий вахтер Каспер Касперсен усе так само стояв у будці охоронця біля воріт, але якщо він і памятав студентку Катрину Братт, то нічим цього не виказав, уважно вивчив її посвідчення і коротко кивнув. Вона пішла по коридору до лекційного залу повз двері кабінету, де було відтворене місце злочину. Там була збудована квартира з легкими перегородками і галереєю, звідки студенти могли спостерігати за роботою одне одного зі збору доказів, пошуку слідів, тлумачення того, що сталося.
А ось і двері в пропахлий потом спортзал із матами, що валяються на підлозі, де студенти вправлялися в чудовому мистецтві вкладати людей на землю і приковувати наручниками. Катрина обережно відчинила двері і прослизнула до іншої аудиторії. Лекція була в самому розпалі, і Катрина влаштувалася на вільне місце в останньому ряду. Вона всілася так тихо, що навіть не привернула увагу двох дівчат, що жваво перешіптувалися, сидячи попереду неї.
Та не така вже вона й хороша. У неї в гуртожитку на стіні висить його фотографія.
Справді висить?
Я сама бачила.
О Господи, він же старий! І страшний.
Думаєш?
Ти що, сліпа? Дівчина кивнула у бік дошки, на якій викладач щось писав, стоячи спиною до аудиторії.
Мотив! Викладач обернувся до них і повторив слово, щойно написане на дошці. Раціонально мислячій людині, яка відчуває звичайні емоції, вбивство психологічно обходиться так дорого, що для здійснення цього вбивства їй потрібен дуже сильний мотив. А дуже добрі мотиви знаходяться зазвичай легше і швидше, ніж знаряддя вбивства, свідки і технічні сліди. І вони, як правило, вказують прямо на потенційного злочинця. Тому кожен слідчий, що розслідує вбивство, повинен розпочинати з питання «чому?».
Він зробив паузу й окинув поглядом аудиторію. Так робить пес, що охороняє стадо, подумала Катрина.
Він підняв указівний палець:
Тобто, грубо кажучи, знайди мотив і ти знайдеш убивцю.
Катрині Братт він зовсім не здавався страшним. Не красень, звичайно, в усякому разі, не в традиційному розумінні цього слова, швидше те, що англійці називають acquired taste.[18] Голос його був усе такий же глибокий, теплий, з нотками втомленої хрипоти, й апелював він не лише до молоденьких студентів.
Отже? Викладач зачекав трохи, перш ніж дати слово студентці, що тягла руку.
Навіщо посилати на місце злочину велику затратну групу криміналістів, якщо блискучий слідчий-тактик вашого штибу може розкрити справу, поставивши декілька продуманих запитань?
У голосі студентки не було жодної іронії, лише дитяча щирість і акцент, з якого можна було здогадатися, що вона приїхала з півночі.
На обличчі викладача швидко змінилися різні емоції: зніяковіння, пригніченість, роздратування, але потім він зібрався і відповів:
Не завжди достатньо знати, хто порушив закон, Сільє. Десять років тому, під час хвилі крадіжок в Осло, у відділі пограбувань служила жінка, яка могла упізнати людей, що ховалися під масками, за формою обличчя і силуетом.
Беата Льонн, сказала дівчина, до якої він звертався. Начальник криміналістичного відділу.
Точно. Тому у восьми з десяти випадків відділ пограбувань знав, хто були ті люди в масках на записах з місць пограбувань. Але у них не було доказів. Відбитки пальців це докази. Пістолет, що вистрелив, оце вже доказ. А упевнений у своїй правоті слідчий це не доказ, незалежно від рівня його чи її інтелекту. Я сьогодні використав ряд спрощень, і ось тепер останнє: відповідь на питання «чому?» не матиме ніякої цінності, якщо ми не знайдемо відповіді на питання «як?», і навпаки. Але ми вже занадто заглибилися в процес. Про технічну сторону розслідувань вам читатиме лекції Фолкестад, він кинув погляд на годинник. Наступного разу ми ґрунтовніше поговоримо про мотиви, а зараз ми ще встигнемо розігрітися. Чому люди вбивають людей?
Він знову підбадьорливо оглянув аудиторію. Катрина помітила, що, окрім шраму, що тягнувся від куточка рота до вуха, у нього завилося два нових. Один був схожий на удар ножем у шию, а другий цілком міг бути залишений кулею, що увійшла до черепа на рівні брови. В іншому ж він виглядав краще, ніж будь-коли. Тіло заввишки в сто девяносто три сантиметри було струнким і повним життя, світла коротка щітка волосся ще не почала сивіти. Під футболкою проступали натреновані мязи, його кістки знову обросли плоттю. Але найважливіше в очах горіла іскра життя. Вони були жвавими, енергійними, майже маніакальними. У нього зявилися зморшки від усмішок, а мова тіла стала відкритою, як ніколи раніше. Можна було запідозрити, що в його житті усе добре. І якщо так воно і є насправді, то це уперше на памяті Катрини.
