Розділ 29
На плечі у неї висіла сумка. Вона зісковзнула вниз і впала на підлогу із напрочуд важким звуком.
Що ти тут робиш? запитав Харрі захриплим голосом і несподівано подумав, що у нього сталося дежавю.
І відповідь її прозвучала знайомо:
Тренувалася в залі для єдиноборств.
Це не відповідь, Сільє.
Ні, відповідь, вимовила Сільє Гравсенг, виставивши вперед стегно. Вона була одягнена в тонку спортивну куртку, чорні легінси й кросівки, а волосся зібрала у хвіст. Дівчина хитро посміхнулася: Я була в спортзалі і побачила, як ти виходиш з академії. І пішла за тобою.
Навіщо?
Вона знизала плечима:
Можливо, для того, щоб дати тобі ще один шанс.
Який ще шанс?
Зробити те, що ти хочеш.
А саме?
Гадаю, про це не обовязково говорити вголос, вона трохи схилила голову до плеча. Я прочитала це на твоєму обличчі в кабінеті у Крона. Твоє обличчя не можна було назвати безстороннім, Харрі. Ти хочеш мене.
Харрі кивнув на сумку:
Ці твої тренування щось подібне до курсів для ніндзя з використанням різної зброї?
Він говорив захриплим голосом, бо в роті у нього пересохло.
Сільє Гравсенг обвела поглядом кімнату:
Щось на кшталт того У нас тут навіть ліжко є.
Вона підняла сумку і пройшла повз Харрі, відставивши убік стілець, поклала сумку на ліжко й спробувала відсунути диван, який заважав пройти до ліжка, але той застряг. Сільє нахилилася, вхопилася за спинку дивана і потягла. Харрі дивився на її сідниці, що випиналися з-під куртки, на мязи напружених стегон. Він почув її тихий стогін:
Ти що, не допоможеш мені?
Харрі глитнув.
Дідько, дідько.
Він подивився на світлий пучок волосся, що танцював на її спині. На матерію, що врізалася між сідницями. Сільє припинила рухатися й завмерла, неначе щось помітила. Так. Його думки.
Справді? прошепотіла вона. Ти хочеш узяти мене?
Харрі не відповів, тільки відчув наближення ерекції, схожої на запізнілий біль від удару в живіт, який розливався вниз по тілу з точки нижче пояса. У голові в нього завирувало, бульбашки з наростаючим шумом піднімалися вгору й лопалися. Він зробив крок уперед. Спинився.
Сільє злегка повернула голову, але опустила очі в підлогу.
Чого ти чекаєш? прошепотіла вона. Ти хочеш ти хочеш, щоб я чинила опір?
Харрі глитнув. Він не діяв на автопілоті. Він знав, що робить. І він був таким. Саме таким він і був. І навіть попри те, що він заявив про це собі вголос, він збирався це зробити. Чи ні?
Так, почув він власний голос. Зупини мене.
Дівчина легко зігнулася в попереку, і Харрі подумав: точнісінько як у приматів Може, й він так запрограмований? Він торкнувся рукою її поперека і відчув спітнілу шкіру під поясом її легінсів. Просунув два пальці під пояс. Залишалося тільки Сільє трималася однією рукою за спинку дивана, іншою за сумку. Рука її була у відкритій сумці.
Я постараюся, шепотіла вона, я постараюся
Харрі глибоко зітхнув і затремтів.
Він помітив порух. Усе сталося так швидко, що він не встиг зреагувати.
Щось не так? запитала Ула, прибираючи піджак Мікаеля до шафи.
А що не так? відповів він питанням, потираючи обличчя долонями.
Йди сюди, сказала Ула, провела його до вітальні, всадовила на диван і стала позаду нього.
Вона поклала долоні на те місце, де шия переходить у плечі, намацала кінчиками пальців середину трапецієвидного мяза і натиснула. Мікаель голосно застогнав.
Ну? вимовила вона.
