Усе село! повторив він. Тоді не спускайте з нього очей, а я підкрадуся ближче і спробую захопити його живцем.
Мить по тому мисливець був уже в кількох кроках від індіанця. Тієї-таки миті почувся сплеск води і Гейворд побачив, як сотні темних істот кинулись у ставок.
Дикун витяг шию, з дурнуватою цікавістю спостерігаючи за ними. Ось тоді рука Соколиного Ока була вже готова схопити його за горло, але, на подив Гейворда, мисливець опустив її, знову засміявся без явної причини і, легко поплескавши індіанця по плечу, сказав:
Ну що, друзяко? Чи не збираєтеся ви навчати співати бобрів?
Чому ж ні? Вони, напевне, не бояться втратити розум.
Легко собі уявити Гейвордів подив: індіанці відразу перетворилися на бобрів, страшний ворог виявився його відданим другом Давидом Гамутом. Присутність останнього розбурхала в майорові бажання хоч щось дізнатися про сестер, і він умить опинився біля своїх товаришів.
Соколине Око тим часом не міг угамувати свого сміху, повертаючи вірного Давида на всі боки і запевняючи, що гурони його вдало причепурили. Відтак він подав умовний сигнал могіканам і звернувся до співака:
Ну, розповідайте! Де дівчата?
У полоні в цих язичників! відповів Давид. На щастя, попри душевну тугу, вони здорові й не знеславлені.
Обидві? запитав Гейворд, ледве зводячи дух.
Обидві.
Благослови вас Боже за цю звістку! вигукнув Мунро. Значить, я зможу обійняти своїх дітей, здорових і неушкоджених.
Гм Так швидко на це не можна розраховувати, зауважив Давид. Ватажок дикунів справжній диявол, якого може приборкати тільки всемогутній Бог.
І де ж цей пройдисвіт? запитав Соколине Око.
Сьогодні він пішов полювати лосів, а потім, як я чув, вони хочуть іти далі, до кордонів Канади. Старшу дівчину відвели в полон у сусіднє племя, оселі якого розташовані он за тією чорною скелею. Молодша залишилася серед гуронських жінок, табір яких розташовано всього у двох милях звідси.
Аліса! Моя ніжна Аліса! прошепотів Гейворд. Бідолашна, вона позбавлена товариства своєї сестри.
А чому вони вас залишили на волі? розпитував Соколине Око.
Співак відповів зі зворушливою покорою:
Сила мого священного співу вчинила диво! Мені дозволено вільно пересуватися.
Мисливець, ляснувши себе рукою по лобі, сказав:
Індіанці не здолають лиха недоумкуватим. Але якщо ви були на свободі, то чому не повернулися назад і не сповістили нас про все?
Хоча моя душа звеселилася б, знову побачивши християнські житла, просто відповів Давид, я таки волів бути поруч із довіреними мені ніжними душами, що перебувають у полоні.
Чоловіки з теплою вдячністю потиснули співакові руку. Соколине Око при цьому сказав Давидові:
А ось, друзяко, і ваш верескливий інструмент! Я хотів був викинути його у воду, але, знаючи, як ви його цінуєте, вважав за потрібне зберегти його для вас.
Чоловіки з теплою вдячністю потиснули співакові руку. Соколине Око при цьому сказав Давидові:
А ось, друзяко, і ваш верескливий інструмент! Я хотів був викинути його у воду, але, знаючи, як ви його цінуєте, вважав за потрібне зберегти його для вас.
Гамут узяв камертон із почуттям величезної радості й хотів одразу ж скористатися ним, проте Гейворд утримав його від доброчесного поривання, поставивши йому безліч запитань стосовно сестер.
Давидова розповідь була короткою.
Діставшись вершини гори, Магуа почекав слушного моменту, відтак вирушив далі й пішов західною стороною Горикену до Канади. Оскільки гурон добре знав дорогу й не боявся переслідування, то подорож не була ні дуже швидкою, ані втомливою. Присутність Давида Магуа терпів, оскільки навіть він відчував повагу, яку індіанці мають до людини, в голові якої оселився Великий Дух.
Прийшовши з полонянками в табір свого племені, Магуа вчинив згідно зі звичаями індіанців: розлучив дівчат.
Кору він відправив до племені, яке зупинилось у найближчій долині. Давид не міг знати, що це за племя і які в нього звичаї. Він знав тільки, що в останній експедиції французів вони не брали участі, хоча й належали до числа союзників Монкальма.
А чи бачили ви їхні ножі? перебив співака Соколине Око. Якої вони роботи, англійської чи французької?
Я не думав про такі абищиці, а дбав лише про те, щоб утішити дівчат.
Може, настане час, коли ви припините дивитися на ніж індіанця як на марну річ, зазначив мисливець із неприхованою зневагою. Чи не помітили ви бодай особливостей їхнього розфарбування?
Так, вони мають на собі зображення огидної черепахи.
Хуг! вигукнули одночасно обидва могіканина, а Соколине Око похитав головою, наче дізнавшись важливу, але дуже неприємну новину. Потім усі троє почали розмовляти між собою делаварською говіркою.
Чингачгук під час цієї розмови підніс руку і вказав нею на свої груди, ніби бажаючи надати більшої виразності своїм словам. Гейворд побачив, що на його грудях блакитною фарбою намальовано зображення тварини, згаданої Давидом.
У той самий час Соколине Око звернувся до майора:
Ми зробили відкриття, яке з Божої волі може виявитися для нас як хорошим, так і поганим. Сагамор походить зі шляхетної крові делаварів і його вважають великим вождем цих «черепах». Із розповіді Давида ми дізналися, що багато побратимів нашого друга є серед того племені, про яке говорив співак. Наш шлях стає тепер небезпечнішим, бо друг, обличчя якого відвернене від нас, може стати нашим найлютішим ворогом.