Бо вони щось виграють від цього, відповів хлопячий голос.
Викладач доброзичливо кивнув:
Так можна подумати, правда? Але вбивство заради якоїсь вигоди не найпоширеніший вид злочинів, Вербі.
Бо вони щось виграють від цього, відповів хлопячий голос.
Викладач доброзичливо кивнув:
Так можна подумати, правда? Але вбивство заради якоїсь вигоди не найпоширеніший вид злочинів, Вербі.
Пролунала гавкітлива говірка з області Сюнмьоре:
Тому що хтось когось ненавидить?
Елінг пропонує вбивство з пристрасті, сказав викладач. Ревнощі. Відмова. Помста. Так, безперечно. Ще варіанти?
Тому що людина психічно хвора, прозвучала репліка високого сутулого хлопця.
Це називається не «психічно хвора», Роберте. Знову дівчина. Катрині було видно лише світлий високий хвіст над спинкою стільця у першому ряду. Це називається
Усе нормально, ми зрозуміли, що він мав на увазі, Сільє. Викладач усівся на краєчок столу, витягнув перед собою довгі ноги і склав руки на грудях, над логотипом групи «Glasvegas» на футболці. І особисто мені здається, що «психічно хворий» чудове визначення. Але насправді хвороба не така вже часта причина для здійснення вбивства. Звичайно, є люди, які вважають, що здійснення вбивства саме по собі свідчить про ненормальність убивці, але більшість убивств раціональна, адже раціонально шукати матеріальної вигоди, раціонально шукати вихід емоціям і почуттям. Вбивця може вважати, що вбивство заглушить біль, викликаний ненавистю, страхом, ревнощами, приниженням.
Але якщо вбивство настільки раціональне, втрутився перший хлопець, скажіть, скільки задоволених убивць ви бачили?
Напевно, головний розумник у групі, припустила Катрина.
Небагато, сказав викладач. Але той факт, що вбивство стає розчаруванням, не означає, що це нераціональна дія, аж доти, доки вбивця вважає, що отримає полегшення. Проте, як правило, помста набагато солодша у мріях, за лютим убивством з ревнощів приходить каяття. Крещендо, для досягнення якого серійний убивця прикладає масу зусиль, майже завжди виявляється антикульмінацією, і йому доводиться починати усе спочатку. Коротше кажучи, він підвівся і пройшов назад до дошки, стосовно вбивства досить справедливе твердження, що злочин не виправдовує себе. Я хочу, щоб до наступного заняття кожен із вас придумав мотив, здатний змусити вас вчинити вбивство. І я не хочу чути політкоректне лайно, я хочу, щоб ви поспілкувалися зі своєю найтемнішою стороною. Ну, гаразд, напевно, досить буде просто з темною стороною. І прочитайте дисертацію Еуне про характеристики особистості убивці і її прояви, добре? Отже, я ставитиму контрольні питання. Так що бійтеся і готуйтеся. На сьогодні все, всі на вихід.
Пролунав гуркіт сидінь, що піднімаються.
Катрина сиділа і дивилася на студентів, що проходили повз неї. Врешті-решт в аудиторії залишилися троє: вона сама, викладач, зайнятий тим, що стирав написане з дошки, і худенька дівчина зі світлим хвостом, що стала позаду нього, виструнчившись з паперами під пахвою. Голос її звучав дещо інакше, ніж під час заняття.
Вам не здається, що серійний вбивця, спійманий вами в Австралії, відчував задоволення від убивства жінок?
Голос награно-дитячий. Як у дівчинки, яка хоче підлеститися до татка.
Сільє
Я хочу сказати, він же їх ґвалтував. Так що йому мало бути добре.
Прочитай дисертацію, і ми повернемося до цього питання наступного разу, гаразд?
Добре.
Але вона продовжувала стояти, перекочуючись з носка на пяти, немов хотіла стати навшпиньки. І дотягнутися до нього. Не звертаючи на неї уваги, викладач почав збирати до шкіряної теки свої папери. Тоді вона різко розвернулася і пішла вгору по сходах до виходу з аудиторії. Помітивши Катрину, вона уповільнила крок, уважно оглянула її і хутко зникла.