Ні, він зупинився на початому, бо побачив, що до нас ідуть копи.
Але ж вони з ним заодно.
А уяви собі, що ні. Уяви собі, що він шахрай, чиїм завданням було затягнути нас у фургон. Але стоп, не відбулося нічого такого важливого. Він професіонал, який хоче знову працювати. Він не був певен, що я робитиму далі. Можливо, я б спробував застосувати зброю. Він не міг так ризикувати, привертаючи до нас зайву увагу. Тож він відступив, тому що поруч терлися копи, розвідуючи обстановку, шукаючи підозрілих типів. Іншими словами, цей тип прикрив свій зад і накивав пятами.
Або ж він просто хороший офіцер, який, зробивши глибокий вдих та порахувавши до десяти, позбавив тебе години, проведеної у вязниці, а себе години паперової роботи, і тому він пішов геть.
Літак виїхав на злітно-посадкову смугу, рухаючись поміж шумних бурих потоків сухого повітря, і повільно почав набирати швидкість, виважено, наче певен у тому, що вся загадковість польотів уже була давним-давно розвязаною. Тоді він спокійно здійнявся у повітря, і замерехтів у сонячному світлі, і ковзнув крилами крізь туман, і почав звиватися вгору, залишаючи по собі кіптявий слід, прокладаючи темний, проте тонкий шлях із півночі на схід.
Літак виїхав на злітно-посадкову смугу, рухаючись поміж шумних бурих потоків сухого повітря, і повільно почав набирати швидкість, виважено, наче певен у тому, що вся загадковість польотів уже була давним-давно розвязаною. Тоді він спокійно здійнявся у повітря, і замерехтів у сонячному світлі, і ковзнув крилами крізь туман, і почав звиватися вгору, залишаючи по собі кіптявий слід, прокладаючи темний, проте тонкий шлях із півночі на схід.
Десять хвилин по тому за двадцять миль на південь від Материного Спочинку чоловік у випрасуваних джинсах та з висушеним феном волоссям зробив дзвінок зі свого стаціонарного телефону. Його співрозмовник сказав:
Ми спробуємо все виправити.
Виправити що?
Нам дуже не пощастило.
Що ви маєте на увазі?
Виникла проблема.
Вони сіли в літак?
Цієї миті його співрозмовник знову став балакучим. Не тому, що мав гарний настрій. Тому, що був одержимий гірким та неймовірним почуттям обовязку. Він сказав:
Хеккет усе чудово організував. Вона забронювала квитки по телефону, тож він мав усю інформацію, до деталей. Час він розрахував відмінно. До секунди. Він бачив, як вони їхали з мотелю на таксі. На той час він сидів у легковику, із субпідрядником за кермом, і якийсь час вони їхали слідом за ними, а на 405-ому маршруті порівнялися з ними, і це була величезна спокуса, якщо врахувати, що в неї навіть було відчинене вікно, і автомобілі на швидкісній смузі рухалися достатньо швидко для втечі, і чорний легковик на дорозі до Міжнародного аеропорту Лос-Анджелеса є абсолютно непомітним, бо таких мільйони, тож рушниця була вже напоготові, саме в ту мить він цілився впритул, але раптом позаду в них врізалася феррарі. Наче добряче дали їм копняка, як сказав Хеккет. Вони більше їх не бачили. На трасі заднім ходом не поїдеш.
То вони зараз у літаку?
Цей рейс не був одним із перших. Вони обрали його тому, що в неї була золота картка. Хеккет їх випереджає на тридцять чотири хвилини. Я кажу вам, ми все виправимо.
У Чикаґо?
Жодних додаткових витрат. Це була не наша феррарі, проте це наша репутація.
Не дайте їм поговорити із Мак-Кенном.
Зрозуміло. Тут наші думки збігаються.
Політ був тривалим. Не від берега до берега, а практично трансконтинентальним. Велика ділянка, якщо не вся країна. Ченґ трохи відкинула своє крісло назад, і тепер її ноги були витягнуті прямо, її черевики на шнурівці тим самим опинилися під сидінням попереду неї. Він знав, що вона про щось думала, бо вже раніше бачив, як вона це робить за кермом маленького зеленого форда на довгій порожній дорозі до Оклахома-Ситі. Іноді з півусмішкою, іноді з півгримасою, цієї миті в її голові пригадувались хороші та погані моменти, моменти слабкості та моці, усі хороші кінцівки та всі погані. Тепер, коли їй не треба було слідкувати за дорогою, її очі також брали участь у процесі вони то звужувались, то мружились, то розширювались, фокусувались то на чомусь удалині, то зблизька.
Ричер намагався не думати взагалі. Він проганяв невловимий спогад на примарній межі між свідомим та підсвідомим. Він дивився поза нього, не думаючи про нього, залишаючи його у спокої. Він сказав:
Бібліотеку буде вже зачинено, коли ми туди дістанемось.
Вона відповіла:
Ми навідаємось туди із самого ранку. Заночуємо в готелі.
Ми повинні вибрати хороший. Нам слід вибрати найкращий готель у місті, а потім вислати рахунок газеті. Великий люкс. Із обслуговуванням номерів. Вони з радістю за нього заплатять. Бо має щось статися. Я це відчуваю.
Що саме?
Я не знаю. Є дещо важливе, про що я забув, проте я знаю, що це щось важливе.
Як, якщо ти не памятаєш, що саме?
Просто передчуття.
Бо ж найкращий готель у місті одразу піде на мій кредитний рахунок. Я ризикую грошима.
Вони з радістю за нього заплатять, повторив Ричер.
«Чотири сезони» чи «Пенінсула»?
Будь-який.
Я зателефоную з аеропорту ОХара і дізнаюсь, який із них дешевший.
