Незрозуміло. Вони ж адвокати. Для них геть усе є негативним наслідком.
Але це важливе розслідування.
Вони кажуть, що важливі розслідування неможливі без ордерів на обшук та повісток до суду. Або, щонайменше, повідомлення про зникнення людини.
Ричер запитав:
Для чого ви взагалі розмовляли із вашими адвокатами?
Вествуд відповів:
Тому що я зобовязаний це робити.
А ви розмовляли з вашим головним редактором?
Він не зацікавлений у цьому матеріалі. Ми перевірили досьє Ківера. Він десь загуляв. Він лише нікчемний старий детектив.
Ченґ нічого на це не сказала. Ричер промовив:
Я ні разу не бачив цього хлопця. Але мені зустрічалися сотні таких, як він, посередні за всіма аспектами люди, які відрізняються лише поганою витримкою. Однак вся його імпульсивність є лише наслідком найкращих намірів. І незважаючи на те, наскільки нікчемним він був, він усе одно був Джеймсом Бондом на фоні решти населення Материного Спочинку. Та вони все одно його дістали.
Ви цього не знаєте напевно.
Але припустімо, що їм таки це вдалося. Припустімо, що там сталося щось дивне, ураховуючи ці двісті смертей. Це ж варте уваги, правда? Це саме та історія, яку «Лос-Анджелес Таймс» проковтне разом із ложкою. Ви можете тиражувати її тижнями. Ви можете отримати за неї Пулітцерівську премію. Чи навіть потрапити на телебачення. Ви можете отримати замовлення на зйомки фільму.
Звяжіться зі мною, коли знатимете щось конкретне.
Як думаєте, які в нас на це шанси?
Один до ста.
Не один до двохсот?
Ваші версії не мають доказів.
Ось вам іще одна версія. Ми виходимо звідси, залишаючи можливість один-до-ста, що в нас на руках вагома інформація, проте якщо ми підемо, вона перестане бути ексклюзивом для «Таймс», а це означає, що коли таки випаде цей один-зі-ста шанс й історія стане сенсацією, відбудеться божевільний скандал і всі видання почнуть боротьбу за виграшну позицію. Тож якщо ви кмітливий науковий редактор, навіть якщо шанси лише один до ста, ви повинні побачити ту маленьку вигоду від використання того, що нам відомо зараз, для отримання дечого більшого в майбутньому. Тож я думаю, що як тільки ми сядемо в ліфт, ви перевірите, чи є у вашій базі даних дзвінки від типа на прізвище Малоні. Просто для самозаспокоєння.
Вествуд нічого не відповів. Ричер сказав:
То що від цього зміниться, якщо ми залишимося при цьому в приміщенні?
Відповіді не було довго. Тоді Вествуд повернувся обличчям до моніторів, зробив декілька кліків мишкою та надрукував декілька літер у двох графах. Логін та пароль, здогадався Ричер. Він сподівався, що то був пошук у базі даних. Ченґ нахилилася вперед. На моніторі висвітилася пошукова сторінка. Якесь запатентоване програмне забезпечення, безсумнівно, придатне для того, щоб бути під рукою для роботи, проте неприємне на вигляд. Вествуд клацав по багатьох опціях. Мабуть, відбирав власні записи. Щоб уникнути непідходящих результатів. Можливо, у Лос-Анджелесі була сотня Малоні, якими цікавилися ЗМІ. А може, цілих дві сотні. Спортсмени, бізнесмени, актори, музиканти, міські чиновники.
Вествуд нічого не відповів. Ричер сказав:
То що від цього зміниться, якщо ми залишимося при цьому в приміщенні?
Відповіді не було довго. Тоді Вествуд повернувся обличчям до моніторів, зробив декілька кліків мишкою та надрукував декілька літер у двох графах. Логін та пароль, здогадався Ричер. Він сподівався, що то був пошук у базі даних. Ченґ нахилилася вперед. На моніторі висвітилася пошукова сторінка. Якесь запатентоване програмне забезпечення, безсумнівно, придатне для того, щоб бути під рукою для роботи, проте неприємне на вигляд. Вествуд клацав по багатьох опціях. Мабуть, відбирав власні записи. Щоб уникнути непідходящих результатів. Можливо, у Лос-Анджелесі була сотня Малоні, якими цікавилися ЗМІ. А може, цілих дві сотні. Спортсмени, бізнесмени, актори, музиканти, міські чиновники.
Вествуд сказав:
Усі версії потрібно перевірити. Це головний аспект наукового методу.
Він надрукував слово Малоні. Тоді зробив ще один клік мишкою. Висвітилося три збіги.
У базі даних був запис про дзвінок від Малоні, датований трьома різними числами. Останній із них було зроблено менше ніж місяць тому, другий за три тижні до того, а найдавніший за два тижні до другого. З проміжком у пять тижнів, загалом чотири тижні тому. Номер вхідного дзвінка був одним і тим самим усі три рази. Він починався із коду 501, який ніхто з них не ідентифікував.
Вествуд не зробив жодних записів ані про тему, ані про зміст усіх трьох розмов. Проте він заніс імя, номер, дату та час розмови простісінько до папки під літерою «С».
А це означає?.. перепитав Ричер.
Секретно, відповів Вествуд.
Що саме сюди належить?
Це дуже велика група.
Наведіть мені приклад.
Пожежні сигналізації повинні бути в кожному будинку, бо на них розташовані камери та мікрофони, які бездротовим способом приєднані до урядових кабінетів. А також до отруйних газових камер, якщо уряду не сподобаються ваші слова або дії.
Ківер не витрачав би на таке часу.
А я б не проігнорував дещо більш серйозне.
Можливо, йому не все детально пояснили.
Думаю, інакше й бути не могло.
