Увага, увага! прокричав Хлопавко. Він був охочий до політики, бо завжди відігравав помітну роль на місцевих виборах, отже навчився правильно вживати парламентські вирази.
Зовсім померла, прошепотіла Вогняна Карусель і заснула.
Щойно запала ідеальна тиша, Фонтан-ракета відкашлявся втретє і розпочав. Говорив він не кваплячись, дуже чітко, немов диктував свої мемуари, і завжди дивився повз того, до кого звертався. Власне кажучи, манери він мав вишукані.
Як пощастило королівському синові, проголосив він, що він одружується того самого дня, коли й мене випустять у повітря. Якби не попередні домовленості, воно б не склалося йому аж так добре, але везіння завжди на боці принців.
Господи, сказала маленька Петарда, а я гадала, що все якраз навпаки, що це нас пускатимуть на честь Принца.
Може, у твоєму випадку так і є, відрізав Фонтан-ракета, проте я не маю найменших сумнівів, що зі мною все інакше. Я найдивовижніший Фонтан і походжу від славетних батьків. Моя мати була свого часу найвидатнішою Вогняною Каруселлю, і її оспівували за граційність у танці. Коли вона зявилася на публіці, то була велика подія: вона зробила девятнадцять обертів, перш ніж згасла, і за кожним обертом розсипáла в небі по сім рожевих зірок. Вона мала цілий метр у діаметрі, і на її виготовлення пішов порох найвищого ґатунку. А батько мій був, як і я, Фонтан французького походження. Він злетів так високо, що люди злякалися він ніколи не повернеться назад. Але він повернувся і, оскільки мав добру натуру, під час свого блискучого падіння розсипався цілою зливою золотих струменів. Газети писали про його виступ зі щирим захватом. А Придворна Газета назвала його тріумфом пілотехнічного мистецтва.
Піротехнічного, треба говорити піротехнічного, втрутився Бенгальський Вогонь. Я знаю, як правильно, бо бачив цю назву на своїй власній упаковці.
Піротехнічного, треба говорити піротехнічного, втрутився Бенгальський Вогонь. Я знаю, як правильно, бо бачив цю назву на своїй власній упаковці.
Ну, а я кажу пілотехнічний, суворо відтяв Фонтан, і Бенгальський Вогонь почувся таким приниженим, що відразу вилаяв малі петарди, щоб продемонструвати, що він залишається доволі важливою особою.
Я казав, вів далі Фонтан, я казав А що ж я казав?
Ви розповідали про себе, підказала Римська Свічка.
А, звісно, я знав, що обговорював якусь захопливу тему, коли мене перервали в такий хамський спосіб. Ненавиджу хамство й погані манери у будь-якому прояві, бо я вельми чутливий. Немає у світі нікого, чутливішого за мене, я цього цілковито певен.
А що таке чутлива особа? запитав Хлопавко у Римської Свічки.
Це той, хто має мозолі сам і через це наступає на ноги іншим, пошепки відповіла Римська Свічка, а Хлопавко мало не луснув зо сміху.
З чого це ви так розвеселилися? поцікавився Фонтан. Адже я не сміюся.
Мені весело, от я й сміюся, відповів Хлопавко.
Вельми егоїстична причина, розлютився Фонтан. Яке право ти маєш веселитися? Треба думати про інших. Власне, треба думати про мене. Я сам завжди думаю про себе, отже усі інші повинні робити те саме. Я називаю це співчуттям. Співчуття прекрасна чеснота, і я володію нею у повній мірі. Уявіть лише, наприклад, якби зі мною сьогодні щось трапилося, якою бідою це обернулося б для всіх і для кожного! Принц і Принцеса вже ніколи не були б щасливими, їхнє подружнє життя було би зруйноване, ну а Король той би просто цього не пережив. Відверто кажучи, коли я починаю роздумувати над своїм великим значенням, то зворушуюся аж до сліз.
Якщо хочете зробити задоволення іншим, вигукнула Римська Свічка, то не мокрійте.