Ричер нічого не відповів на це. Ченґ запитала:
Наскільки важливим, на твою думку, є те, чого ти не памятаєш, проте знаєш, що це важливо?
Я думаю, воно нам трохи натякне. На те, що на нас чекає.
Що саме?
Я не знаю. Я наче намагаюсь скласти два шматки однієї головоломки докупи. Два з них ідентичні. Проте я не знаю, що саме вони являють. Слова, факти чи місця.
Не місця точно. Лос-Анджелес не має нічого спільного з Материним Спочинком. Немає жодної схожості.
Не місця точно. Лос-Анджелес не має нічого спільного з Материним Спочинком. Немає жодної схожості.
Гаразд.
Те саме стосується Чикаґо. Хіба що є шанс, що деякі фермери туди їздять, щоб робити те, що фермери зазвичай роблять у Чикаґо. Це воно?
Ні.
Тобі слід поквапитись. Ми скоро прибудемо на місце.
Ричер розгублено кивнув. «Ми скоро прибудемо на місце». Він уявив собі процес висадки пасажирів із літака. Він любив усе обдумувати та аналізувати. Навіть такі прості речі, як висадка з літака. Це було типово для такої розсудливої людини, як він. Вони будуть маневрувати по смузі, потім припаркуються, вимкнеться сигнал, який вимагав пристебнути пасок, і люди почнуть вставати і витягувати свої речі з відсіків над головою і з-під сидінь, і вони згуртуються разом у проході, і врешті-решт пройдуть один за одним до виходу, і зійдуть трапом. А тоді почнуться справжні перегони: вниз довгими широкими коридорами, повз сяючі магазинчики та кафе з пластиковими столиками та самотніми покупцями.
І саме тоді він усе зрозумів і сказав:
Жодних слів, чи фактів, чи місць.
Вона запитала:
А що тоді?
Обличчя, відповів він. Памятаєш той легковик на 405-ому маршруті?
Там були мільйони легковиків.
Один із них порівнявся з нами та якусь мить рухався поруч, поки в нього ззаду не врізалося червоне купе.
А, той легковик.
Його вікно опустилося. Я розгледів типа, що сидів усередині.
Детально розгледів?
Частково, і бачив я його лише мить.
Але?
Ми бачили його раніше.
Де?
У їдальні в Інґлвуді. У тому брудному місці. Того ранку. Коли ми вперше зустрічалися із Вествудом. Той тип був там. Лікті на столі, у руках газета.
Тепер Ченґ нічого не відповіла.
Той самий тип, сказав Ричер.
Мене вчили думати, як адвокат захисту.
І що б ти там не казала, передня частина мого мозку стовідсотково із тобою згодна. Це був миттєвий погляд між двома машинами, які рухалися зі швидкістю сорок миль за годину, і свідчення очевидців щонайменше ненадійні.
Але?
Але задня частина мого мозку знає, що це той самий тип.
Звідки?
Звуки радіо просто зашкалюють.
Ти чуєш радіо?
Я уважно до всього дослухаюся. Ми були дикими тваринами протягом семи мільйонів років. Ми засвоїли безліч уроків. Нам слід бути обережними, щоб не розгубити ці знання.
Що говорять по радіо?
Частина його налаштована на боротьбу. Воно знає, що нічого доброго з цього не вийде.
А інша частина?
Воно працює в усіх можливих напрямках, намагаючись передбачити результати. Які практично складають або все, або нічого. Або я кардинально помиляюся, або цей тип стежив за нами від самого початку. А це означає, що він відстежує нас через твій мобільний. А це означає, що йому відомо практично все на даний момент. А це означає, що краще нам зателефонувати в «Чотири сезони» або «Пенінсулу» із телефону-автомата. Так ми його випередимо. І нам потрібно його випередити, бо цей тип загострює ситуацію. Він рухається за нами. На сніданку в їдальні мотелю він спостерігав за нами. Можливо, трохи підслуховував, читав по губах. А тепер він намагається нас убити.
Відчинивши вікно?
Він подивився на мене. На якусь мить мені здалося, що він збирається щось мені сказати. Він наче фокусувався на мені. Ніби готувався до чогось. Проте не для того, щоб мені щось сказати. Він зосереджувався на своїй мішені, ось що він робив. Логіка підказує мені, що в нього із собою був обріз. Для нападу із сусіднього автомобіля, як із ракети системи «повітря-повітря». Два патрони, щоб уже напевне, а тоді всі б почали панікувати та врізатися одне в одного, а він змістився би на швидкісну смугу, після чого став би однією машиною серед мільйона таких самих, як ти і казала.
Це дуже екстремальний сценарій.
Це все або нічого. Що б іще він міг робити, коли підїхав так близько до нас? Йому наказали нас прибрати. А з цього можна зробити висновок, що він універсальний боєць. А тому дорогий. Це дає нам невеликий натяк на те, що зараз відбувається в Материному Спочинку. Вони щось постачають туди. В обмін на гроші. Достатню кількість грошей для того, щоб найняти універсального приватного агента, який знешкодить потенційну загрозу.
Хіба що, як ти й казав раніше, це був лише миттєвий обмін поглядами при швидкості у сорок миль за годину: два авто у русі і свідчення очевидців не можна назвати надійними.
Сподівайся на краще, але готуйся до гіршого.
Це не дає нам ніяких повноважень.
Повноваження залежать від того, що саме ти можеш довести. А не від того, що тобі відомо.
А тобі щось відомо?
Це лише передчуття. Саме тому я досі тут, через сім мільйонів років. Дарвінізм у дії.
Вона запитала:
Що ми такого робили між сніданком та цим моментом, що примусило їх загострити ситуацію?
Отож, відповів він. Ми зосередилися на Мак-Кеннові.