Принцеси кинулися до нього, заходилися бризкати на нього водою, розтирати його даремно! Бідний мудрець не опритомнів.
Всі були страшенно засмучені. Першою опамяталася Емілія.
Правда, великої біди нема, сказала невблаганна лялька з своєю звичайною сміливою відвертістю, якщо навіть граф загине, то тітонька Настасія зробить нового. Вона використає ніжки, ручки, голівку і капелюшик від цього, а тулуб зробить із свіжого стебла кукурудзи. Нічого страшного А втім, мені спало на думку, вела далі Емілія, обернувшись до Кагляночки і не звертаючи ніякої уваги на загальне замішання, викликане її жорстокими словами: Краще за все обернути графа на що-небудь. Змахніть-но на нього вашою чарівною паличкою, принцесо!
Кагляночка подумала, що ця порада справді непогана, але, перш ніж махати, запитала, на що саме треба обернути графа. Кирпа вважала, що найкраще обернути на чарівника з ковпаком, засіяним зорями. Білосніжка сказала, що, може, на гномика Зрештою взяла гору Емілія, як виявилося, найпрактичніша:
Кагляночка подумала, що ця порада справді непогана, але, перш ніж махати, запитала, на що саме треба обернути графа. Кирпа вважала, що найкраще обернути на чарівника з ковпаком, засіяним зорями. Білосніжка сказала, що, може, на гномика Зрештою взяла гору Емілія, як виявилося, найпрактичніша:
От що. Тітоньці Настасії потрібна ступка на сіль! Треба перетворити графа на ступку. Так ми його чудово використаємо, і він буде більш потрібний, ніж як учений.
Думку Емілії було знову схвалено, і Кагляночка злегка вдарила чарівною паличкою графа:
Покрутися, повернися, на ступку обернися!
І граф зараз же обернувся на новеньку ступку, достоту таку, як просила тітонька Настасія. Стара негритянка взяла графа-ступку з повагою і якимось побоюванням.
Просто не знаю, як буду в ньому товкти, сказала вона, почнеш товкти і пригадаєш, що це граф таки дуже шкода. В кожному разі, я вельми вдячна сеньйорі Кагляночці за подарунок, спасибі.
І вона понесла ступку на кухню та й поставила там на мисник, бурмочучи собі під ніс:
Кінець світу та й тільки!.. Ніколи б не подумала, що граф і раптом на ступку Сумна картина
А в кімнаті Кирпи всі гралися в перетворення. Кагляночка змахувала чарівною паличкою і обертала все, що просили, на все, у що просили. Емілія принесла всі свої іграшки, щоб їх обернути на інші іграшки, кращі. Потім пошкодувала про старі іграшки і попросила переобернути нові знову на старі. Ця весела гра була у самому розпалі, коли почувся такий гуркіт у двері, що весь будинок захитався. Так ще ніхто не грюкав. Принцеси злякалися.
Це схоже, наче вовк стукає, сказала Червона Шапочка і побігла зиркнути у замкову шпарку. Ну, певна річ, це вовк! вигукнула вона з широко розкритими від жаху очима. Саме той негідник, що бабусю зїв.
Всі, перелякані до нестями, заметалися по кімнаті. Кирпа намагалася заспокоїти принцес.
Цього не може бути, сказала вона: Вовка, що зїв бабусю Червоної Шапочки, зарубали сокирою. Так у книжці сказано.
Помилка, заперечила Емілія, що також підглядала у шпарку. Це вовк, та ще й худющий-прехудющий. Відразу видно, що живиться тільки бабусями. Певно, довідався, що тут живе донна Бента і
Вона не могла закінчити: Кирпа голосно заплакала.
Бідна бабуся! схлипувала вона. Яке нещастя коли вовк її зїсть! Покличте Педріньйо і всіх принців! Еміліє, біжи, ну чого ти стоїш!
Та, на жаль, Педріньйо і принци були далеко вони пішли в садок робити якісь досліди з чарівною Аладдіновою лампою. Дівчатка були самі, зовсім беззахисні.
