Нам слід проголосувати. Усі «за» нагляд?
Мойнахан запитав:
А це нижня межа списку пропонованих послуг?
Восьмий чоловік кивнув:
Телефон, Інтернет та особистий нагляд.
Яка верхня межа цього списку?
Усе, аж до того, що вони називають цілковитим рішенням проблеми.
Це ми можемо зробити й самі.
Як там поживає твій брат?
Я маю на увазі, наступного разу, коли ми будемо до цього готові.
Ти передумав? Тепер ти гадаєш, що буде наступний раз?
Тиша заповнила магазин. Восьмий чоловік запитав:
Хто голосує «за» нагляд?
Сім рук здійнялися вгору.
Я радий, що ви всі на це погодилися, сказав він. Тому що я вже зробив дзвінок. Нагляд розпочали годину тому. Вони відрядили хлопця на прізвище Хеккет. Один із найкращих, мене в цьому запевнили. Спеціаліст у багатьох різних сферах.
23
Компанія з прокату авто надавала послуги автобуса до пасажирських терміналів, що було хоч і зручно, проте дуже повільно. Додало ще півгодини до і без того довгого дня. Ричер та Ченґ дісталися квиткової каси вже пізнього вечора. За розкладом був іще один рейс до Лос-Анджелеса, проте всі квитки на нього були вже продані. Жодних вільних місць узагалі, та ще й величезна черга тих, хто претендував на резервні квитки. Дві технічні несправності вранці спричинили такий безлад на весь день.
Наступний рейс був лише о восьмій ранку. Жодного вибору. Тож вони купили квитки на нього. Ченґ мала невикористаний зворотний квиток, яким вона і скористалася, а Ричер купив собі місце сам. Клерк повідомив їх, що посадка розпочнеться за сорок хвилин до відльоту, десь о сьомій двадцять ранку, а до того часу вони могли перечекати в готелі, що був за пять хвилин їзди на автобусі від аеропорту.
Натомість вони вирішили пройтися. Ричер вирішив, що нести валізу Ченґ буде краще, аніж котити, бо подумав, що тротуари із литого бетону погано відібються на колесах. Готель мав вигляд довгої вервиці, увесь лаконічно-білий зовні та тепло-бежевий усередині, із зеленою неоновою вивіскою, на якій були його назва та призначення. У вестибюлі був невеличкий натовп. Близько девяти людей, але вони не стояли в черзі біля столу, а просто чекали поруч, деякі розмовляли по телефону, деякі стояли із розгубленим виглядом, а дехто з них робив і те й інше. «Дві технічні несправності вранці спричинили такий безлад на весь день». Ричер не часто літав, проте йому ці знаки видалися знайомими.
Портьє біля рецепції поманила їх ближче до себе. Це була молода жінка, зодягнена в приталену куртку та з шарфом на шиї. У її жестах відчувалася деяка настирливість. Вона сказала:
Сер, мадам, у мене лишився один вільний номер. Якщо він вам потрібен, раджу взяти його просто зараз.
Ченґ перепитала:
Лише один номер?
Так, мадам, тому що з авіалініями сьогодні були певні проблеми.
А поруч є ще один готель?
В аеропорту немає.
Ричер втрутився в розмову:
Ми беремо цей номер.
Ченґ поглянула на нього, а він відповів:
Ми якось розберемось.
Він заплатив і натомість отримав ключ-картку. Пятий поверх, пятсот перший номер, ліфти розташовані ліворуч, обслуговування номерів до одинадцятої, сніданок не входить у вартість, безкоштовний Wi-Fi. За ними вишикувалися дві пари, на яких попереду чекало розчарування.
Ричер та Ченґ дісталися пятого поверху та відшукали свій номер. Він був у мятних та бежевих кольорах і приємний на вигляд з будь-якої точки зору. Але Ченґ ніяк на це не відреагувала. Ричер сказав:
Він у вашому розпорядженні.
Вона запитала:
А ви що робитимете?
Я точно щось вигадаю.
Він заніс її валізу досередини, поклав поруч із ліжком, подав їй ключ-картку і сказав:
Нам слід десь повечеряти. До того як ці недолугі люди займуть усі столики.
