Соколине Око, недовго думавши, узяв свою рушницю й вирушив за юнаком. Неподалік указаного місця він зупинився, прислухаючись. Але навколо було тихо.
Що б це могло бути? тихо запитав Гейворд.
Не знаю. На війні індіанець рідко спить. Можливо, пошуки здобичі привели сюди якого-небудь гурона, хоча Монкальм зі своїми військами й союзниками вже давно залишив ці місця.
Тсс Ви чуєте? Знову щось заворушилося! Чи це вітер гойдає листя?
Еге ж, тепер і я чую. Коли їжі забагато, вовк такий самий нахабний, як і тоді, коли її обмаль, спокійно відказав мисливець. Людей тут поблизу немає, привидів не існує, отож Тихіше! Це шарудіння не від вовка.
Соколине Око зробив знак своєму супутникові, і вони відійшли на таке місце, яке не освітлювали зблиски багаття. Відтак чоловіки з напруженою увагою почали чекати повторення підозрілого звуку.
Проте їхні намагання виявилися даремними.
Треба погукати Ункаса, після паузи сказав мисливець. Індіанець може почути те, що є недосяжним для нашого слуху.
Ункас, дізнавшись, чого від нього хочуть, умить зник із-перед очей Гейворда.
Що це з ним? здивовано запитав майор.
Тсс Говоріть тихіше! Можливо, нас підслуховує чутливе вухо якогось минга. Ункас поповз по траві, щоб перебратися через рівнину й застукати зненацька гурона, якщо такий є поблизу.
Ви гадаєте, що хтось із індіанців Монкальма залишився тут? У такому випадку треба сказати про це нашим супутникам.
Ані слова, якщо тільки ви шануєте життя! Подивіться на сагамора, який сидить біля вогнища зі спокоєм, гідним індіанського вождя. Якби на його обличчі можна було помітити найменшу тінь хвилювання, тоді ворог зрозумів би, що ми відчуваємо близьку небезпеку.
Постріл із рушниці перервав його слова куля потрапила всередину вогнища, так що від нього полетіли головешки й іскри.
Соколине Око і Гейворд приготувалися до бою. Проте, як зясувалося, напад невідомого ворога обмежився лишень одним пострілом.
Прислухавшись, мисливець і майор вловили легкий хрускіт у кущах, а потім шум від падіння чогось у воду, за яким пролунав інший постріл.
Це стріляв Ункас, сказав мисливець. Я знаю звук пострілу з його рушниці не гірше, ніж батько знає голос своєї дитини.
Але що ж це все означає? запитав Гейворд. Напевне, нас заприсяглися знищити, якщо так наполегливо вистежують.
Почутий вами постріл доводить, що то був наш ворог. Одначе в нього нічого не вийшло.
Чингачгук, який зник серед диму й попелу, що здійнявся з багаття в момент першого пострілу, тепер спокійно підходив до них.
Ну що, сагаморе, невже ж ці минги серйозно хочуть нас переслідувати? Чи, може, це єдиний чоловяга з тих, хто шукає тут здобичі та скальпів? звернувся до нього мисливець.
Чингачгук спокійно здійняв догори один палець і коротко відповів:
Один.
У цей час підійшов Ункас і з виглядом стомленої людини знову посів своє місце серед наших друзів.
Нетерплячий Гейворд, який вважав мовчазність індіанців нестерпною, запитав його:
Ну ж бо, Ункасе, що сталося з тим ворогом, який ховався? Ми чули ваш постріл і сподіваємося, що ви стріляли не даремно
Молодий вождь відгорнув зборки своєї мисливської сорочки й показав на пасмо волосся, що висіло біля пояса, красномовний доказ перемоги.
Чингачгук, поклавши свою руку на скальп, одну мить уважно роздивлявся здобич, а потім відкинув її від себе і з величезним презирством мовив:
Хуг! Онайда!
Онайда! повторив Соколине Око. Боже мій, якщо онайди никають тут поблизу, то ми будемо оточені зусібіч оцими чортами. Для очей білого, звісно, немає ніякої різниці між клаптем черепної шкіри того чи того індіанця, але Чингачгук каже, що це скальп якогось минга. Наче цей скальп для нього аркуш друкованої книги, а кожна волосинка літера. Яке право маємо ми, християни, пишатися своїми знаннями, тоді як дикуни розуміють таку мову, яка є недоступною найрозумнішим із-поміж нас?!
Напевне, бідолаха помилився, визнавши нас за французів, зазначив Гейворд, інакше він не позбавив би життя нашого друга.
Щоб він сплутав могіканина в бойовому розфарбуванні з гуроном? Ніколи! Це все одно, якби ви переплутали білу форму французів із червоними мундирами англійців. Щоправда, хоч онайди й служать моєму повелителю, я сам, не замислюючись, застрелив би цього диявола, якби той зустрівся на моєму шляху.
Але ж ламання договору суперечить вашому характеру.
Коли людина перебуває в постійному контакті з яким-небудь народом, відповів Соколине Око, і цей народ чесний, та й сама людина не шахрай, то між ними завязуються дружні стосунки. Безумовно, через підступність білих у головах індіанців виникла величезна плутанина щодо таких уявлень, як ворожнеча і дружба. Саме тому гурони й онайди, котрі говорять однією мовою, здирають одне з одного скальпи, а племя делаварів розпалося на дві частини, з котрих одна, більша, мешкає в Канаді й відчуває ненависть до мингів. Проте індіанці нездатні змінювати свою приязнь залежно від змін у політиці, а тому дружба між могіканами й мингами є так само неможливою, як між людиною та землею.
