Може, декілька годин.
Їм залишалося лише одне: чимось зайнятися тим часом.
Десять хвилин по тому за двадцять миль на південь від Материного Спочинку чоловік у випрасуваних джинсах та з висушеним феном волоссям зробив четвертий дзвінок зі свого стаціонарного телефону. Його співрозмовник сказав:
Хеккет каже, що Ченґ щойно зробила дзвінок. Він каже, що вони зараз у мотелі у Вест-Голівуді.
Кому вона телефонувала?
Телефонній компанії. Їй потрібна була інформація за трьома номерами. Вона заплатила за це двісті доларів.
Яку інформацію їй дали?
Поки що ніякої. Її інформатор сказав, що звяжеться з нею протягом дня.
Через скільки часу?
Може, декілька годин.
Ви можете дістати її швидше?
Не витрачайте свої гроші. Хеккет прослуховує телефон. Ви дізнаєтеся все одразу після неї.
Як далеко він звідси?
Він прямує до Вест-Голівуда. Я певен, що він дістанеться туди ще до того, як цей хлопець їй передзвонить.
Ліжко в мотелі виявилося і справді рівним, широким та твердим. Ричер лежав на спині, укритий потом, кондиціонер не давав достатньо холоду, а вентилятор на стелі був зламаний. Ченґ лягла біля нього, важко дихаючи. Ричер дотримувався теорії, що другий раз завжди був найкращим з-поміж усіх. Більше не було жодних маленьких заминок, жодних незграбних перших рухів, проте досі багато новизни та задоволення. Але тепер його теорія розбилася на друзки. Від неї нічого не залишилося. «Усі теорії потрібно перевіряти, сказав собі Вествуд. Це ж основний аспект наукового методу». І вони таки її перевірили. Другий раз, який у них був годину тому, був просто неймовірним. Але третій раз виявився кращим. Значно кращим. Ричер лежав там, виснажений, спустошений, його кості стали наче резиновими, вони були зараз настільки розслабленими, що змусили дивитися на попередній намір просто спати, як на шалену ідею.
Зрештою Ченґ перекотилася та обіперлася на лікоть і почала пестити своїми пальцями його груди, шию, обличчя, а тоді знову перемістилася нижче, наче вивчаючи його, наче запамятовуючи всі вигини та обриси його тіла. У свою чергу, Ричер із задоволеним виглядом лежав спокійно, його рука торкалася її стегна, він був нерухомим, проте живим, як ніколи, у захваті від розгаряченої шкіри, вологої, проте шовковистої на дотик, мязи під нею були ненапруженими, під його долонею слабко чувся пульс.
Зрештою Ченґ перекотилася та обіперлася на лікоть і почала пестити своїми пальцями його груди, шию, обличчя, а тоді знову перемістилася нижче, наче вивчаючи його, наче запамятовуючи всі вигини та обриси його тіла. У свою чергу, Ричер із задоволеним виглядом лежав спокійно, його рука торкалася її стегна, він був нерухомим, проте живим, як ніколи, у захваті від розгаряченої шкіри, вологої, проте шовковистої на дотик, мязи під нею були ненапруженими, під його долонею слабко чувся пульс.
Вона сказала:
Ричер?
Він відповів:
Так?
Нічого. Я лише перевіряю.
Її волосся лежало в нього на плечі, густе та важке. Її груди притиснулися до його руки. Він відчував, як бється її серце.
Вона запитала:
Ти був раніше одруженим?
Ні, відповів він. А ти?
Раз. Проте це тривало недовго.
Як і в багатьох інших.
Вона запитала:
Скільки тривали твої найдовші стосунки?
Шість місяців, відповів він. Чи десь близько того. Переведення по службі все ускладнили. Мене так часто відправляли з одного місця на інше. Це була лотерея. Подвійна лотерея, якщо вона також була на службі. Ми наче були кораблями, які відходять з порту вночі.