Мені потрібно освіжитися. Зустрінемося в ресторані.
Гаразд.
А ви не хочете освіжитися? Можете скористатися ванною першим.
Ричер поглянув на себе в дзеркало. Нова стрижка, свіжопоголений, недавно з душу та в новому одязі. Він сказав:
Боюсь, краще виглядати я вже не буду.
Ресторан розташовувався на першому поверсі, відокремлений від рецепції вестибюлем із ліфтами. Це було затишне місце з гардинами, килимом та світлим деревом, із якого вибивалися лише вінілові поверхні, стійкі проти плям та подряпин. Приміщення було просторим, проте майже цілком заповненим. Ричер зачекав біля стійки адміністратора, після чого його провели до столика на двох біля вікна. Звідси майже нічого не було видно. Лише жовте світло та стоянка, заповнена снігоочисними машинами, які тут зберігали влітку.
Ченґ прийшла через вісім хвилин, зі свіжовимитим обличчям, зачесаним волоссям та в новій футболці. Вона сіла напроти Ричера, маючи кращий, посвіжілий вигляд, така звичайна дрібниця, як тепла вода, явно додала їй енергії. Але раптом вона перемінилася на обличчі, наче побачила інший бік проблеми, який для нього був невідомим.
Він сказав:
Не хвилюйтесь за це.
Вона запитала:
Де ви спатимете?
Я можу спати просто тут.
На стільці в кафе?
Я прослужив тринадцять років. Там звикаєш спати де прийдеться.
Вона на хвилину замовкла, а тоді запитала:
Як воно, служити у війську?
В цілому, досить непогано. У мене купа добрих спогадів з того часу та жодних серйозних нарікань. Окрім досить очевидних, звісно ж.
Що ви маєте на увазі?
Те саме, що й ви, я певен. Неймовірний потік абсурдних нісенітниць із боку старших офіцерів, яким нічим більше зайнятися.
Вона усміхнулася:
Було таке.
Саме через це ви звільнилися?
Усмішка зникла з її обличчя й вона сказала:
Ні, не зовсім.
Він запропонував:
Я розповім вам, якщо ви розповісте мені.
Я не певна, що мені зараз цього хочеться.
Що такого поганого може статися?
Вона знову на мить замовкла, тоді зробила вдих-видих і вимовила:
Ви перші.
Вони робили перевірку даних, а тому займалися переглядом та підбором людей. З моїми документами були певні проблеми, і саме тоді один конкретний тип додав до них іще дещо. Враховуючи ці дві обставини, не дивно, що моє досьє врешті-решт опинилося в смітнику.
Який конкретний тип?
Один непримітний полковник. Товстун, який займався паперовою роботою. Звязками з громадськістю в штаті Міссісіпі. Я саме був там через одну неприємну справу, а він розізлився через якусь сміховинну дурницю; мою реакцію на це навряд чи можна було назвати терплячою, я все виказав йому просто в обличчя, а він образився. І помстився, просто завдяки тому, що час був на його боці. Я вибирався і з гірших ситуацій, навіть коли не було жодних перевірок.
І ви не могли із цим нічого вдіяти?
Я міг би використати боргові розписки. Але шкоди було вже завдано. Це була гра на нуль. Якби я виграв, програв би полковник, а це не сподобалося б іншим полковникам. Ніхто з них не захотів би бачити мене поруч. Я закінчив би на далекій півночі Аляски, охороняючи радіолокаційну хижу. Посеред зими. Це була б гра в одні ворота. Плюс це допомогло мені дещо зрозуміти. Вони справді не хотіли мене там бачити. Я нарешті це усвідомив. Тож я не міг із цим нічого зробити. Я із честю прийняв звільнення та пішов геть.
Коли це було?
Дуже давно.
Але ви не занепали духом.
Це сильно сказано.
Ви певні?
У глибині душі я слабкий.
Вона нічого не відповіла. Підійшла офіціантка, і вони зробили замовлення. Коли та від них відійшла, Ричер сказав:
Ваша черга.
