Ричер сказав:
А ви знаєте, що літери «КТ» означають «компютерна томографія»?
Хлопець із файлом відповів:
Знаю.
Я знаю, який зараз день тижня і хто теперішній президент. Я знаю, чим сьогодні снідав. Обидва рази. Я лише доводжу, що зі мною все гаразд.
У вас травма голови.
Цього не може бути.
У вас є голова, і вона може бути травмованою. У вас струс мозку, латиною це називається «contusio cerebri», власне, їх навіть два, у точці отримання удару і у протилежному боці. Досить очевидно, що спричинені тупим ударом у правий бік голови.
Ричер запитав:
Це хороші новини чи погані?
Хлопець відповів:
Якби такий самий за силою удар ви отримали в плече, на вас чекав би нічогенький синець. Саме це ви й отримали, тільки не назовні. Недостатньо мязової тканини. У вас він усередині. Він на вашому мозку. І у нього є двійник з іншого боку, бо ваш мозок стрибав з боку на бік, як золота рибка у пробірці. Саме це ми називаємо двостороннім ударом.
А які симптоми?
Вони відрізняються, залежно від характеру самого ушкодження та фізичних особливостей потерпілого, але певною мірою до них усе одно належать головний біль, утрата сприйняття навколишнього, сонливість, запаморочення, втрата свідомості, нудота, блювота, спазми, порушення координації, пересування, памяті, зору, мовлення, слуху, контролю над емоціями та мислення.
Це багато симптомів.
Це мозок.
А як щодо мого мозку конкретніше? Які симптоми будуть у мене?
Я не можу цього сказати.
Але у вас є мої дані. Власне, знімок мозку.
Його неможливо інтерпретувати з абсолютною точністю.
Тоді розмову закінчено, просто з цього моменту. Ви лише робите припущення. Я вже отримував удари в голову раніше. Цей нічим не відрізняється. Нічого страшного.
Це травма голови.
Якою буде наступна частина вашої промови?
Я думаю, що цей знімок підтверджує необхідність госпіталізації вас на сьогоднішню ніч для подальшого обстеження.
Цього не буде.
Це повинно бути.
Якби я отримав удар по плечу, ви б мені просто сказали, що я одужаю за декілька днів. Що синець скоро зійде. Ви б відправили мене додому. Ви можете вчинити так само і з моєю головою. Це сталося вчора, тож завтра і мине тих самих декілька днів. Зі мною все буде гаразд. Якщо це справді те, що ви говорите. Ви могли б переплутати ті дані з результатами когось іншого.
Мозок це зовсім не те саме, що рука.
Згоден. Рука не захищена товстим шаром кістки.
Хлопець відповів:
Ви доросла людина. Це не психіатричний заклад. Я не можу вас тут тримати проти вашої волі. Просто підпишіться за стійкою реєстрації.
Він повернувся і пішов геть, готуючись прийняти наступного в черзі. Можливо, це також буде програміст, а може, й ні. Двері за ним зачинилися.
Ричер сказав:
Це лише синець. І мені вже легше.
Ченґ відповіла:
Спасибі, що погодився на цю перевірку. Тепер нам слід знайти готель.
Ми повинні були поїхати туди одразу.
Ричере, ти впав.
Усю дорогу до стоянки таксі Ричер ішов дуже обережно.
48
Люди казали, що на карті Сан-Франциско схоже на великий палець, який стирчить із півдня на північ, захищаючи Затоку від Тихого океану, проте Ричерові здавалося, що зображення міста на карті вигнуте так, що більше нагадує піднятий угору середній палець. Хоча він і гадки не мав, чому б це місто розлютилося на океан. Хіба що через туман, мабуть. Та в будь-якому разі, готель, який обрав Вествуд, був розташований на самому вершечку Сан-Франциско, саме там, де був би ніготь великого чи середнього пальця. Просто на береговій лінії. Було вже темно, тому навколо них була сама порожнеча, окрім мосту «Золоті Ворота» ліворуч від них, який був повністю освітлений. А ще вдалині з правого боку виднілися вогні Сосаліто і Тибурона.