У неї задзвонив телефон. Вона відштовхнула його від себе, випросталася та попрямувала голяка до столу. Вона подивилася на вхідний номер та відповіла на дзвінок. Жодних сентиментів. Тільки справи. Очевидно, це телефонна компанія. Вона знайшла ручку та пішла назад, до тумби біля ліжка, на якій лежав стос запропонованого мотелем паперу, потертого та пожовтілого від давності. Понесла його назад, до столу, зігнулася і почала щось записувати, спочатку на першій сторінці, тоді на другій, а потім і на третій. Якоїсь миті вона повернулася до нього, нахилилася вперед та підморгнула.
Він оперся на лікті.
Вона сказала: «Дякую», та відєдналася.
Він запитав:
Ну що?
Вона відповіла:
Зачекай.
Вона привела до тями свій компютер, зробила декілька кліків, щось надрукувала, і її обличчя освітилося холодним сірим світлом від монітора. Вона торкнулася пальцями тачпада і почала рухати ними в різні боки, і гортати, і збільшувати масштаб.
Тоді вона всміхнулася. Він запитав:
Що там?
Вона сказала:
Усі три телефони були одноразовими. Усі було придбано в крамницях та здійснено на них передплату. Телефон із Луїзіани був найновішим. Із магазину в Шривпорті. Його потрібно було зареєструвати перед використанням. Така тепер система. Купуєш його, робиш перший дзвінок на номер 800, тобі приписують регіональний код тієї місцевості, звідки ти телефонуєш, плюс вільний номер. Саме так і відбулося. Тоді ним скористалися одинадцять разів, після чого на ньому закінчилися хвилини, а оскільки його вчасно не поповнили, телефон вийшов з ладу. Номер було заблоковано. Його видадуть комусь іншому через шість місяців.
Кому з нього дзвонили?
Вествуду, у «Лос-Анджелес Таймс», усі одинадцять разів.
Звідки.
Зі Шривпорта. Сигнал надходив з однієї й тієї ж вежі.
Ричер нічого не відповів. Ченґ сказала:
І з номером із Міссісіпі приблизно така ж історія, ось тільки він трохи давніший. Його купили в крамниці в Оксфорді і зареєстрували під місцевим кодом у Міссісіпі, поповнювали ще чотири рази, проте врешті-решт його позбулися. Користувалися ним увесь час із Оксфорда, сигнал ішов з обох веж. Десятки дзвінків Вествуду, з коледжу та з гуртожитку, мабуть, якщо він мав рацію, і цей тип навчався в коледжі.
Чудово, сказав Ричер. Проте не варто радіти завчасно. То розкажи мені про номер із Арканзасу. Думаю, саме там усе відбувалося.
Ченґ знову всміхнулася, досі гола, досі щаслива, спокійна, задоволена та радісна. Вона сказала:
З арканзаським номером усе інакше. Це одноразовий телефон із крамниці, як і решта, проте він і досі працює попри те, що він був куплений значно, значно раніше. Він був частиною великого замовлення із «Волмарту»[10], зробленого багато років тому. Тоді вони продавалися із наперед визначеними та налаштованими номерами. Звідси і код Арканзасу, бо головний офіс «Волмарту» знаходиться саме там. Але там його не продавали. Власне, його взагалі ніде не продавали, принаймні не у «Волмарті» точно. Його замінили на новішу модель, і на початку цього року останні екземпляри із цієї нерозпроданої партії було виставлено на аукціон у магазинах «Все по долару» за десять центів. Десь близько сотні штук, на думку мого інформатора.
Хто їх купив?
Якийсь посередник із Нью-Джерсі. Типу маклера. Спеціаліст із таких речей.
І він комусь їх перепродав?
Цим і займаються посередники.
Коли?
Дванадцять тижнів тому.
Кому він їх продав?
Посмішка Ченґ стала ще ширшою. Вона сказала:
Він продав їх одній сімейній крамниці в Чикаґо.
Він запитав:
Де саме в Чикаґо?
