Емілія кивнула.
Хороші книжки, вела далі Кирпа, це ті, де розповідається правда як люди живуть, розмовляють І де є з чого посміятися Так?
Емілія кивнула і, задерши голову, гукнула:
Виходьте, графе! Залиште ваші старі книжки, ви потрібні для нової справи.
Граф, зітхаючи, спустився з полиці: він ні в чому не міг відмовити знаменитій ляльці
Репетиції почалися того ж дня. Педріньйо був задоволений своїм учнем.
З графа буде прекрасний клоун, сказав він. Навіть кращий, ніж той такий знаменитий, якого тітонька Настасія дуже вихваляє. Кирпо, ти повинна пошити йому який-небудь дуже кумедний костюм.
Я гадаю, треба пошити костюм, як у справжнього клоуна: з великим жовтим сонцем на спині.
Гаразд, ти візьмися за сонце, а я писатиму афішу.
Афіша незабаром була готова. І яка афіша! Перегорніть хутчій сторінку і прочитайте!
Все луже гарно, схвалила Кирпа, тільки що це за прізвище «Пустикозу»?
Це моя пропозиція, зараз же відгукнулася Емілія, ти на мене, звичайно, не ображайся, але ваше прізвище Заприкозу якесь немилозвучне. Навіщо її замикати, справді. Нехай собі гуляє!
Кирпа визнала, що міркування ляльки слушні, і в нагороду за те, що вона така розумна, послала її погуляти по садку.
Кирпа визнала, що міркування ляльки слушні, і в нагороду за те, що вона така розумна, послала її погуляти по садку.
А як же буде з музикою? запитав Педріньйо, коли вони лишились удвох. Ти не можеш займатися музикою, тому що зустрічатимеш гостей. Тітонька Настасія також не може, бо роздаватиме гостинці. Хто ж тоді?
Я гадаю, Рабіко, підказала Кирпа. Слух у нього поганенький, та нічого, якось буде.
Ні, ні в якому разі! Рабіко мені потрібен на інше. І Педріньйо щось зашепотів на вухо сестрі.
Чудово! вигукнула Кирпа, плескаючи в долоні. Нічого кращого ти ще зроду не придумав, Педріньйо!
Тільки нікому жодного слова! І Емілії теж, зрозуміла? А то весь інтерес втратиться.
І вони ще кілька хвилин шепталися і тихенько реготали, затуляючи рот рукою
Педріньйо переписав програму кілька разів і до кожного аркушика приклав запрошення, щоб надіслати їх своїм приятелям і Кирпиним подругам.
Але кому доручити листи? Безперечно ж, сеньйорам Конвертам. Та сеньйори Конверти не працюють самі, їм завжди допомагають сеньйорити Марки. І Педріньйо роздобув багато цих помічниць і просив їх супроводити сеньйорів Конвертів. І всі поводились чудово, ніхто не бешкетував і не збився в дорозі, отож всі листи незабаром потрапили прямісінько в руки тим, до кого були надіслані.
Прекрасно! сказала Кирпа, коли сеньйори Конверти було вже надіслано. Тепер тільки залишається запросити наших гостей із Країни Казок. Вони ніколи не були в цирку, і їм, я вважаю, повинно сподобатися
Я от що гадаю, сказав Педріньйо, чи не краще написати їм усім загальне запрошення і попросити сеньйора Вітра рознести за адресами?
Так і зробили. Педріньйо написав запрошення на доброму атласному папері, розірвав його на безліч клаптиків і виліз на найвищу гілку старої пітанги, що росла у них в садку, щоб кинути їх на вітер. І він навіть їх у віршах кинув, бо до Вітру, Повітря, Вогню й інших сил природи в^рто завжди звертатися у віршах з поваги.
Кирпа стояла під деревом, задерши ніс догори, і реготала. Потім раптом збентежилася:
Ми зробили страшенно по-дурному, Педріньйо! Надіслали запрошення всім без розбору! Яка необережність! Тепер Синя Борода притарганиться обовязково, от побачиш!
