Чому не заходите? я не міг нічого зрозуміти.
Пссс Це повинно бути особливо таємно, показав на рот Павло і кивнув мені рукою, щоб я виходив.
Я вийшов, хоча ще не знав, про що йдеться.
Ми послали дівчат до крамниці і чекаємо на першу спробу, ще таємничіше шепнув мені на вухо Дмитрик. Запахло детективом.
Дівчата повернулися з похнюпленими головами.
Ну що? вже про все здогадався Дмитрик.
Так, як я казала.
А ти як казала? перепитав я, хоча досі не знав, про що йдеться.
Казала, що продавець скаже, хай прийде тато.
І що?
Досить мене випитувати. На другий раз підеш сам.
Хлопці розчаровано глянули один на одного:
Доведеться робити самокрутки.
Ти йдеш за сухим листям, звернувся Павло до Дмитрика, а я принесу папір.
Де збираємося?
У мене за стодолою, скомандував Павло.
Самокруток вийшло аж пять: по одній на кожного. Анетка вже давно вміла користуватися сірником. Вона вирішила підпалити кожному. Ми ніяк не могли зважитися, хто спробує перший. Від нас добряче відгонило гноївкою. Це трохи заважало, та запах диму нарешті почав перебивати інші запахи. Усі насторожено сиділи в колі й чекали. Але не на бабу. Саме так: на нас прямувала та сама скажена баба, яка сиділа тоді на лавці біля Павлових воріт.
Падоньку милий! Та ті бахурі зараз стодолу спалєт. Ганько, ходи бігом, кликала вона Павлову бабу.
Усі зірвалися, мов ошпарені. Щоб не бігти повз скажену, я вирішив перелізти через паркан. На загорожу виліз без проблем, але, стрибаючи з неї, зачепився на цвях і завис між латами. Голова сама вдарилася об штахетник. Я відчув, як по чолі побіг струмочок крові, але звільнитися не міг. Я висів доти, поки не розірвалися мої шорти разом із трусами. Я вже не думав про чоло, а думав, що буде, як мене таким побачить Анетка чи Ксенька. Я вже пошкодував, що залишив у Павла бабині спідниці.
Під лавкою шортів уже не було. Вони сохнули на шнурку. Труси теж. Поруч якась бабина спідниця і ще якісь дрібні речі. Тільки рушника не було. Я відчув, як по чолі покотився піт. Шорти були мені вкрай потрібні. Я вирішив зняти їх палицею. У мене нічого не виходило. Я вирішив принести драбину. Ледве притягнув її і приклав до шнурка. Мені вдалося вилізти тільки на третій щабель.
Коли баба прийшла, я лежав у мисці з замоченим рушником, накритий останньою мокрою бабиною спідницею, з чола капала кров, а з очей сльози. На мені лежала драбина і розірваний дріт від білизни
Після розмови з дідом мені навіки перехотілося курити й літати з парашутом.
Я цілий день складав дрова, витирав пилюку, навіть натирав до блиску підлогу в коридорі і взуття. Дід викрутив із телевізора лампу. Ввечері я довго сидів біля вікна і виглядав друзів. Вони не прийшли. Тільки наступного дня я довідався, що у всіх дорослих майже однакові методи виховання.
4. Я ледь не одружився з Пилососом
Мені нарешті дозволили знову гуляти. Я хотів бігти до Павла через дірку в паркані, та відразу передумав: якщо хтось побачить, нам знову заборонять бачитися. Павло наче знав, що я до нього прийду. Ксенька була тут як тут.
Ну що? Ти ще не передумав? глянула вона багатозначно на мене.
Що не передумав? не міг зрозуміти я.
Одружуватися. Учора казав, що ти не заперечуєш, тиснула вона на мене.
Якщо чесно, то я не памятав, що казав таке вчора. Жінки часто перебільшують і кажуть, що в усьому винні чоловіки. Дід Мартин так завжди каже.
Я погодився тільки через те, щоб від мене відчепилися.
Мені набридло, коли повторюють одне й те ж і наполягають на своєму. Думаєте, я так швидко здався? Ви просто не знаєте Ксеньки. Вона зануда і причіплива. Вчепилася за мене, як репях до кожуха. Так каже дід Мартин про бабу Марину, коли згадує свої молоді роки.
