Тільки спершу роззуйтеся. Просто не розумію, як можна ходити з таким тягарем на ногах, сеньйоре!..
Таж я без них нічого не вартий, відверто одказав Мізинчик. Я маленький, слабенький, а коли я в цих чоботях, мені ніхто не страшний.
А слон?
І слон не страшний.
А гіпопотам?
І гіпопотам, і носоріг, і жирафа, і змія, і
І крокодил-жакаре теж? ще про всяк випадок запитала Емілія. Вона вважала, що крокодил-жакаре це вже найстрашніше чудовисько.
І крокодил-жакаре, і взагалі ніхто-ніхто. Я в цих чоботях роблю сім миль за один крок! Ну який же крокодил-жакаре мене наздожене, самі подумайте?
Чудово! вигукнула Емілія. Тільки я б на вашому місці, сеньйоре, залишила на тиждень ці чоботи у нас. Ми б цілий день гралися у «тут і там» Цікаво
В іграшковій кімнаті було багато іграшок. Мізинчикові дуже сподобалася колекція кольорової квасолі, яку подарувала Емілії тітонька Настасія, і щіточки на клей, щоб замітати підлогу. Але особливо довго стояв він перед старою люлькою без цибуха, яку дав Емілії їх сусіда, дядько Теодоріко Так довго стояв, що Емілія сказала:
Ну, коли так подобається, то беріть, я іншу дістану. Але вибачте за нескромне запитання: навіщо вам ця люлька, сеньйоре?
Гуляти в схованки! відповіла крихітна людинка, стрибнула в люльку і так добре сховалася, що ніхто в житті не подумав би, що вона там сидить.
Та Емілія не дуже любила робити подарунки. Казати правду, їй куди більше подобалося їх одержувати. Тільки один раз у житті вона і зробила подарунок і більше вже ніколи нічого нікому не дарувала. І то, пригадуючи згодом про люльку з обламаним цибухом, вона нишком зітхала!
Емілія саме показувала Мізинчикові свої скарби, коли почувся такий грюкіт у двері, що весь будинок захитався. Емілія побігла довідатися, що сталося. Вона побачила, що Білосніжка дуже схвильована. Принцеса вся тремтіла і перелякано казала, звертаючись до Рабіко:
Не відчиняйте! Це той ненормальний, який шість Дружин убив!..
Розділ четвертий
Синя Борода
Білосніжка навіть образилася на хазяйку:
Як це ви запрошуєте у пристойний дім таке чудовисько? Коли б я знала не прийшла б
Кирпа розгублено визнала, що вже дуже їй кортіло глянути, чи справді така синя ця борода, але що вона ніяк не думала образити гостей, що вона, навпаки Щоб принцеси, будь ласка, не лякалися, Рабіко не відчинить. І метнулася до дверей, щоб глянути у шпарку на цю бороду.
Синя, слово честі! вигукнула вона. Синя, як небо!.. От страховище! У нього на паску шість голів, як у дикуна з племені мисливців на черепи
Тут принцеси не витримали і теж вирішили зазирнути в шпарку. Кагляночка зауважила:
Незрозуміло! Я завжди думала, що брат сьомої дружини Синьої Бороди вбив його
Незрозуміло! Я завжди думала, що брат сьомої дружини Синьої Бороди вбив його
Вбив, але тимчасово, пояснила Емілія. У нас теж нещодавно такий випадок був: тітонька Настасія вибрала курку для обіду, але курка тимчасово втекла отож ми того дня так і не обідали
Синя Борода був ображений, що йому не відчиняють. Він стукотів у двері і погрожував, що одружиться з усіма принцесами, які так ось нахабно замикаються. Емілія терпіла, терпіла, а потім приклала свій маленький рот до замкової шпарки і вибухнула:
Та ну-бо спробуй одружитися! От як я зараз накажу вітрові тебе пошарпати, то заспіваєш ти у мене не тієї пісеньки! Пофарбуй-но краще бороду в чорний колір, нахабо!
Синя Борода обернувся і люто пішов геть, лаючись, як базарна перекупка.