Що ви маєте на увазі? перепитала Ченґ.
Вашу історію.
Вона на хвилину замислилась.
У якомусь сенсі вона дуже схожа на вашу. Така ж невиграшна пропозиція. Але я сама її створила. Дозволила загнати себе в кут. Я нічого й не помітила.
Вона на хвилину замислилась.
У якомусь сенсі вона дуже схожа на вашу. Така ж невиграшна пропозиція. Але я сама її створила. Дозволила загнати себе в кут. Я нічого й не помітила.
Чого не помітили?
Хтось пробрався в мій будинок. Вони нічого не взяли, нічого не шукали, нічого не зламали і не залишили також нічого. І я тоді цьому не надала значення. Я працювала над справою відмивання грошей. Там було задіяно море готівки та заплутану вервицю підставних корпорацій, як завжди, але був один чоловік. Проте доказів було замало. Справа здавалася практично нерозвязною. Я схилялася до того, щоб узагалі її закинути. Немає сенсу в наполяганні на розгляді справи, якщо немає шансів на те, щоб її виграти. А тоді той тип прийшов до мене на зустріч. Я вже збиралася сказати йому, що його справу скоро закриють. Але він заговорив першим, і виявилося, що він усе продумав на два кроки вперед. Він сказав, що якщо я негайно не облишу цю справу, він скаже всім, що я ще на початку взяла в нього хабар для того, щоб замилити йому очі, але пізніше я передумала і завдала йому удар у спину. А він усе одно залишив гроші собі. Він сподівався, що моя репутація буде заплямована таким чином чи мене навіть відсторонять від роботи, а він вийде сухим із води.
Люди можуть казати будь-що. Які в нього були б докази?
Він зареєстрував рахунок на моє імя на Карибах і переслав туди гроші, які слугували хабаром. І вони насправді опинилися там. Величезна купа справжніх грошей. Це підтвердило б усі його слова.
Окрім того факту, що саме він відкрив рахунок, а не Ви. Повинні бути якісь дані.
Він сказав мені, що в мій будинок проникнула жінка. Вона нічого не взяла, нічого конкретного не шукала, нічого не зламала і нічого не залишила. Проте вона скористалася моїм домашнім телефоном. Вона відкрила рахунок на моє імя просто там, у моєму будинку, і свідченням цьому є мій рахунок за телефон. Через який я взагалі опинилася поміж двох вогнів. Як мені довести, що то не я здійснила той дзвінок? Я подумала, що запис дзвінка може бути в іноземному банку або ж в Управлінні національної безпеки, але за дзвінком на таку відстань може бути важко розрізнити два жіночі голоси, особливо якщо вона намагалася скопіювати мій голос, а я впевнена, що саме так і було, бо цей тип був дуже далекоглядним. Зрештою, він же знав мій номер соціального страхування та дівоче прізвище моєї матері. А це, як ви розумієте, і було моїм кодовим запитанням.
То що ви зробили?
Те, що він мені наказав. Я облишила все це. Одразу ж. Закрила його справу. Але я й так збиралася це зробити. Здається.
Де цей тип тепер?
Досі в бізнесі.
Що трапилося з хабаром?
Він зник. Я спробувала відстежити рух грошей, і він знав, що я це зроблю. Я знайшла ці гроші в підставній компанії на Голландських Антильських островах. Як виявилося, я придбала невелику частку у фінансовій організації як довготривалу інвестицію. А він там був основним акціонером. Нас привязали докупи навічно. Я у всьому зізналася. Я виклала все своєму начальнику. Я бачила, що він готовий мені повірити, проте ФБР не керується однією вірою. І відтоді я перестала бути для них корисною в ролі активного агента. Мої свідчення одразу здалися б підозрілими, навіть через стільки часу. Я стала би просто еротичною фантазією для будь-якого адвоката. Це виглядало б десь так: «Спецагенте, розкажіть нам про хабар, який ви нібито не брали, проте не маєте жодних доказів цього». Тож я б точно приєдналася до вас у тій радіолокаційній хижі на Алясці. Посеред зими. Це була абсолютно невиграшна ситуація. Тож я подала у відставку.