Справді, підтакнув Бенгальський Вогонь, у якого трохи покращав настрій, це був би прояв звичайного здорового глузду.
Який там звичайний здоровий глузд, обурився Фонтан, коли я сам незвичайний та ще й, прошу затямити, дивовижний. Будь-хто має здоровий глузд, але мало хто має уяву. А в мене багата уява, бо я ніколи не думаю про речі, якими вони є, а завжди вигадую, що вони якісь інші. А стосовно сухості, то ніхто з вас отут не в змозі оцінити емоційну натуру. Моє щастя, що то мені байдуже. Єдине, що допомагає триматися в житті, це усвідомлення безмежної меншовартості оточуючих, і саме це почуття я в собі завжди плекаю. Ви всі зовсім безсердечні. Смієтесь не знати з чого і радієте, немов Принц із Принцесою щойно не одружилися.
А що такого? вигукнула Вогняна Кулька. Чому б і ні? Це дуже радісна подія, і коли я здіймуся високо в небо, то розповім усе зіркам. Ви побачите, як вони замиготять, коли я говоритиму їм про красуню-наречену.
Що за банальний погляд на життя! сказав Фонтан. Проте я нічого іншого й не очікував. Ви нічого собою не являєте, ви всі пустопорожні. А може, Принц із Принцесою виїдуть жити за місто, кудись до великої річки, може, у них народиться син, ясноволосий хлопчина з фіалковими, як у самого Принца, очима; може, він якось із доглядальницею піде на прогулянку, може, доглядальниця засне під великим бузиновим кущем, і може, хлопчик упаде у велику яму й потоне. Яке жахливе нещастя! Бідолашні люди, втратять єдиного сина! Горе, горе! Я ніколи цього не переживу.
Але ж вони ще не втратили єдиного сина, зауважила Римська Свічка, і взагалі з ними не трапилося жодного лиха.
Я й не сказав, що трапилося лихо, відповів Фонтан. Я сказав, що це можливо. Якби вони вже втратили свого єдиного сина, то й говорити б не було про що. Що з возу впало, те пропало, які тут потрібні балачки. Та коли я подумаю, що вони могли б зостатися без єдиного сина, я, звісна річ, страшенно переймаюся.
Атож, ще б пак! вигукнув Бенгальський Вогонь. Другого такого переймальника, як ви, я в житті не зустрічав.
А я не зустрічав нахабнішого за тебе, відрізав Фонтан. І тобі не збагнути моїх дружніх почуттів до Принца.
Та ви ж його в очі не бачили, втрутилася Римська Свічка.
А я й не казав, що знайомий з ним, відповів Фонтан. Гадаю, якби я знав його, то навряд чи став йому другом. Дуже небезпечно знати своїх друзів.
Краще припильнуйте, щоб не змокнути, Втрутилася Вогняна Кулька. Це дуже важливо.
Дуже важливо для тебе, поза сумнівом, відповів Фонтан, але я плакатиму, якщо захочу, і дійсно, залився слізьми, які стікали з його палі, як дощові краплі, й мало не втопили двох жучків, які вирішили були оселитися разом і шукали собі гарну суху місцину.
Дуже важливо для тебе, поза сумнівом, відповів Фонтан, але я плакатиму, якщо захочу, і дійсно, залився слізьми, які стікали з його палі, як дощові краплі, й мало не втопили двох жучків, які вирішили були оселитися разом і шукали собі гарну суху місцину.
Очевидно, він має справжню романтичну натуру, проголосила Вогняна Карусель, бо плаче, коли плакати немає чого, і вона тяжко зітхнула, пригадавши свій сосновий короб.
А от Римська Свічка й Бенгальський Вогонь обурились і заволали щосили: «Нісенітниця, нісенітниця!» Вони були зовсім позбавлені романтики і коли з чимось не погоджувалися, то завжди оголошували це нісенітницею.