Вони заселилися в номери, причепурилися та зустрілися в ресторані за вечерею. Це було красиве приміщення із безліччю білих як сніг лляних скатертин. Усі сиділи по двоє або по четверо. Лише вони були втрьох. Навколо них відбувалися побачення або ділові зустрічі. Вествуд зайшов в Інтернет зі свого телефону й повідомив:
Щороку в Америці відбувається сорок тисяч самогубств. Кожні тринадцять хвилин. За статистикою, у кожної людини є більше шансів убити саму себе, ніж когось іншого. Хто б міг подумати?
Ченґ відповіла:
Якщо кожні девять днів пятеро з них скористаються послугами консьєржа в Материному Спочинку, це дві сотні на рік. Як у записці Ківера. Двох ми вже бачили.
Ричер запитав:
Скільки ти б за це заплатила?
Сподіваюсь, мені не доведеться цього робити.
Якщо це коштує пять сотень баксів для того, щоб зробити це самому в ліжку, то що було б у такому разі вигідним? Упятеро більше? Скажімо, пять тисяч?
Можливо. Для того щоб трохи себе потішити. Щось на зразок походу в спа-салон замість того, щоб самому підпилювати собі нігті.
Це дало б мільйон на рік. Краще, ніж заїхати в око широкою палицею.
Але?
Запропонований їм на цей тиждень «чорний список» складався із Ківера, Мак-Кенна, тебе, мене і сімейства Лейрів. Семеро людей. Що, вочевидь, не було для них проблемою, оскільки вони найняли того українського крутелика для важкої роботи. Це досить непогана реакція заради мільйона доларів.
Людей убивають і за долар.
На вулиці під час нападу паніки. Але не виконуючи стратегічний наказ. Я думаю, тут ідеться про щось більше ніж мільйон баксів. Проте я не знаю, як це пояснити. Люди б не платили їм по десять чи двадцять тисяч. Чи навіть більше. Чи платили б? За них вони можуть придбати собі власне шевроле, випущене в 70-х. Або вони могли б придбати садовий сарай та просвердлити в ньому діру.
Це ж необовязково має бути розумне рішення. І головна його суть саме в тому, щоб не купувати власне стареньке шевроле. Це його основне завдання. Повний сервіс.
То скільки б вони могли за це платити?
Я не знаю. Мені складно це уявити. Уявити, що ти заможна людина і хочеш піти з цього світу. Остання розкіш. На задньому плані в тебе стоять обачні та розсудливі люди, які стежать за тим, щоб усе пройшло добре. Турбота і увага, і навіть тримання за руку. Звісно, це ж головна подія у твоєму житті. Ти готовий заплатити їм таку ж суму, яку витратив на своє авто. А воно в тебе, мабуть, марки «мерседес» чи «BMW». Припустімо, тисяч пятдесят. Чи навіть вісімдесят. Або й більше. Що я маю на увазі: а чому б ні? Ти все одно не зможеш забрати його із собою на той світ.
Вествуд запитав:
Коли ми туди поїдемо?
Ричер відповів:
Коли в нас буде план. Це тактичний виклик. Наче наближення до маленького острова у відкритому морі. Там настільки рівна місцевість, наче це більярдний стіл. Ті їхні елеватори для зерна найвищі предмети на цілий район. Я певен, що в них там є всілякі драбини й містки для технічного обслуговування тих елеваторів. Вони виставлять там чергових. Вони побачать нас іще на відстані десяти хвилин ходу звідти. А якщо ми поїдемо туди потягом, вони всі вишикуються на рампі, очікуючи на нас.
Ми можемо приїхати туди вночі.
Вони все одно побачать світло фар за декілька миль.
Ми можемо їх вимкнути.