Гейворд, надто стурбований, щоб заснути, пішов до маленького бастіону. Його супутники, впевнені у своїй цілковитій безпеці, віддалися відпочинку.
Коли наші друзі знову зібралися біля багаття, Чингачгук, набивши тютюном люльку, закурив її. Вдихнувши достатню кількість духмяного диму, він передав люльку мисливцеві. Так вона обійшла маленьке коло тричі, перше ніж хтось із чоловіків розтулив рота.
Нарешті сагамор, як старший, почав викладати план дій. Ункас уважно слухав батька і тільки зрідка перебивав мовчання, відповідаючи на запитання мисливця. З жестів та виразів облич своїх друзів Гейворд міг зробити висновок, що Чингачгук із сином дотримувались однієї думки, а Соколине Око мав зовсім іншу.
Індіанці часто показували на лісову стежину, тож можна було зрозуміти, що вони хочуть почати пошуки саме в цьому напрямку, тим часом як Соколине Око вказував на Горикен.
Після тривалого обговорення мисливець нарешті підвівся і заговорив з усім мистецтвом тубільного красномовства. Піднісши руку, він показав шлях сонця і повторював цей рух так часто, що стало зрозуміло: їм знадобиться багато днів для виконання замисленої справи. Похилий вік Мунро та його хирлявість були зображені теж вельми красномовно. Гейворд помітив, що і його здібностям мисливець не надавав великого значення, коли, вказавши на нього, вимовив: «Щедра Рука». Це прізвисько союзні індіанці дали майорові за його щиросердність. Потім Соколине Око описав легкі рухи човника порівняно з хиткою ходою втомленої людини. На завершення він тицьнув пальцем у скальп онайди, нагадавши про необхідність хутчіше покинути місце їхньої стоянки, не залишаючи по собі жодних слідів.
Після тривалого обговорення мисливець нарешті підвівся і заговорив з усім мистецтвом тубільного красномовства. Піднісши руку, він показав шлях сонця і повторював цей рух так часто, що стало зрозуміло: їм знадобиться багато днів для виконання замисленої справи. Похилий вік Мунро та його хирлявість були зображені теж вельми красномовно. Гейворд помітив, що і його здібностям мисливець не надавав великого значення, коли, вказавши на нього, вимовив: «Щедра Рука». Це прізвисько союзні індіанці дали майорові за його щиросердність. Потім Соколине Око описав легкі рухи човника порівняно з хиткою ходою втомленої людини. На завершення він тицьнув пальцем у скальп онайди, нагадавши про необхідність хутчіше покинути місце їхньої стоянки, не залишаючи по собі жодних слідів.
Судячи зі ствердних жестів могікан, вони нарешті погодилися з доказами мисливця, і той із задоволеним виглядом ліг перед напівзгаслим багаттям, сподіваючись заснути.
Цим скористалися могікани, щоб порадитися між собою. Чингачгук облишив серйозно-урочистий тон вождя і мяко звернувся до свого сина. Важко передати милозвучність їхньої мови, яка особливо відчувається в сердечній розмові батька із сином. У такі хвилини вся лють зникала з обличчя сагамора, а в юнака вираз гордовитої серйозності змінювався на лагідну веселість.
Нарешті й Чингачгук вирішив дати собі перепочинок. Він закутав голову у своє вовняне покривало й простягся на голій землі. Ункас турботливо підсунув розжеврілі залишки багаття до батькових ніг, а потім і сам обрав собі місце для відпочинку. Гейворд узяв з нього приклад, і невдовзі глибока тиша запанувала навколо.
Глава XX
Зорі ще виблискували в небі, коли Соколине Око розбудив Мунро й Гейворда. Щодо могікан, то вони були вже готові вирушати. Мисливець знову став попереду всіх, як це було й раніше.
За мною, сказав він, але не кажіть ані слова, бо голос білого не може пристосуватися до лісової тиші, як ми вже бачили на прикладі Давида. Ми спускатимемось оцим рівчаком, отож побережіть свої ноги від каміння та колод.
Супутники пристали на його пораду, хоча для одного з них причина такої надзвичайної обачності залишалася загадкою. Спустившись у рівчак, що оточував укріплення з трьох боків, подорожні побачили, що він страшенно загромаджений уламками колод, камінням і землею. Проте їм таки вдалося, йдучи слідами мисливця, досягти піщаного берега Горикену.
Цей слід можна відчути тільки носом, зазначив Соколине Око, зиркнувши на шлях, який вони насилу подолали. Трава брехливий килим для втікачів, а дерево й камінь не залишають на собі сліду від мокасинів. Ану, Ункасе, підштовхни пірогу ближче до берега. На піску сліди дуже помітні. Обережніше, обережніше! Не треба торкатися берега, інакше ці пройдисвіти дізнаються, в якому місці ми відчалили.
Молодий могіканин зробив усе, як звелів мисливець. Після цього Соколине Око поклав біля води великий камінь, по якому треба було йти до човна, і зробив офіцерам знак посісти свої місця. Потім він сам сів у пірогу, не залишивши на березі жодних слідів.
Гейворд мовчав, поки обидва індіанці відводили пірогу на деяку відстань від розвалин форту, а потім запитав:
Що ж змушує нас так таємниче відїжджати?
Якби кров онайди не забарвила ці хвилі, то ви б не поставили такого запитання, відповів мисливець. Хіба ви забули ту гадину, яку підстрелив Ункас?
Ні, але ж ви казали, що він був один, а мерців нічого боятися. Та й авторитет генерала Мунро врятував би вас від гніву наших союзників, тим паче, що пройдисвіт заслужив на таку долю. Сподіваюся, ви не змінили зазначений маршрут через цю незначну обставину?