Незабаром прийшов Аладдін. От йому всі зраділи. Всім страшенно кортіло глянути на чарівну лампу. Емілія відразу почала просити лампу, ну хоч потримати
Кирпа відкликала її вбік.
Зовсім сором утратила! сказала вона суворо. Хіба можна бути такою жебрачкою!
Але ж, Кирпо, я ж не прошу назовсім, виправдувалася Емілія, я ж у борг, а потім йому віддам, розумієш
Аладдін був гарний парубок і дуже сподобався обом принцесам.
Вони відразу ж до нього підсіли і почали розважати розмовами. Потім прийшов Кіт у Чоботях. Кирпа й Емілія розповіли йому про кота Фелікса-самозванця, який запевняв, що він його прапрапраправнук у пятдесятому коліні.
Зухвала брехня! сказав Кіт у Чоботях. Я ніколи не був одружений. У мене навіть дітей не було, про які ж пятдесят колін тут можна говорити! Ваш знайомий просто хвалько. Не раджу вам з ним приятелювати.
Та ми його вигнали, вигнали! радісним дуетом заспівали Емілія й Кирпа.
Раптом Кагляночка охнула і ляснула себе по лобі:
Хай йому чорт, я забула мою чарівну паличку на тумбочці біля ліжка. Ще прийде яка-небудь відьма і поцупить. От біда!
Кіт у Чоботях і Хлопчик-Мізинчик негайно визвалися поїхати до палацу по паличку. Кагляночка полегшено зітхнула і подякувала за любязність. Не минуло й кількох хвилин, як вони повернулися, несучи паличку один за один кінець, другий за другий. Бідна принцеса так зраділа, що обох поцілувала в голову. Емілія, звичайно, захотіла потримати чарівну паличку, ну, хоч ненадовго! Вона так причепилася до Кагляночки, що Кирпа з нею мало-мало не посварилася зовсім серйозно.
Якщо ти зараз же не перестанеш, сердито шепнула вона на вухо своїй ляльці, то зазнаєш неприємностей, зрозуміла?
Емілія закопилила губу і, здається, хотіла заплакати.
Розділ шостий
Червона Шапочка
Потім прийшло Гидке Каченя, дитинча того, яке в казці обернулося на лебедя. Як тільки воно ввійшло, Емілія відвела його вбік і хутко-хутко зашепотіла в саме вухо:
Знаєте що, ви з кімнати не виходьте, гаразд? Не ходіть до кухні, гаразд? Там живе така чорна фея, яка з каченятами знаєте що робить? Не знаєте? Вона їх смажить, бідненьких, уявіть собі!..
Каченя так злякалося, що зробилося блідіше від воскової свічки не такої рожевенької, які засвічують на свято, а звичайної, білої; йому довелося притулитися до стіни, щоб не впасти.
А гості зараз підходили й підходили. Стільки прийшло різних чарівних героїв з різних чарівних казок, що ні в дворі, ні в садку не було де помаранчі впасти. Кирпа дивилася, дивилася, всі очі видивила. Скільки тут було принців, і принцес, і фей, і гномів, і відьом, і злих духів!.. Всі, хто був у кімнаті, так і прилипли до вікон, захоплюючись цим небаченим видовищем, не в змозі жодного слова вимовити з подиву й захвату.
Тільки Емілія все ж схотіла поговорити.
Я от думаю про нашу корову, сказала вона з філософським роздумом у голосі, і мені здається, що на бідолаху це все може погано вплинути. Сердешна звикла щовечора спати на подвірї. І уявіть собі: вийде вона на подвіря, повернеться в один бік там принц, повернеться в другий там гном, змахне хвостом і зачепить яку-небудь принцесу Бідоласі ніде повернутися. Якщо вона й не помре зі страху, то може молока збутися; що ми тоді завтра снідатимемо?!
Коли всі стомилися дивитись у вікна, надумали розпочати танці. Емілія вийшла на подвіря і запросила до кімнати всіх, хто втовпиться. Коли всі ввійшли, Кирпа пішла танцювати з Аладдіном, Білосніжка закружляла в парі з Котом у Чоботях Тільки Кагляночка не танцювала боялася зіпсувати нові черевички.