Він зітхнув:
Ізабель Скоєн. Вона запропонувала, щоб колишній начальник поліції допомагав нам до закінчення розслідування вбивств поліцейських.
Ну то й що? Хіба це погано? Ти сам казав, що вам потрібно більше ресурсів.
На практиці це означає, що він виконуватиме обовязки начальника поліції, а я підносити йому каву. Це було б виразом крайньої недовіри, з якою я не міг би змиритися, адже ти розумієш.
Але ж це тимчасово!
А потім? Коли справа буде розкрита під його, а не моїм керівництвом? Гадаєш, член міської ради скаже, що тепер не так страшно, і я можу знову зайняти свій пост? Ой!
Вибач, але в цьому місці мязи напружені. Спробуй розслабитися, коханий.
Вона так помщається, ти ж розумієш. Ох уже ці жінки Ой!
Ох, я знову торкнулася цього місця?
Мікаель вивернувся з її рук.
Найжахливіше в тому, що я нічого не можу зробити! Вона ас в цій грі, а я новачок. Якби у мене була невелика фора, якби був час знайти союзників, зрозуміти, хто кому чеше спинку
Мікаель вивернувся з її рук.
Найжахливіше в тому, що я нічого не можу зробити! Вона ас в цій грі, а я новачок. Якби у мене була невелика фора, якби був час знайти союзників, зрозуміти, хто кому чеше спинку
Користуйся тими союзниками, що в тебе є, сказала Ула.
Усі найважливіші союзники знаходяться на її половині поля, відповів Мікаель. Бісові політики! Вони не думають про результати, як ми. У них усе обчислюється голосами виборців, їм важливо, як події виглядають в очах ідіотів, що мають право голосу.
Мікаель схилив голову. Руки її повернулися. Цього разу вони рухалися мякше. Вона масажувала його, гладила по волоссю. І у той момент, коли він збирався відключитися від усіх думок, вони застопорилися і повернулися до її слів: "Користуйся тими союзниками, що в тебе є".
Харрі був засліплений. Відчувши рух позаду себе, він автоматично випустив Сільє і обернувся. Поліетиленова фіранка була відсунута убік, і в очі йому било світло. Харрі підняв руку, щоб прикрити очі.
Пробач, пролунав знайомий голос, і промінь світла опустився вниз. Прихопила з собою ліхтарик. Ти не думав
Харрі зі стогоном видихнув:
Дідько, Катрино, ти мене налякала. Е-е-е нас.
А, так, це ж студентка. Бачила тебе в академії.
Я пішла з академії, вимовила Сільє цілком незворушно, ніби знудившись від цієї розмови.
Он як? І що ви тут.
Соваємо меблі, сказав Харрі, шмигнув носом і показав на діру в стелі. Намагаємося знайти якусь стійкішу підставку.
Зовні стоїть драбина, зауважила Катрина.
Правда? Зараз принесу.
Харрі пройшов повз Катрину і вийшов з вітальні. Хай йому грець
Драбина була притулена до стіни будинку поряд із відром для фарби.
Коли він повернувся, в кімнаті стояла мертва тиша. Харрі відсунув крісло і встановив алюмінієву драбину прямо під дірою. Ніщо не вказувало на те, що дівчата розмовляли між собою. Вони стояли, склавши руки, із байдужими обличчями.
А чим це так смердить? запитала Катрина.
Дай ліхтарик, попросив Харрі, узяв його і виліз на драбину.
Він відірвав шматок гіпсу від стелі, засунув у отвір ліхтарик, а слідом за ним голову. Дістав зелений електричний лобзик. Полотно було не нове. Харрі простягнув його Катрині, тримаючи двома пальцями:
Обережно, на ньому можуть бути відбитки.
Він спрямував промінь ліхтарика у глиб ніші, на мертве тіло, що лежало збоку, затиснуте між старою і новою стелею. От халепа, він заслуговує на те, щоб стояти тут і вдихати запах мертвого гниючого мяса, ні, він заслуговував нате, щоб самому бути гниючим мясом. Адже він, Харрі Холе, хворий, дуже хворий. І якщо його не пристрелити на місці, то йому знадобиться допомога. Адже він трохи не вчинив це, хіба ні? Чи він зупинив себе? Або ж думку про те, що він, можливо, зупинився б, він вигадав, щоб принаймні засумніватися?