Ксенька не відступала. Це вона розпустила плітки, що я в неї закохався. Казала, що переїде до мене жити у місто. Вона завжди мріяла жити у місті. Казала, що якщо ми не зійдемося характерами, як її мама з татом, то тоді можна розлучитися. Половину моєї квартири вона мені все одно віддасть. (У неї в цих справах неабиякий досвід!)
Я взагалі-то терпіти не міг Ксеньку, але вирішив, що якщо жінки наполягають, мені не шкода! Хай одружується зі мною. Поживемо трохи, а там побачимо. Я чув по телевізору, що тепер кожна третя сімя розлучається. Хоча мене вже давно нервувало, що Ксенька старша від мене. Майже на рік.
Ми зібралися біля річки. Павло був за священика. Він навіть справжню Біблію приніс. Бабуся, як побачила, що Павло Біблію шукає, вклякла перед образами і довго хрестилася: нарешті онук помудрішав і скоро, мабуть, перестане бути шибеником.
Ксенька собі навіть нову зачіску зробила. Вона хотіла, щоб бабуся підстригла їй гривку. Бабуся ввечері була вже втомлена. Посадила Ксеньку на крісло і пішла по гребінець. Ксенька довго сиділа перед дзеркалом. Коли бабуся прокинулася, гривку було відрізано. Попри самісіньку голову.
Стіл накривали дівчата: Ксенька принесла новенький білий обрус (витягла з шафи, щоб бабуся не бачила. Хіба бабуся розуміє, що таке весілля?) Обрус постелили на зелений обліг, з боків розмалювали його золотим лаком (Ксенчина мама з Італії прислала), поклали маленькі зелені яблука, які Павло чомусь називав «післінки» (у жодному саду дозрілих не виявилося, а до баби Настки йти ніхто не наважився). Дмитрик приніс трохи зеленкуватих полуниць, що другий раз родять, та зеленої смородини. Оксанчин тато привіз із міста чорних вишень. Вона забрала з дому всі. Дівчата висипали їх на обрус. Та коли побачили, що він відразу почорнів, підклали про всяк випадок трохи свіжих зелених листків лопуха: стіл мав бути гарний. Павло взяв у свого діда Матвія чвертку саморобного вина, щоб усе виглядало по-справжньому.
От тільки чарки забув, почухав він лоба, відкрутив зелену кришечку пляшки і поставив усе на обрус.
Павло по-господарськи окинув оком «стіл» і потягнув зморщену тканину. Пляшка відразу перехилилася. Вино виявилося червоне.
Нічого, ще трохи лишилося, заспокоїла Павла Анетка, струсивши рукою з обруса червону калюжу. Чарочки зробимо теж з лопуха. Вона піднесла до рота мокрий палець і полизала. Беееее, і як це чоловіки пють?!
Ви, жінки, не розумієтеся на таких справах, підняв брови Павло і собі провів пальцем по обрусі й також облизав. Його губи скривилися, ніби він облизав жабу. Клас! Мій дід у таких справах справжній спец! посміхнувся він, таємно сплюнув у кулак і витер руку об штани.
До весілля я вирішив не готуватися. Навіть нічого не приносив і особливо не брав участі в підготовці: зрештою, це жіноча справа. Хто хоче одружуватися, хай працює.
Дівчата пішли перевдягатися. Хлопці підглядали з-за кущів. Ксенька навіть вибігла у платті, щоб пояснити, що не можна бачити наречену до одруження, і відразу сховалася, прикусивши губу. Коли я побачив Ксеньку в білому простирадлі замість плаття нареченої, в мене пропала цікавість до одруження.
Це не простирадло, а бабусина нова матерія на сорочку. Мама з Італії прислала, пояснила скривджено Ксенька. Як не хочеш, то не треба. Я вийду заміж за Павла.
За мене? зробив великі очі Павло. Я ж священик і буду зараз тебе питати, чи готова ти до смерті бути вірною Маркові, а ти вже починаєш бути невірною.
Бо Маркові не сподобалася моя сукня, обурливо провадила Ксенька.