Тут граф де Кукурудзо, який все ще був на вікні, закричав:
Я бачу вдалині хмару куряви.
Танок припинився. Всі перезирнулися: хто б це міг бути? Почулися легкі кроки на ганку, двері відчинилися, і Рабіко ввів Червону Шапочку!
Шапочка! вигукнули всі захоплено, бо хто ж на світі не любить цієї милої дівчинки? Хай живе Червона Шапочка!
Вона ввійшла розрумянена, бо всю дорогу йшла пішки, і сказала:
Привіт тамтешнім і тутешнім і всім нашим присер-дешним! І вона весело поцілувала спочатку хазяйку, а потім її ляльку.
Емілія негайно прилипла до гості.
Передусім от що, сказала вона, нам дуже шкода вашої бабусі. Ви навіть не уявляєте собі, як ми всі тут засмутилися, довідавшись, що її вовк зїв. Така прикрість! А між іншим, скажіть: ваша бабуся гладка чи худа?
Червона Шапочка дуже здивувалася такому запитанню, але відповіла, що худа.
Дуже худа чи не дуже?
Досить худа.
В такому разі, я не розумію цього вовка, задумливо промовила Емілія: Ну яка ж це їжа?
Всі дуже сміялись, і Кирпа пояснила, що в бідолашної Емілії від народження розум ослячий. Цієї миті годинник вибив пяту.
Шановні принцеси і принци, сказала Кирпа, прошу до столу на чашку кави.
І крикнула на кухню:
Тітонько Настасіє! Принесіть смачної кави для наших знаменитих гостей!
Коли тітонька Настасія ввійшла до кімнати з диму-чою кавою на таці, вона навіть очі вирячила з подиву.
Господи! вигукнула вона. Що тут робиться! Ні в казці сказати, ні пером описати Не розумію, звідки це Кирпа приводить усіх цих поважних осіб і де вона бере принцес, так гарно вбраних
Хто це? шепнула Білосніжка на вухо Емілії, поки стара негритянка розливала каву.
Ви не знаєте? озвалася Емілія, хитро посміхаючись. Тітонька Настасія це африканська принцеса, яку зла фея обернула на куховарку. Коли прийде один принц і знайде одну каблучку, що лежить у череві в однієї риби, Настасія знову обернеться на принцесу. Не вірите? Хто від цього втратить, то це донна Бента, бо такої куховарки вона вже ніколи не знайде.
Каву пили всі, крім Кагляночки.
Я пю тільки молоко, пояснила маленька красуня. Я боюсь, що від кави я втрачу колір обличчя.
Обовязково втратите, сказала Емілія. Ось тітонька Настасія пила, пила каву і, самі бачите, яка стала чорна
Розділ сьомий
Некликаний гість
Педріньйо, Аладдін і Кіт у Чоботях не брали ніякої участі у всіх цих розмовах. Стоячи в кутку кімнати, вони завзято сперечалися на тему про пригоди й подвиги. Аладдін розхвалював чудові властивості своєї чарівної лампи і розповідав різні дивовижні випадки, повязані з нею. Педріньйо, щоб не спіткнутися на слизькому, почав розхвалювати влучність своєї рогатки. Суперечка точилась така гаряча, що от-от могла перейти у сварку.
А ти приходь коли-небудь спеціально, сказав Педріньйо, і подивимося, що може вчинити більше чудес твоя лампа чи моя рогатка.
Закладаюсь, що моя лампа! сказав Аладдін.
А я закладаюсь, що моя рогатка! сказав Педріньйо.
Втрутився Кіт у Чоботях:
Я буду суддею і, до речі, закладаюсь, що ані ваша лампа, ані ваша рогатка не варті навіть підошви моїх семимильних чобіт!..
Поки вони сперечалися і домовлялися про день змагання, стався один вельми сумний випадок. Бідний граф, всіма забутий, мирно задрімав на своєму біноклі, коли раптом торох! мотузочок порвався, і він на весь свій зріст простягся на підлозі. Він так забився, що знепритомнів.