Бачиш що-небудь? запитала Катрина.
Так, відповів Харрі.
Нам потрібні криміналісти?
Поки не знаю.
Чому?
Залежить від того, чи захоче убійний відділ зайнятися цим випадком.
Розділ 30
Про це важко говорити, сказав Харрі і загасив недопалок об підвіконня.
Він не став зачиняти вікно, що виходило на вулицю Спурвейсгата, а повернувся до свого стільця. Коли Харрі подзвонив Столе Еуне о шостій ранку і сказав, що він уже на ногах і в дорозі, той запропонував йому прийти о восьмій годині, перед першим пацієнтом.
Ти й раніше приходив сюди поговорити про непрості речі, сказав Столе.
Наскільки Харрі памятав, Столе був психологом, до якого співробітники відділу розслідування вбивств і КРИПОСу бігали, коли бувало непереливки. І робили вони це не лише тому, що в поліції був номер телефону Еуне, але й тому, що він був одним із небагатьох психологів, які уявляли собі поліцейські будні. І вони знали, що можуть бути впевненими в його мовчанні.
Так, але тоді йшлося про пиятику, сказав Харрі. Це це щось цілком інше.
Хіба?
Ти так не думаєш?
Гадаю, оскільки ти насамперед подзвонив мені, це означає, що ти думаєш, буцімто у тебе проблема схожого характеру.
Харрі зітхнув, зігнувся і поклав лоба на сплетені руки.
Може, й так. У мене завжди було відчуття, що я починав пити у найбільш непідходящий час. Що я завжди ламався саме тоді, коли потрібно було зберігати свіжу голову. Неначе усередині мене жив демон, який бажав послати все до біса. Який прагнув запроторити мене до пекла
Така у нечистого робота, Столе приглушив позіх.
У такому разі цей демон попрацював на славу. Я трохи не зґвалтував дівчину
Позіх у Столе вмить зник.
Що? Коли?
Учора ввечері. Дівчині колишня студентка Поліцейської академії, вона зявилася, коли я обшукував квартиру, де жив Валентин.
Ого? Столе зняв окуляри. Знайшов щось?
Лобзик із зламаним полотном, який, судячи з усього, пролежав там кілька років. Звичайно, його могли забути робітники, що обшивали стелю, але тепер щербини на полотні звіряють зі знахідками з Бергсліа.
Іще щось?
Ні. Так. Дохлого борсука.
Борсука?
Еге ж. Напевно, він зробив собі кубло під стелею.
Хе-хе. Майже як у пісні. У нас був борсук, але, на щастя, він жив у саду. У нього страшний укус. А цей що, здох під час зимівлі?
У Харрі смикнувся куточок рота.
Якщо тобі цікаво, я можу притягти судових медиків
Пробач, я Столе похитав головою і знову начепив окуляри. Прийшла дівчина, і ти відчув спокусу зґвалтувати її, так було діло?
Харрі підняв руки над головою:
Я нещодавно покликав заміж жінку, яку люблю понад усе на цьому світі. Я бажаю тільки одного: прожити з нею щасливе життя. І коли я про це думаю, з мене вискакує цей диявол, і і Він знову опустив руки.
Чому ти зупинився?
Бо я сиджу тут і придумую якогось диявола. Я знаю, як ти його назвеш. Відмова од відповідальності.
А хіба ні?
Дідько, та звичайно ж, так! Той самий хлопець, тільки в іншій одяганці. Я гадав, його звали "Джим Бім". Бо його звали "зарано померла мати" чи "велике навантаження на роботі". Чи "тестостерон", або "гени алкоголіка". І може, я й маю рацію, але якщо здерти оту одяганку з цього хлопця, то під нею виявиться Харрі Холе.