Тоді ми самі не будемо бачити, куди нам їхати. Там уночі безпросвітна темрява. Це ж сільська місцевість.
Але ж дороги прямі.
На додачу до всього, у нас немає зброї.
Вествуд нічого на це не відповів.
Після вечері Вествуд пішов до свого номера, а Ричер і Ченґ вирішили прогулятися по набережній Ембаркадеро. Ніч видалась прохолодною. У буквальному сенсі, тут було вдвічі холодніше, ніж у Феніксі. Ченґ була одягнена лише у футболку. Вона йшла, тісно притулившися до нього, щоб зігрітися. Це зробило їх незграбними на вигляд, наче вони стали якимось триногим створінням.
Ричер запитав:
Ти мене навмисно підтримуєш?
Ченґ відповіла запитанням:
Ти добре почуваєшся зараз?
Досі голова болить.
Я не хочу повертатися до Материного Спочинку, поки тобі не покращає.
Зі мною все гаразд. Не турбуйся.
Я б туди взагалі не поверталася більше, якби не Ківер. Хто я така, щоб когось судити? Ці люди просто задовольняють свою потребу. Можливо, Вествуд має рацію. Можливо, через сто років так усі робитимуть.
Ричер нічого не відповів. Вона запитала:
Що?
Я лише хотів сказати, що особисто я відклав би грошей і обрав би постріл гвинтівкою. Проте це створило би проблеми тому, хто потім би мене знайшов. Безладу було б чимало. Те саме стосується і повішання чи стрибка з даху. Вистрибування перед поїздом було б нечесно відповідно до машиніста. А випити «Кул-Ейд»[28] у готельному номері було б несправедливо стосовно покоївки. Може, саме тому люди й обирають послуги консьєржа. Це простіше для людей, які залишаються живими. Це навіть гідне пошани, гадаю. Проте я досі не розумію, яким чином це могло примножити статки Мерченка.
Я не розумію, як нам туди дістатися. Це наче огорожа з колючого дроту, яка височіє на десять миль. Проте насправді вона простяглась на рівнині.
Нам слід почати наш шлях із Оклахома-Ситі.
Ти хочеш їхати потягом?
Я хочу залишити нам декілька варіантів. Те, що написано дрібним шрифтом, ми розберемо пізніше. Скажи Вествуду, щоб забронював нам квитки.
Наступного ранку Ричер прокинувся дуже рано, швидше за Ченґ. Він акуратно виліз із ліжка і зачинився у ванній кімнаті. Він облишив свою колишню теорію. Назавжди. Вони довели, що ця теорія була абсолютно хибною. І довели неодноразово. Не було якогось піку. Не було верхньої межі. Не було жодних причин для того, щоб це раптом припинилося. І йому подобалося це знати.
Він дивився на себе в дзеркало, вигинаючись, обертаючись та розглядаючи себе з голови до пят. У нього зявилися нові синці від падіння. Старий синець, який він отримав від удару Хеккета, тепер став яскраво вираженого жовтого кольору і виріс до розміру тарілки. Але він не забарвився кровю, біль потроху вщухав, та й задубіння потроху минало. Один бік його голови був досить чутливим і трохи мяким, але не набряк. Для цього не вистачало плоті, як сказав лікар. Голова боліла стерпно. Він не був сонним і не відчував запаморочення. Він став на одну ногу, заплющив очі й спробував не втратити рівновагу. Він був при тямі. Його не нудило. Він не блював. Спазмів у нього не було. Він пройшов по одній лінії плитки на підлозі, від ванни до унітаза, а потім назад, зробивши це із заплющеними очима, і не зійшов з доріжки. Він торкнувся свого носа кінчиком пальця, а потім потер живіт, одночасно при цьому легенько стукаючи себе по голові. Жодних проблем із рухами та координацією, окрім його вродженої незграбності. Він не був танцівником балету. Вправний, витончений та моторний це були прикметники, які ніколи його не стосувалися.