Змахніть на нього чарівною паличкою і оберніть його на блоху, сказала Емілія Кагляночці, вже націливши свій маленький ніготь, щоб убити блоху.
Неможливо! сумно відгукнулася Кагляночка. Мені треба відчинити двері, і він мене обовязково вхопить
А вовк поки що стукотів стук-к, стук-к-к, стук-к-к-к! шаленіючи дедалі більше. Потім почав шкрябати двері з такою силою, що тріски полетіли. Маркіз де Рабіко тремтів, немов кисіль. Замість допомагати, він заважав: ухопився за спідницю Білосніжки, і їй довелося добре його стусонути.
Тільки граф може нас врятувати! вигукнула Емілія. Вчені все вміють.
І вона прожогом метнулася до кухні шукати новеньку ступку, щоб знову перетворити її на графа. Коли ступку принесли, Кагляночка тремтячою рукою зробила чарівний змах, і граф знову воскрес тільки якийсь сонний. Він ніяк не міг зрозуміти, де він і що з ним, та Кирпа все пояснила:
Вовк уже дошки трощить. Ще хвилина і він буде тут. Подумайте, знайдіть засіб, щоб нас врятувати, милий графе!
І справді, не встигла вона вимовити останнє слово, як вовк відірвав одну дошку, всунув морду в дірку і почав погрозливо нюхати повітря.
Гм, гм-м Пахне чиєюсь бабусею прогарчав він.
Це було вже занадто. Кирпа знепритомніла. Принцеси трішки підождали і теж зомліли. Тільки Емілія не зомліла і стала поруч із графом.
Нумо, графе! Зробіть що-небудь! Мерщій!..
Але саме цього граф ніяк не міг зробити, і аж тільки тепер Емілія побачила, що граф зверху був справді граф, а знизу залишився ступкою. Видно, Кагляночка дуже нервувалася, коли його переобертала, і спохвату зробила тільки півзмаху
Що ж робитимемо? зітхнула Емілія, почухавши голову і подумавши, чи не варто їй також знепритомніти. Може, вона так і зробила б, якби цієї миті вовк не вирвав з дверей ще однієї дошки і не просунув у щілину мало не півтулуба. Бачачи, що чудовисько і справді зараз влізе до кімнати, Емілія зарепетувала на всю силу своїх легень:
Тітонько Настасіє! Ідіть мерщій сюди! Вовк лізе донну Бенту їсти!
Почувши цей лемент, добра негритянка прибігла з кухні з мітлою в руках і як дала вовкові мітлою по носі тричі, так він одразу злякався і втік.
Совісті у тебе нема, нахабо! кричала йому вслід тітонька Настасія. Бешкетувати прийшов, га?! Ану геть до лісу, поки цілий і здоровий! Злодій! Донна Бента не для твоєї пащі їжа, пес шолудивий!..
Браво! вигукнула Емілія, плескаючи в долоні. Ви така хоробра, сеньйоро, що просто заслуговуєте, щоб вас віддали заміж за Аладдіна.
Негритянка лише сказала:
Замість теревені правити, допоможи-но мені цих дівчат до притомності привести. Піди принеси кухоль холодної води, та швиденько.
Першою очуняла Кирпа.
А де вовк? запитала вона, протираючи очі і роззираючись навколо. Він уже зїв бабусю?
Стара негритянка широко посміхнулася, показуючи білі зуби:
Господи! Дурниці які! Та вовк досі, мабуть, уже море переплив і в Європу прикотив!.. І вона розповіла, що сталося.
Зразу ж побризкали водою і всіх інших. Червона Шапочка на радощах обцілувала тітоньку Настасію і обіцяла прислати їй новий кошик на хліб. Білосніжка і Кагляночка теж обняли свою рятівницю і обіцяли прислати їй багато справжніх ступок і інших прекрасних речей.
Цієї хвилини ввійшли Педріньйо і Аладдін.