Ви впевнені, що зовсім не памятаєте того Малоні?
Замість відповіді Вествуд пройшовся по нефільтрованому списку своїх вхідних дзвінків. Монітори були досить великого розміру, і їх було два, проте місця на них все одно вистачило лише на частину календарного року.
Ричер запитав:
Ми теж тут є?
Вествуд кивнув:
Від сьогоднішнього ранку.
До якої папки ви нас зарахували?
Я ще не вирішив.
Ченґ витягла телефон та набрала номер Малоні. Код 501 та ще сім цифр. Вона увімкнула гучний звязок. Було чутно шипіння в мертвій тиші, поки мобільна мережа її зєднувала. А тоді пішли гудки.
Знову і знову чулись гудки. Жодної відповіді, і жодного автовідповідача. Ченґ поклала слухавку, прочекавши цілу хвилину, і в офісі запанувала тиша.
Ричер сказав:
Нам потрібно дізнатись, якому регіону належить код 501.
Вествуд одним кліком вийшов із бази даних та відкрив браузер. Тоді він кинув поглядом на двері й сказав:
Тож виходить, ми й справді це робимо.
Ніхто про це не дізнається, відповів Ричер. Поки в прокат не вийде фільм.
Компютер повідомив їм, що 501 був одним із трьох районних кодів, які належали мобільним телефонам у Арканзасі. Ченґ запитала:
Цей номер із Арканзасу ви заблокували близько девяти тижнів тому? Можливо, хтось просто перемкнувся зі свого стаціонарного телефону на мобільний, і все?
Вествуд знову повернувся до бази даних та нефільтрованого списку дзвінків, перегорнув його на девять тижнів назад та запитав:
Який період потрібно враховувати? Скільки часу йому б знадобилося для того, щоб здогадатися змінити своє прізвище та номер?
Небагато, відповів Ричер. Це вам не нейрохірургія. Але думаю, похибка таки є. Найімовірніше, через його ображені почуття. Ви ним знехтували. Міг минути й тиждень, поки він проковтнув би свою гордість та подзвонив вам іще раз.
Вествуд погортав іще далі. Десять тижнів тому. Він відкрив список регіональних кодів на іншому моніторі, і тепер гортав туди-сюди, порівнюючи їх, рядок за рядком, і коли нарешті закінчив, то сказав:
Я заблокував чотирьох типів того тижня. Проте жоден із них не був із Арканзасу.
Ричер сказав:
Спробуйте ще на тиждень раніше. Можливо, він виявився більш вразливим, ніж ми очікували.
Вествуд погортав іще далі. Десять тижнів тому. Він відкрив список регіональних кодів на іншому моніторі, і тепер гортав туди-сюди, порівнюючи їх, рядок за рядком, і коли нарешті закінчив, то сказав:
Я заблокував чотирьох типів того тижня. Проте жоден із них не був із Арканзасу.
Ричер сказав:
Спробуйте ще на тиждень раніше. Можливо, він виявився більш вразливим, ніж ми очікували.
Вествуд знову почав гортати список, назад іще на сім днів, а тоді повернувся на сім днів уперед, звіряючись знову зі списком регіональних кодів, а тоді повідомив:
Того тижня я заблокував ще двох типів, що в сумі за чотирнадцять днів дає шість, проте все одно серед них немає жодного з Арканзасу.
Ричер відповів:
Усе одно ми підбираємось ближче. Дзвінки від Малоні почались девять тижнів тому, від хлопця, якого недавно заблокували, через короткий період часу, і під цю категорію в нас підпадають шестеро кандидатів. За логікою, потрібний нам тип є одним із них. І вже через тридцять секунд ми можемо розмовляти з ним по телефону. По іншій лінії. А все тому, що у вас є всі справжні телефонні номери.
26
Вествуд скопіював та вставив усі шість імен та номерів на порожній монітор. Імена являли собою стандартну американську мішанину. Вони могли би бути першою шісткою з будь-якої команди Вищої ліги, або шістьма парубками в черзі в ломбарді, чи в кімнаті екстреної допомоги в лікарні, чи в залі очікування для першого класу в аеропорту. Ричер припустив, що половина із цих номерів були мобільними, бо він не розпізнав їхні регіональні коди, але там був код 773, який належав Чикаґо, тоді 505 якогось містечка в Нью-Мексико, а ще 901, який, здається, належав номерам у Мемфісі, Теннессі.
Вествуд поклав телефон на підставку на столі й набрав перший номер просто з компютера. У підставку було вбудовано спікери, і Ричер почув «біп-біп-біп» електронних гудків, а тоді лише шипіння, а тоді чийсь попередньо записаний голос, який говорив чимось середнім між буркотливим та співчутливим тоном. Номер був поза зоною досяжності. Вествуд поклав слухавку та звірився з регіональним кодом на моніторі. Він сказав:
Це був телефонний номер із північної Луїзіани, можливо, зі Шривпорта чи десь поблизу. Дію його договору було, мабуть, припинено чи скасовано, як воно зазвичай відбувається, і рано чи пізно його передадуть комусь іншому.
Він набрав другий номер. Те саме. Спочатку гудки, тоді нічого, а тоді голос телефонної компанії, записаний вибачливим тоном і водночас скептичний від того, що хтось здогадався зробити дещо таке жалюгідно дурне, як подзвонити на мобільний номер, який зараз знаходиться поза зоною.
Мобільний номер із Міссісіпі, сказав Вествуд, десь на півночі. Мабуть, у Оксфорді. Там ціла купа студентів. Мабуть, батьки перестали його фінансувати.
Або це був одноразовий телефон, сказав Ричер. Оплачений одразу після здійснення дзвінка на виході з крамниці, а потім на ньому закінчилися гроші. Або його викинули на смітник. Можливо, вони всі такі ж самі.