Поясніть мені чому, попросив Гейворд.
Це старовинний і сумний переказ, до якого я переходжу дуже неохоче, тим більше, що головна провина лежить на блідолицих. Після тривалого протистояння брат підняв томагавк на брата і делавари почали воювати разом із цими мингами.
Тож Кору утримують серед частини цього племені
Соколине Око ствердно кивнув, і Гейворд висловив бажання негайно вирушити в дорогу, щоб звільнити сестер. Навіть Мунро прочуняв від своєї летаргії та втрутився в спільну розмову.
Але мисливець узявся переконувати їх, що поспіх може тільки зіпсувати справу.
Було б найкраще, сказав він, якби наш співак подався до цього племені та сповістив дівчат про те, що ми вже близько. Потім, за допомогою сигналу, ми знову викличемо його. Чи можете ви відрізнити каркання ворона від крику степового півня, друже? звернувся він до Давида.
Так, це чудовий птах із мяким меланхолійним голосом, тільки такт не зовсім правильний.
Про це зараз не час думати, сказав Соколине Око. Але якщо вам подобається цей звук, то нехай нашим сигналом буде триразовий посвист степового півня. Зачувши його, ви маєте квапитися на те місце, звідки він пролунав.
Я піду з ним, утрутився Гейворд.
Ви! закричав здивований мисливець. Хіба вам життя набридло?
А хіба Давид не є живим доказом того, що й гуронам властиве співчуття?
Так, але Давид уміє володіти своїм горлом так, як не годна жодна нормальна людина.
Ну й я вдам божевільного. Я на все готовий, аби звільнити тих, кого люблю. Облиште ваші переконання, моє рішення непохитне.
Соколине Око, звиклий до Гейвордової поступливості, з подивом глянув на нього, а молодий чоловік, не дочекавшись відповіді, додав:
Ви знаєтеся на перевдяганні. Уберіть мене, розфарбуйте словом, оберніть мене на кого завгодно, хоч на блазня. Ви чули, що повідомив нам цей вірний супутник сестер: індіанці належать до двох різних племен, а може, й народів. У одного з них, що вважається гілкою делаварів, перебуває та, яку ви називаєте «чорнокосою». Інша, молодша, перебуває, без сумніву, в руках наших ворогів гуронів. Моя молодість, мужність і звання зобовязують мене відважитися на визволення Аліси, а ви й ваші друзі мусите в цей-таки час визволити Кору.
Коли молодий офіцер говорив ці слова, очі його палали так яскраво, що Соколине Око, котрий добре уявляв усю небезпеку такого заходу, не став сперечатися з ним.
Ну що ж, нехай буде по-вашому, мовив він, посміхаючись. Ідіть до Чингачгука, він умить перетворить вас на справжнє опудало за допомогою своїх фарб, так що ви й самі себе не впізнаєте.
Чингачгук дійсно так по-мистецьки розфарбував Гейворда, що з його знанням французької мови той легко міг зійти за лицедія, котрий прибув із фортеці Тикондероги.
Соколине Око дав юнакові кілька порад, домовився з ним про сигнали та призначив місце, де вони мали зустрітися на випадок успішного завершення їхньої справи.
Прощання Гейворда з Мунро було теплим і щирим. Потім Соколине Око відвів майора вбік і повідомив про свій намір залишити ветерана в надійному місці під охороною Чингачгука, тим часом як вони з Ункасом будуть розшукувати народ, який вважається гілкою делаварського племені. На прощання мисливець із глибокою задушевністю вимовив:
Нехай Господь не залишає вас! Ви виявили мужність, і я поважаю вас за це. У вас хоробре серце, але повірте засторозі досвідченої людини: щоб перемогти мингів, вам доведеться скористатись усією своєю хоробрістю, а особливо проникливістю, якої, на жаль, не навчають ваші книжки. Благослови вас Боже! Якщо гуронам удасться зняти ваш скальп, я обіцяю: вони заплатять своїми життями за кожну волосинку з вашої голови.
Гейворд щиро потиснув мисливцеві руку, знову нагадав йому про свого старого друга, а потім дав знак Давидові, щоб той вів його.
Шлях Давида й Гейворда пролягав якраз через колонію бобрів, уздовж берега ставка. Тільки-но майор зостався наодинці зі своїм слабким, так мало придатним для якоїсь відважної справи супутником, він уперше подумав про небезпеку, на яку себе наражав. Але перед ним виникало кохане обличчя Аліси в усій своїй чарівності й про всіляку небезпеку було забуто.
Обігнувши берег ставка, вони звернули вбік і почали підійматися схилом невеликого пагорба, що стояв серед рівнини. Через півгодини ходьби подорожні досягли краю галявини, яку колись, напевне, населяли бобри.
Гейворд трохи уповільнив ходу, перш аніж вони вийшли з лісу, й уважно роззирнувся навколо. По той бік галявини, де з шумом падав струмок, він помітив до шістдесяти хиж, побудованих із брусів, гілок і землі. Їх було безладно розкидано, так що красою й чистотою своєю вони значно поступалися перед баченими ним раніше хатками бобрів. У сутінках здивований погляд майора міг розрізнити від двадцяти до тридцяти постатей, які по черзі вставали з високої трави, що росла перед хижами, а потім раптово зникали, ніби провалювались крізь землю. Давид, помітивши, що його товариш зупинився, сказав:
Тут чимало благодатного ґрунту, і я можу без жодного лукавства зазначити, що з часу мого перебування тут якесь добре насіння впало в родючу землю. Шкода тільки, що ці люди нехтують свій природний хист. Я небагато бачив людей, які мають такі здібності до псалмоспівів, як оці язичники.