Тоді зійшов місяць, схожий на коштовний срібний щит, засяяли зірки, і з палацу залунали звуки музики.
Принц із Принцесою вели у танці. Вони танцювали так прекрасно, що високі білі лілеї зазирали у вікна, аби їх побачити, а величезні червоні маки відбивали такт, киваючи голівками.
Пробило десяту годину, потім одинадцяту, потім дванадцяту і на останньому ударі годинника опівночі всі висипали на терасу, й Король послав по свого Головного Піротехніка.
Розпочинайте феєрверк, звелів він. Королівський Піротехнік уклонився й попрямував у кінець саду. Він узяв з собою шістьох помічників, і кожен ніс смолоскип на довгій жердині.
Видовище було просто вражаючим.
Вз-з-з! Вз-з-з! дзеленчала Вогняна Карусель і крутилася, крутилася, крутилася.
Бум! Бум! бухкала Римська Свічка. Потім застрибали в танку´ Петарди, а Бенгальські Вогні все освітили яскраво-червоним сяйвом.
Бувайте! закричала Вогняна Кулька, злетіла високо в небо й розсипалася на міріади синіх іскор-блискіток.
Ба-бах! Ба-бах! підхопили Хлопавки, які страшенно веселилися. Усі вони мали великий успіх, окрім дивовижного Фонтана. Той так розмокнув від сліз, що зовсім не зміг злетіти й розгорітися. Найкраще, що в ньому було, це порох, але ж він просякнув вологою, тож користі від нього не було ніякої. Усі бідні родичі Фонтана, з якими він і говорити не хотів, хіба що глузливо, вистрелили в небо, як чудові золоті квіти з вогняними бутонами.
Ура! Ура! гукав увесь Двір, а юна Принцеса сміялася від щастя.
Гадаю, вони притримали мене для якоїсь грандіозної події, заявив Фонтан. Немає сумнівів, що вони задумали саме це, і він аж роздувся від пихи й зухвалості.
Наступного дня прийшли слуги наводити лад.
Вочевидь, це якась делегація, сказав Фонтан, я прийму їх із належною гідністю.
Він задер носа й набурмосився, ніби обмірковував якусь важливу проблему. Проте ніхто на нього не звертав жодної уваги, аж доки вони не зібралися йти назад. Один зі служників помітив його.
Ну і ну! вигукнув він. Яка нікчемна, злиденна ракета! і жбурнув його через паркан у канаву.
Нікчемна ракета? Злиденна ракета? повторював Фонтан, падаючи. Цього не може бути! Приємна ракета, звитяжна ракета, ось як сказав той чоловік. Нікчемна і приємна, злиденна і звитяжна, слова звучать дуже схоже, власне, так і є
І тут він гепнувся в болото.
Щось тут не надто затишно, зауважив він. Але, поза сумнівом, це якийсь славетний курорт з лікувальними водами, і мене послали сюди підрихтувати здоровя. Щось у мене нерви розгулялися, я просто потребую відпочинку.
Тут до нього підпливла жабка з блискучими, як смарагди, очима, у зеленому в крапочку пальтечку.
Новачок, як я бачу! сказала Жабка. Що ж, врешті-решт немає нічого кращого за болото. Дайте мені дощову погоду й канаву і я буду найщасливішою. Як гадаєте, день очікується мокрий? Я дуже на це сподіваюся, але небо таке синє й безхмарне! От халепа!
Кахи! Кахи! закашлявся Фонтан.
Який у вас прекрасний голос, ніби ви кумкаєте, а кумкання найчарівніша музика у світі. Ви почуєте наш жабячий концерт сьогодні ввечері. Ми влаштовуємося в старому ставку біля будинку фермера і, щойно зійде місяць, розпочинаємо співи. Це настільки захопливо, що ніхто й не засне, слухаючи нас. Я на власні вуха вчора чула, як дружина фермера сказала своїй матері, що навіть очей не стулила вночі через нас. Буквально танеш від такої своєї популярності.