А ти не бійся, якщо він прийде, я на нього випущу такого лютого собаку
Собаку? Але ж у нас немає собаки!
Немає, то буде. Я попрошу дядечка Барнаберо дати мені на тиждень Крихітку. Старий негр такий добряга, він дасть обовязково. Собака мені потрібен, по-перше, щоб вартувати лаштунки а то часом хто-небудь зайде за завісу і розкриє всі наші таємниці, а по-друге, щоб кусати Синю Бороду, коли він надумає прийти на виставу. Ти не вважаєш, що це блискуча думка?
Підхожа.
Тоді тримай свій фартух, я кидатиму звідси пітанги, вони зовсім стиглі
Розділ другий
Цирк
Побудувати цирк не так-то й легко. Педріньйо довелося робити все самому. Спочатку він нарізав у лісі гілок і ліан це ще нічого, робота приємна. А ось копати ями, щоб поставити підпірки й жердину, це страшенно важка праця. Ви знаєте, скільки ям? Понад тридцять. Подумайте тільки! Педріньйо просто потом обливався; навіть мозолі на руках натер. Емілія, яка час від часу приходила «наглядати», дала йому блискучу пораду:
Я б на твоєму місці найняла в лісі броненосця, щоб рити ями. Броненосець найкращий звір на земляні роботи, він завжди риє нірки, такі кругленькі
Я б на твоєму місці, відповів Педріньйо він був у дуже поганому настрої, зїв банан і полічив мавп.
Емілія показала йому язика і побігла до кімнат скаржитися Кирпі.
Справжній дурень! сказала вона, закопилюючи губу. Я йому підказала такий чудовий вихід, а він послав мене лічити мавп. Дурень!
Але ти ж знаєш, що Педріньйо, коли працює, не любить, щоб йому заважали.
Та я
Припни свого язичка і краще допоможи мені шити. Я ось закінчую сонце і зараз розпочну тобі балетну спідницю для коня, тобто для тебе.
От гарно! І в мене також буде на спині сонечко, правда ж?
Кирпа зареготала:
Аж ніяк не можна, що ти вигадуєш, Еміліє! Сонце носять лише клоуни. Найбільше, що тобі можна, це місяць.
Повний місяць чи підповня?
Я гадаю, краще за все місяць.
Повний місяць чи підповня?
Я гадаю, краще за все місяць.
Емілія тупнула ногою:
Не хочу місяць! Хочу рік!
Кирпа знову засміялася і обняла свою ляльку:
Еміліє, Еміліє! Ось така ти мені подобаєшся дурненька. А то, диви, поважна, вчена ходиш! Лялька обовязково має бути дурненька
А Педріньйо тим часом все рив та рив. Ось уже останні ямки готові, час і підпірки ставити. Встромляй-забивай, тримай-вяжи три дні морочився Педріньйо із своїми палицями
Спітнів, як шибка, коли на вулиці студено, казала Емілія.
Проте цирк дедалі більше ставав схожий на справжній, а коли Педріньйо обтягнув його ситцем, то й зовсім став точнісінько як цирк Спінеллі, куди вони минулої зими ходили.
Педріньйо був у цілковитому захваті. Заклавши руки в кишені, він кілька разів пройшовся навколо своєї будови, знемагаючи від гордощів. І гукнув:
Народе, сюди!
Всі зібралися на майданчику, де був побудований цирк, захопились і почали плескати у долоні.
Чудово! сказала донна Бента тітоньці Настасії. Мій внук, коли виросте, буде видатна людина. Це безперечно.
Ось і я завжди кажу, сеньйоро, хутко підхопила стара негритянка, цей хлопчик, Педріньйо, значить, подає надії. На мою думку, він закінчить інспектором.
«Інспектор», на думку тітоньки Настасії, була найвища посада, про яку може мріяти людина. «Бо ж він ловить злодіїв», пояснювала вона.
Коли цирк був побудований, розпочалися репетиції. Педріньйо і Кирпа замкнулися з своїми артистами, суворо-пресуворо заборонивши всім підглядати. Крихітка прибула навіть у нашийнику, і їй доручили службу охорони біля дверей цирку. Їй було дано наказ у разі потреби гавкати, але не кусати.