Вона повернула свій ноутбук так, щоб йому було видно монітор. Він витягнув шию. Світло-сірі прямі лінії. «Карти Ґуґл», припустив він, або «Супутник Ґуґл», чи як там називається той «Ґуґл», який показує фото вулиць міста, зроблені із супутника. Ченґ сказала:
Це трохи північніше від центру міста. Буквально двері у двері із філіалом міської бібліотеки в Лінкольн-Парку.
Досі оголена, досі схвильована й досі усміхнена Ченґ спробувала ще раз додзвонитися на той номер, уже застарілий код 501 плюс іще сім цифр, проте, як і раніше, гудки все йшли і йшли, ніхто не відповідав і не увімкнулася голосова пошта. Вона зачекала ще цілу хвилину, не втрачаючи надії, а потім таки поклала слухавку. Тоді вона увімкнула в телефоні гучний звязок, подзвонила Вествудові й застала його в офісі «Лос-Анджелес Таймс». Вона сказала йому:
Номер під кодом 501 це одноразовий телефон із крамниці, яка розташована по сусідству із бібліотекою в Лінкольн-Парку, Чикаґо. Отже, Малоні це Мак-Кенн. Ми припускаємо, що він працює на волонтерських засадах у бібліотеці, що надає йому доступ до номера із кодом 773, яким він користувався раніше. Коли ви його заблокували, він пішов у сусідній магазин, купив мобільний телефон і спробував ще раз. Ми повинні дізнатися його історію. Ми повинні дізнатися, коли він почав дзвонити.
Вествуд сказав:
Я перевірю.
Вони почули стукотіння клавіш, і клацання, і гортання, і дихання. Ричер уявив собі два монітори і телефон на підставці. Тоді знову на звязок повернувся Вествуд і сказав:
Уперше Мак-Кенн зателефонував трохи більше чотирьох місяців тому. Було ще пятнадцять дзвінків від нього доти, як я його заблокував. Тоді він перетворився на Малоні й телефонував іще тричі. Але це ви вже знаєте.
У вас є записи з попередніх дзвінків?
Жодного. Мені шкода.
Не хвилюйтеся. Ми все зясуємо.
Залишайтеся на звязку.
Обовязково.
Вона поклала слухавку. Ричер сказав:
Нам потрібно знайти основний номер бібліотеки. Вони повинні мати детальну інформацію про своїх волонтерів. Ми можемо зясувати навіть домашню адресу.
Вона відповіла:
Спочатку нам потрібно прийняти душ. І одягнутися. Я почуваюся дивно, роблячи це без одягу.
Ричер нічого не відповів.
Чоловік із випрасуваними джинсами та висушеним феном волоссям зробив пятий дзвінок зі свого стаціонарного телефону. Його співрозмовник доповів:
Їй щойно передзвонили з телефонної компанії. Тоді вона зателефонувала до «Лос-Анджелес Таймс», одразу ж. Вона вся в емоціях через типа на прізвище Мак-Кенн із Чикаґо.
Запанувала довга, довга пауза.
Тоді чоловік у джинсах та з волоссям запитав:
Вона з ним розмовляла?
З Мак-Кенном? перепитав його співрозмовник. Ні.
Але в неї є його номер.
Власне, у неї два номери. Хоча один із них, здається, належить громадській бібліотеці. Вочевидь, Мак-Кенн там за волонтера.
Вона вже дізналася, де він працює?
Волонтерство це не зовсім робота.
Чому вона з ним досі не поговорила?
Вона намагалася. Дзвонила йому на мобільний, проте він не відповідає.
Чому?
Звідки я знаю?
Я запитую вас як профі. Мені потрібен аналіз ситуації. Я вам плачу за це гроші. З яких причин можна не відповідати на телефонний дзвінок?
Раптова смерть власника телефону, втрата мобільного під сидінням міського автобуса чи щось типу того, неідентифікування номера вхідного дзвінка, якщо людина страждає від мізантропічних настроїв, перебування в місці чи середовищі, де спілкування по телефону вважатиметься суспільно неприйнятним. Є сотні різних причин.