Казала тобі, не показуйся нареченому до весілля, втрутилася Анетка. Вона мала бути дружкою. Їй із самого початку не подобалася ідея з весіллям.
Ну і що! Давайте швидше, поки ще всі не розбіглися, змякла Ксенька, киваючи на Дмитрика, який прийшов за свідка, та Віру і Надійку, які роззявили рота від несподіваного перебігу подій.
Давайте, бо я вже хочу вишень, стогнав Дмитрик.
Ти тільки про шлунок думаєш, спамятала його Віра.
У мене, здається, пропало бажання, констатував я і всівся на берег.
Вставай, бо починаю їсти вишні, пригрозила Віра. Тепер уже їй сподобалася Дмитрикова ідея.
То їж, байдуже обернувся я до води і дивився на хвильки.
І ти так легко можеш від мене відмовитися? скубнула мене Ксенька.
Чому ж би й ні! Це все одно була твоя ідея, спокійно промовив я, не відриваючи погляду від води.
Нахаба! Ти такий, як усі чоловіки, затиналася Ксенька. Тобі тільки інші жінки в голові, вона почала не на жарт схлипувати. Я стараюся, все роблю, а ти хоч би чимось допоміг мені. Дивися, як інші чоловіки дбають, допомагають, працюють, побиваються, а ти Я не хочу з тобою жити Завтра ж подам на розлучення.
Мені чомусь здавалося, що ми ще були не одружені.
Я ніяк не міг збагнути, до чого тут інші чоловіки, та мені стало шкода Ксеньки. Я підвівся, пригорнув її і навіть поцілував у щічку. Раптом мені стало шкода себе. Я уявив, що мушу щодня вислуховувати такий концерт ледь не все своє життя, і в мене остаточно пропало бажання одружуватися. А належати до статистики розлучених мені не хотілося. Той, хто подає на розлучення, мусить платити. Це я від тата чув.
Я ніяк не міг збагнути, до чого тут інші чоловіки, та мені стало шкода Ксеньки. Я підвівся, пригорнув її і навіть поцілував у щічку. Раптом мені стало шкода себе. Я уявив, що мушу щодня вислуховувати такий концерт ледь не все своє життя, і в мене остаточно пропало бажання одружуватися. А належати до статистики розлучених мені не хотілося. Той, хто подає на розлучення, мусить платити. Це я від тата чув.
Давай краще зачекаємо, прошепотів я Ксеньці на вухо.
Що ти сказав? притупнула ногою Ксенька.
Я зрозумів, що сказав неправду. Я не збирався чекати. І ніколи з нею не одружуся.
На нас ніхто не зреагував. Усі подумали: звичайна сімейна драма.
Чи обіцяєш ти, раба Божа Ксеню, що будеш вірною рабові Божому Маркові тренувався Павло.
Ксенька підійшла до нього і дала йому за його старання печиво. Задоволений Павло відразу засунув його до рота. З рота потекла кров. Він тримав в одній руці свій другий молочний зуб, а в іншій засушений глиняний тортик. Перший зуб у нього випав, коли Ксенька запропонувала йому вкусити пластмасове яблуко.
Гірко, гірко! тренувався Дмитрик. Він досі нічого не збагнув.
Ксенька почула «гірко», спіймала мене за вуха і потягла до себе. Я думав, що став жертвою Пилососа. Я ледь не задушився! Таким я не уявляв свій весільний поцілунок.
Гірко, гірко! підхопив Павло.
Позакривайте пельки, втихомирювала їх Анетка. Весілля відміняється.
А вишні? не вгавала Віра.
Можете їсти свої вишні, схлипнула Ксенька і лягла у своїй білій сукні на обліг, саме туди, де Дмитрик потайки кидав чорні від вишень кісточки.
Усе, мабуть, на цьому й закінчилося б, якби не Ксенька. Вона втовкмачила собі, що вагітна. Від того, що поцілувала мене. Вона навіть боялася бабі признатися, бо та здерла б з неї три шкіри. Так Ксенька казала. Я знаю, від поцілунку діти не народжуються. Та про всяк випадок чекати девять місяців мені все ж таки доведеться.