Коли репетиції першої частини програми було начорно закінчено, Педріньйо взявся до пантоміми. Ну й важка ж робота, я вам скажу! Цю пантоміму було задумано за певним планом, але всі вважали за обовязок пхати свого носа, тому виходила суцільна плутанина. Емілія взялася написати плакат і написала щось зовсім не те: «СОНВ СОДУ».
По-перше, «в» окремо, Еміліє, поправила Кирпа, а потім «садку», а не «соду». Одна справа «сода», інша «садок».
Я це знаю не гірше за тебе, сказала Емілія, але я хочу, щоб було «соду», інакше я залишу трупу і мій кінь також.
Та й уперта ж! Коли людині чого-небудь заманеться, то вона повинна пояснити причину, а не казати «я хочу!»
У мене є причина, заперечила Емілія. Сонв це зовсім не сон, а такий звір, якого я вигадала. У нього очі на ногах, ноги на носі, ніс на животі, живіт на пятах, пяти на ліктях, лікті на боках, боки на
Годі! вигукнула Кирпа, затуляючи вуха. Зовсім не треба описувати всього звіра Та чому ж усе-таки «соду»?
Це я не можу пояснити, але так мені більше подобається. Якщо ви обидва правитимете своєї, то можна скоротити і буде «Сонв со». Більше я нічого не можу для вас зробити
Брат і сестра переглянулися:
Мені здається, вона божеволіє, шепнув Педріньйо на вухо Кирпі
Розділ третій
Гості зїжджаються
Бум! Бум! Бум! Великий день нарешті прийшов. Майданчик перед цирком було прикрашено прапорцями і бамбуковими арками. Директор цирку сів біля входу і почав ждати гостей. Першими зявилися сусідські діти Жукінья з маленькою сестричкою Кондокою і кілька хлопчаків з тих, яких Емілія колись перетворювала. Незабаром хвіртка у дворі знову рипнула і зявився лікар Слимак, дуже поважний, одягнений у нову мушлю, із своїм медичним чемоданчиком під пахвою. Він сказав, що багато водяного народу збирається на свято, тільки Принц Срібна Рибка не приїде.
Чому не приїде? спитала Кирпа.
Тому що його більше нема на світі, тихо промовив лікар, опускаючи додолу очі.
Як це немає на світі? Що сталося? Та кажіть-бо!..
Я не знаю, що сталося. Але після мандрівки в Будиночок Жовтого Дятла наш милий Принц ніколи не повертався до Країни Прозорих Вод.
Кирпа пригадала все: як кіт Фелікс-самозванець прийшов повідомити їх, що «Принц тоне, бо розучився плавати», як вона побігла на берег рятувати Принца, але нікого там не знайшла. Невже він справді утопився?
Ви гадаєте, він утопився на смерть, лікарю?
Яка нісенітниця, дитино моя. Риба ніколи не може утопитися. О ні, сталося дещо інше
Але що ж саме?
Але що ж саме?
Вважаю, що його зїв самозванець.
Кирпа мало не знепритомніла: вона тільки тому не зомліла, що зараз очікували ще на гостей і не можна було псувати свято. А проте вона вийняла хустинку і витерла цілих три великих сльозини
Цієї миті знову рипнула хвіртка: то прибула сеньйора Павучиха з своїми шістьма дочками. Кирпа зустріла її дуже любязно і розповіла, що познайомилася з Білосніжною й іншими принцесами, яким сеньйора Павучиха шила сукні.
Потім прийшли два Раки-Самітники і майор Жаба з своїми солдатами-жабенятами.
І раптом звідкись здалека виразно почулося довге «няв».
Невже самозванця лиха година принесла? задихнувся спересердя Педріньйо. Та якщо цей нахаба то мій батіг
Але Педріньйо дарма лютував: нявчав, виявилося, не хто інший, як сам Кіт у Чоботях! Яка радість!