Дуже гарно! сказала Кирпа. Обидва сеньйори йдуть на прогулянку і залишають нас тут самих на поталу диким звірам
Аладдін дуже засмутився, почувши історію з вовком, бо який же кращий випадок міг статися, щоб довести силу чарівної лампи? Варто провести рукою по склу лампи, як з неї зявився б димок, що обернувся б на джінна, і варто сказати: «Ласкавий джінне, прожени, будь ласка, назавжди цього гидкого вовка», як вовк щезнув би миттю
Педріньйо також засмутився: пальнути б у цього вовка один-другий раз із рогатки, так тільки б його пяти замигтіли
Розділ восьмий
Чарівна паличка
Але тут годинник пробив шосту, і гості почали збиратися додому.
Пізно вже, сказала Білосніжка, я повинна бути в замку до сьомої, до нас сьогодні прийдуть вечеряти.
Кагляночка також заспішила і такі тут пішли обійми, поцілунки, любязні слова всі говорили навперебій, метушилися
До побачення, до побачення! казала Кирпа, переходячи з обійм в обійми. Приходьте ще, тепер ви дорогу знаєте!
Педріньйо нагадав Аладдінові про змагання.
Приходь з лампою, та почисть її гарненько піском, зрозумів?
Емілія переходила з рук в руки. Ніколи ще її стільки не пестили і не цілували. Прощаючись із Хлопчиком-Мізинчиком, вона шепнула йому на вухо:
Ти ще як-небудь втечи з казки і тоді приходь до нас назавжди, гаразд?
Коли всі пішли, будинок здався Кирпі таким порожнім В кімнаті вона залишилася тільки з братом і лялькою. На подвірї виднілася одна лише корова, яка мирно жувала свою солому, та ще Рабіко, плямкаючи, доїдав корінь маніоки
Брат і сестра обмінялися враженнями.
Мені найбільше сподобалася Білосніжка, сказала дівчинка. Вона така добра і така гарненька! Така сніжно-біла! Начебто її зроблено з молока кокосового горіха
А мені так дуже сподобався Кіт у Чоботях, сказав Педріньйо. А от Аладдін, по-моєму, трішки величається. Гадає, що вже нічого кращого за його лампу нема у світі.
В цей час Емілія, яка чогось пішла прогулятися під стіл, голосно скрикнула:
Погляньте, що я знайшла: чарівну паличку! Кагляночка спохвату забула її, і тепер вона моя! Чуєте, моя! Я цілими днями гратимуся в перетворення!
І, крутячи в руках дорогоцінну знахідку, Емілія роз-почала будувати плани пригод, ще дивовижніших, ніж ті, про які розповідається в казках. Очі Емілії сипали іскрами: її найбільшою мрією в житті було заволодіти чарівною паличкою, щоб гратися в перетворення. І, вся тремтячи від захоплення, Емілія вибігла в садок «перетворювати все, що трапиться по дорозі», як вона крикнула на бігу Кирпі.
От пощастило, от пощастило! голосно лунав по садку її скрипучий голосок.
Цього дня Емілія не прийшла на вечерю: вона провела весь вечір, обертаючи одні речі в інші і знов обертаючи у попередні.
«Повернися, перевернися, на що бажаю, обернися», співала Емілія, змахуючи чарівною паличкою, і та річ, до якої Емілія торкалася, справді перетворювалася на те, на що вона хотіла.
От пощастило, от пощастило! голосно лунав по садку її скрипучий голосок.
Цього дня Емілія не прийшла на вечерю: вона провела весь вечір, обертаючи одні речі в інші і знов обертаючи у попередні.
«Повернися, перевернися, на що бажаю, обернися», співала Емілія, змахуючи чарівною паличкою, і та річ, до якої Емілія торкалася, справді перетворювалася на те, на що вона хотіла.
Навіть графа, що тільки недавно прибрав колишнього вигляду, вона перетворила на юного крокодила-жакаре, але відразу ж поспішила знов переперетворити, бо той вже роззявляв величезну рожеву пащу, щоб зїсти саму чарівницю. Зрештою, все, що Емілія перетворювала, вона потім переперетворювала і залишала так, як було раніше